Мій улюблений добуток С. Єсеніна

Мій улюблений добуток С. Єсеніна

Сергій Олександрович Єсенін, напевно, єдиний російський поет XX сторіччя, що знайшов воістину всенародну популярність. Його вірші стали піснями, їх заучували напам'ять і декламували вголос представники всіх соціальних груп колишнього Радянського Союзу. Чому так вийшло?

Есенинскому віршу властива особлива довірчість, чистота, яскравість. Образи його віршів, наївні й у той же час ємні-ємні-первісно^-ємні, викликають у душі читача негайний відгук

Біла береза під моїм вікном Принакрилась снігом, точно сріблом...

Дай, Джим, на щастя лапу мені...

Мені залишилася одна забава:

Пальці в рот - так веселий свист...

Таких цитат, які стали народними, у Єсеніна безліч. Вони стали піснями й віршами (якщо, звичайно, бувають народні вірші). Без них уже неможливо собі представити російський менталітет. Не забудемо й те, що Єсенін був знаковою фігурою пізнього радянського кітчу: його фотопортрети продавалися на ринках поруч із зображеннями Висоцького. Втім, це не так істотно, як те, що кожне стих Єсеніна - шедевр ліричної поезії

Мій улюблений вірш Єсеніна - «Пісня про собаку». Помітимо, що собача тема була надзвичайно близька поетові. Це оповідання про дуже простий і в той же час складному - про народження й смерть

Ранком у житньому закуті,

Де златятся рогожі в ряд,

Сімох ощенила сука,

Рижих сімохщенят.

Проста експозиція цього вірша народжує цікаві асоціації. Насамперед, це дивна по теплоті фарб картина «собачого Різдва», де більшу роль грає жовтий колір: («у житньому закуті», «златятся», «рудих»).

Поява людини руйнує собачу ідилію:

Вийшов хазяїн хмурий,

Сімох усіх поклалвмешок.

Трагедія істоти, у якого відняли дітей, показана через звертання собаки: вона бігла за хазяїном, що не вміє зрозуміти, що в неї досить молока й на сімох щенят. Убивство відбувся: хазяїн утопив щенят

И глухо, як від подачки,

Коли кинуть їй камінь у сміх,

Покотили ока собачі

Золотими зірками вснег.

Це фінал трагедії, що змушує читача задуматися відразу про багатьох речах. І питання, які при цьому виникають, непрості

Що значить материнство? Що значити любов? Що таке дружба? І зрештою, які таке людина? Єсенін не дає відповідей на ці сложнейшие питання. Кінцівка вірша залишається відкритої: собача туга зливається з нічною тишею, здобуваючи воістину космічне значення

Звичайно, я люблю вірш «Пісня про собаку» не тільки за його художню досконалість. Є в поезії Єсеніна щось, що змушує читача не тільки розуміти складність миру й драматизм подій, у ньому що відбуваються, але й вірити в краще майбутнє людини. Воно, звичайно ж, настане, і в ньому не найдеться місця для байдужості, жорстокості, насильства


Загрузка...