Микола II Олександрович
Микола II Олександрович (6.05.1868 — 17.07.1918) . Імператор Всеросійський (21.10.1894 — 2.03.1917) .
Микола II, старший син імператора Олександра III і імператриці Марії Федорівни, зійшов на престол після смерті свого батька. Коронація Миколи II ознаменувалася катастрофою на Ходинском поле в Москві, у якій загинули кілька сотень людин. Микола II одержав гарне утворення, він володів французькою, англійською й німецькою мовами. У жовтні 1890 року великий князь Микола Олександрович зробив подорож на Далекий Схід, направляючись через Відень, Грецію і Єгипет в Індію, Китай і Японію. Дорога назад Миколи Олександровича лежав через весь Сибір. Імператор був простий і легко доступний. У його характері сучасники відзначали два недоліки — слабку волю й мінливість. Все царювання Миколи II пройшло в обстановці революційного руху, що наростало. На початку 1905 року в Росії спалахнула революція, що поклала початок деяким реформам. 17 квітня 1905 року був виданий Маніфест про віротерпимість, що дозволяв росіянином переходити із православ’я в інші християнські релігії й визнавав релігійні права розкольників. 17 жовтня 1905 року вийшов Маніфест, по якому визнавалися основи цивільної волі: недоторканість особи, воля слова, зборів і сполучників. Була заснована Державна дума (1906 р.) , без схвалення якої жоден закон не міг увійти в силу. По проекті П. А. Столипина проводилася аграрна реформа: селянам був дозволений вільно розпоряджатися своєю землею, створювати хутірські господарства. Була зроблена спроба скасування сільської громади, що мало величезне значення для розвитку капіталістичних відносин у селі. В області зовнішньої політики Микола II ужив деяких заходів по стабілізації міжнародних відносин. В 1898 році російський імператор звернувся до урядів Європи з реченнями підписати угоди про збереження загального миру й установлення меж постійного росту озброєнь. В 1899 і 1907 роках відбулися Гаазькі конференції миру, окремі рішення яких діють і донині. В 1904 році Японія оголосила Росії війну, що закінчилася в 1905 році поразкою російської армії. За умовами мирного договору Росія сплатила Японії близько 200 млн. рублів за зміст російських військовополонених і поступилася їй половину острова Сахалін і Квантунскую область із міцністю Порт — Артуром і містом Далеким. В 1914 році Росія на стороні країн Антанти проти Німеччини вступила в першу світову війну. Невдачі на фронті в першій світовій війні, революційна пропаганда в тилу й у військах, розруха, міністерська чехарда й т.д. викликали різке невдоволення самодержавством у різних колах суспільства. Військові реформи 1905-12 років, проводилися після поразки Росії в російсько-японській війні 1904-05 років, що виявила серйозні недоліки в центральному керуванні, організації, системі комплектування, бойовій підготовці й технічному оснащенню армії. У перший період Військових реформ ( 1905-08) було децентралізовано вище військове керування (засноване незалежне від Військового міністерства Головне керування Генерального штабу, створена Рада державної оборони, генерали-інспектори були підпорядковані прямо імператорові) , скорочені терміни дійсної служби (у піхоті й польовій артилерії з 5 до 3 років, в інших родах військ з 5 до 4 років, на флоті з 7 до 5 років) , омолоджений офіцерський склад; поліпшені побут солдатів і матросів (харчування й речове постачання) і матеріальне становище офіцерів і сверхсрочнослужащих. період Військових реформ ( 1909-12) була проведена централізація вищого керування (Головне управління Генштабу включене до складу Військового міністерства, скасована Рада державної оборони, генерали-інспектори підпорядковані військовому міністрові) ; за рахунок слабких у бойовому відношенні резервних і кріпосних військ посилені польові війська (число армійських корпусів збільшилося з 31 до 37) , створений при польових частинах запас, що при мобілізації виділявся для розгортання другочергових (включаючи польову артилерію, інженерні й залізничні війська, частини зв’язку) , створені кулеметні команди в полках і корпусні авіазагони, юнкерські училища перетворені у військові училища, що одержали нові програми, уведені нові устави й наставляння. На початку березня 1917 року голова Державної думи М. В. Родзянко заявив Миколі II, що збереження самодержавства можливо тільки за умови передачі трону царевичеві Олексію при регенстве брата імператора великого князя Михайла. 2 березня 1917 року Микола II, з огляду на слабке здоров’я свого сина Олексія, відрікся від престолу на користь свого брата Михайла Олександровича. Михайло Олександрович також підписав Маніфест про зречення від престолу. У Росії почалася республ
іканська ера. 5 травня 1905 року була затверджена Рада державної оборони; думка про цю установу була зовсім правильною: необхідно була така установа, у якому зосереджували б головні питання оборони держави, при участі представників військового й морського відомств. Головою був призначений князь Микола Миколайович, одночасно із цим пішло перетворення Військового міністерства й установа посади інспектори піхоти; на цю посаду був призначений генерал-ад’ютант О. К. Гриппенберг. По питанню про перетворення Військового міністерства було запропоноване створення посади начальника Генерального Штабу, незалежного від військового міністра. Аналогічно було запропоноване перетворення й Морське міністерство, а саме заснувати посади командуючих флотами й підкорити їхньому Государеві через Раду державної оборони. Проект був відхилений, тому що діяльність Ради була незадовільною
З 9 березня по 14 серпня 1917 року колишній імператор і члени його сім’ї втримувалися під арештом у Царському Селі, потім їх переправили в Тобольськ. 30 квітня 1918 року в’язнів привезли в Єкатеринбург, де в ніч на 17 липня 1918 року по постанові СНК і ВЦИК колишній імператор, його дружина й діти й слуги, що залишилися при них доктор і, були розстріляні чекістами
Коронація Миколи II Микола Олександрович, старший син імператора Олександра III і його чоловіки Марії Федорівни, вступив на престол 21 жовтня 1894 року. 14 травня 1895 року в Успенськім соборі Московського Кремля відбулася коронація Миколи II. Після коронації врочиста процесія на чолі з імператором вийшла з Успенського собору й направилася в Архангельський собор, у якому поховані перші царі династії Романових, щоб поклонитися їхнім могилам. Після відвідування Благовіщенського собору імператор відправився у Великий Кремлівський палац. Перший день коронаційних торжеств закінчився парадним обідом у Грановитой палаті Московського Кремля
Катастрофа на Ходинском поле 18 травня 1896 року, під час роздачі царських подарунків з нагоди коронації Миколи II, на Ходинском поле (у північно-західній частині Москви, на початку сучасного Ленінградського проспекту) відбулися трагічні події. Через недбалість організаторів церемонії й міських влада почалася тиснява, у якій, за офіційним даними, загинули 1389 і одержали каліцтва 1300 чоловік
Російсько-японська війна Русcко-Японська війна 1904-1905 рр. велася за панування в Північно-Східному Китаї й Кореї. Війна була почата Японією. В 1904 році японський флот напав на Порт — Артур, оборона якого тривала до початку 1905 року. Росія зазнала поразок на ріці Ялу, під Ляояном, на ріці Шахе. В 1905 році японці розгромили російську армію в генеральному бої при Мукдені, а росіянин флот — при Цусиме. Війна закінчилася Портсмутским миром 1905 року, за умовами якого Росія визнала Корею сферою впливу Японії, поступилася Японії Південний Сахалін і права на Ляодунський півострів з містами Порт-Артуром і Далеким. Поразка російської армії у війні прискорило початок революції 1905-1907 гг.
Революція 1905 року Революція, що почалася в Росії в 1905 році, була викликана капіталістичним розвитком, що прискорився, Росії, ростом політичної самосвідомості буржуазії, класовою консолідацією й боротьбою пролетаріату й необхідністю усунути спадщина феодалізму у вигляді самодержавства, панування поміщицького землеволодіння, общинних порядків у селі. Загострення соціально-політичного конфлікту було прискорено російсько-японською війною 1904-1905 гг. Поштовхом до початку революції послужив розстріл 9 січня 1905 року мирної робочої демонстрації в Петербурзі. Найбільш активною революційною силою виступили робітники, ширилися селянські хвилювання, почалося революційне шумування в армії й у флоті. З вимогами реформ виступила буржуазія. Виникали професійні й політичні сполучники, зміцнювали революційні партії, з’явилися ліберальні й консервативні буржуазні партії. У Маніфесті від 17 жовтня 1905 року цар пішов на поступки, пообіцявши політичні волі й установу законосовещательной Державної думи. У грудні 1905 року були подавлені збройні повстання робітників у промислових центрах Росії. Однак страйки тривали. Розгін 2-й Державні думи (3 червня 1907 року) означав кінець революції. Хоча революція 1905-1907 гг. і не усунула корінних протиріч російського суспільства, проте вона змусила самодержавство піти на створення парламентського представництва й почати реформи, що дали новий імпульс розвитку капіталізму Вроссии.
Державна дума Державна дума — законосовещательное, представницька установа Російської імперії ( 1906-1917 гг.) — була заснована Маніфестом 17 жовтня 1905 року. Дума розглядала законопроекти, які потім обговорювалися в Державній раді й затверджувалися царем. Багатоступінчасті вибори в Думу проводилися по 4 нерівноправним куріям. Половина населення країни (жінки, студенти, військовослужбовці) не мала виборчих прав. 27 лютого (12 березня) 1917 року Тимчасовий комітет Державної думи сформував Тимчасовий уряд. Формально Дума продовжувала існувати до 6 (19) жовтня 1917 року
300-летие будинку Романових В 1913 році Росія з надзвичайним розмахом відсвяткувала 300-летие будинку Романових. Ювілей був відзначений пишними торжествами, чудовими парадами, народними гулянками. У світло вийшли розкішні видання, присвячені історії царюючого будинку. Країна з оптимізмом міркувала про майбутнє. Прогнози були різні, однак ніхто не міг припустити, що могутня, казавшаяся повної сил імперія доживає свої останні роки
Укладання ламината й паркетні роботи — з виїздом оцінювача.