Міркування над оповіданням М. Горького «Баба Изергиль» «Я чув ці оповідання під Акерманом, у Бессарабії, на морському березі», — так починає Максим Горький один зі своїх кращих добутків. В «Бабі Изергиль» відбилися незабутні враження автора від його скитаний по південній Бессарабії ранньої навесні 1891 року. Оповідання ставиться до ранніх творів Горького й продовжують романтичну лінію («Макар Чудра», «Челкаш»), у якій найбільше сильно позначилося авторське замилування цільною й сильною людської особистістю Композиція оповідання досить складна. Оповідання багато повідало на своєму столітті Изергиль ділиться на три як би самостійні частини (легенда про Ларре, оповідання про власне життя, легенда про Данко), кожна з яких цілком підпорядкована однієї мети створити — найбільш повний образ головного героя. Тому всі три частини являють собою єдине ціле, пронизане загальною ідеєю, що полягає в прагненні автора виявити щиру цінність людського життя. Композиція така, що дві легенди як би обрамляють оповідання про життя Изергиль, що і становить ідеологічний центр добутку. Легенди розкривають дві концепції життя, два подання оней. Система образів повністю підпорядкована прагненню автора щонайкраще розкрити тему добутку: питання про волю й несвободу людини. До найбільш яскравих образів оповідання, що несе на собі основне ідейне навантаження, можна віднести образи Ларри, Данко й баби Изергиль.
Ларра, що веде образ першої легенди, представлений читачеві в найгіршому світлі. Непомірна гординя, величезна себелюбність, крайній індивідуалізм, що виправдує будь-яку твердість, — все це викликає в людях тільки жах і гнів. Син орла й земної жінки, він, порахувавши себе втіленням сили й волі, ставить своє «я» вище навколишніх його людей, чим прирікає себе на вічну самітність. Його непомірна воля обернулася своєю протилежністю: герой шукає смерті, але не може вмерти Ларре протипоставлений герой другої легенди, що виражає вищий ступінь любові до людей. Гордість Данко — це сила його духу, упевненість у собі. Він, пожертвувавши своїм життям заради звільнення людей, заслуговує щире безсмертя за подвиг, доконаний в ім’я життя й щастя народу Відношення автора до знедоленого Ларре, на мій погляд, однозначно. Засуджуючи життєву позицію цього героя, Горький показує, до якого результату приводить людини індивідуалістична мораль.
В образі ж Данко письменник втілює свій ідеал сильної особистості, здатної на самопожертву Одним з менш помітних, але не менш значимих образів є образ оповідача. Саме цей образ людини, що мандрує по Русі, що зустрічає на своєму шляху самих різних людей, містить у собі найважливіші засоби вираження авторської позиції. Саме очами автобіографічного героя бачить читач Изергиль. Її портрет відразу ж виявляє дуже значиме протиріччя. Про прекрасну й почуттєву любов повинна була б розповідати юна дівчина, а перед нами ж з’являється глибока баба. Изергиль упевнена в тім, що її життя, виконане любові, пройшла зовсім інакше, чим життя Ларри.
Вона не може навіть представити нічого загального з ним, але погляд оповідача знаходить цю спільність, парадоксально зближаючи їх портрети Особливе місце в оповіданні займають елементи деталізованого опису Изергиль, як то: «тьмяні очі», «потріскані губи», «зморщений ніс, загнутий, немов ніс сови», «чорні ями щік», «пасмо попелясто-сивих волось». Вони оповідають про нелегке життя головної героїні задовго до того, як вона розповідає свою історію. Досить легко визначається зміст назви даного добутку. Справа в тому, що образ баби Изергиль максимально наближений до образа «людини, що живе серед людей». Тільки вона наділена правом і можливістю в доступній формі виражати власний погляд на життя. Тому саме її свідомість, характер, часом таємничі протиріччя виявляються основним предметом зображення, із чого можна зробити висновок, що оповідання написане заради створення образа, ім’ям якого й назване добуток Проблеми, порушені в оповіданні, змусили мене глибоко задуматися над сенсом життя, а численні образи «вільних» людей наштовхнули на думку, що воля — це таке ж невизначене й безмежне поняття, як життя.