Милосердя — чорта російського характеру Милосердя, я вважаю, найблагородніше почуття людини. Це почуття зіграло важливу роль у моральному розвитку людства. Воно є самим яскравим і талановитим мазком на картинах великих художників, самим вистражданим словом у добутках письменників, воно є просто світлом, що опромінює особи звичайних людей Я живу в новому багатоповерховому будинку. Навколо будинку посаджені квіти й установлене багато ослонів. На них приємно посидіти, відпочити від шумного дня й розслабитися. Один раз, сидячи на ослоні, біля своїх ніг я почула шерех. Я нахилилася й побачила маленьке щеня. Він був невисокого росту, коричнева вовна покривала його тіло, але мордочка була чорною. По зовнішньому вигляді було видно, що щеня кинутий.
Я нахилилася ближче. Щеня підняло голову. Він жалібно завиляв хвостом і подивився мені в очі. З його погляду я зрозуміла, що він нікому не потрібний, і якщо я відмовлюся від нього, то дні його будуть полічені. Я вирішила, що залишу його в себе. Я простягнула до нього руки. Він недовірливо дивився на мене, але подався назустріч рукам. Я його взяла й принесла домийся Щеня виявилося жіночого роду, і я назвала її Асею.
Мені потрібна була жодна миска молока, щоб угамувати її голод. Після я неї викуповувала й загорнула в рушник. Через деякий час вона заснула. Ранком я прокинулася тому, що почула шерех біля ліжка й не голосний писк.
Я встала, зібралася, і пішла з її гуляти. Вона жваве бігала по тротуарі й лунко гавкала. Мені було весело спостерігати за нею. Після того, як я залишила Асю, дні мого життя стали наповнюватися турботою й ніжністю про улюблену тварину.
Вона була мені потрібна, адже вона — те світло, що опромінив скучность і одноманітність моїх днів. Я також була потрібна Асі, адже ніхто, крім мене, не зміг би про неї так піклується. Після того, як вона освоїлася я початку вчити її різним командам. Час проходив непомітно, але з користю. Не завжди все йшло гладко, але навчання — процес тривалий і захоплюючий. Мені було приємно годувати її, грати з нею, навчати. З кожним днем ми усе більше й більше зближалися.
В один день я відчула себе недобре. Викликала лікаря. Виявилося, я занедужала ангіною. У мене не було сил навіть гуляти з Асею. Я почувала себе погано. Ася це теж почувала, гуляти не просила, і тихо недалеко грала з м’ячем. Завдяки зусиллям батьків і лікарів я стала поправлятися.
З ранку я прокинулася в гарному настрій, почувала себе добре. Я покликала Асю. Вона швидко прибігла до мене. Я її повідомила, що ми йдемо гуляти.
Вона лунко гавкнула. Ми вийшли на вулицю. Вона так зраділа прогулянці, що по вулиці носилася з великою швидкістю, нічого не зауважуючи, у тому числі автомобіля, що наближався в напрямку до неї. Я його теж не бачила.
Минаючий мимо чоловік поцікавився в мене котра година. Я йому відповіла. Відразу почула вереск гальм і жалібний писк. Ася потрапила під колеса машини. Я підбігла до неї.
Вона була жива, але минала кров’ю. Я принесла її додому й подзвонила татові. Тато приїхав, ми відвезли Асю у ветеринарну лікарню. Я нервово чекала в коридорі. Вийшов лікар, і сказав, що Асю врятувати не вдалося. Це було жахливо. Перед очами пролітали кадри з Асею. Забравши її тіло, ми поїхали на дачу, і там неї закопали.
У себе я прийшла через кілька днів. Мені її дуже не вистачало. Після цього трагічного випадку я більше жодного разу не намагалася, і не хотіла, завести собі свійська тварина Отже, я вважаю, що милосердя має для людини в житті два значення: перше —і що облагороджує душу твою й допомагає іншим перебороти самітність і холод життя, і друге — прискорювальний процес руйнування особистості, що позбавлена милосердя. Я бажаю всім людям зустрічатися з милосердям у першому, шляхетному варіанті.