Твір по літературі: Мистецтво створення характеру На початку XX століття Л. Н. Толстого називали «учителем у житті й у мистецтві» і ці рядки дотепер виражають відношення до нього людей XXI століття, спадщина геніального письменника продовжує вражати й життєвими, і творчими відкриттями. Читач будь-якого віку знайде тут відповідь на свої питання, він відкриває таємниці людської душі, свідомості із самого початку людства, дитинства. Добутку Л.
Н Толстого читають, пам’ятають і люблять люди всього миру. Вони близькі й зрозумілі всім, тому що в них ставляться вічні проблеми життя, які хвилюють всіх людей і які вони самі переживали неодноразово. Це насамперед проблема моральної чистоти людей, їх душі Чим же так залучають нас герої добутків Л. Н. Толстого? Вони залучають нас своєю неповторністю, своїм яскравим індивідуальним характером, своєрідністю, багатством душі Його герої, як живі люди, змушують нас думати, мріяти, переживати, почувати так само, як і вони. Завдяки майстерності письменника поневоле представляється, що діючі особи добутків існують, продовжуючи свій шлях десь поруч, їх можна реально побачити, звернутися до них з наболілими питаннями. Іноді навіть здається, що потрапив в інший вимір, у те життя, який живуть герої, у те середовище суспільства, що описує Л. Н.
Толстой Образи, створені Толстим, відрізняються від всіх інших літературних героїв. Їх можна довідатися з тисячі інших, тому що таких живих, реальних персонажів не було ще в жодного автора, герої романів Л. Н.Тостого завжди живуть у душі кожного з нас Мені дуже доріг роман Л. Н. Толстого «Війна й мир». Скільки прекрасних вечорів я провела за цим добутком! У моїй душі роман залишив незабутнє враження.
Я захоплююся автором за його вміння показати читачам всі секрети людської душі. Так, у його романі «душу людська зображується з реальністю, ще небувалої в нашій літературі». Н. Н. Страхів дуже точно відзначив це. Я думаю, Л. Н.
Толстой правдиво й без прикрас показав всі щиросердечні переживання героїв, внутрішній мир кожного з них. А це говорить про велике розуміння автором людської душі. Роман «Війна й мир» — просто найбільший добуток! У ньому з точністю зображений мир людської душі, її багатство й недоліки У романі багато діючих осіб, але мені здається, їх можна поділити на дві більші групи. У першій групі перебувають люди, що втратили свій духовний початок, глухі до велінь совісті, кличу серця, свою щиросердечну порожнечу ховають за благозвучними, лицемірними мовленнями.
До них ставляться сімейства Курагиних, Друбецких, А. П.Шерер і її «важливі» гості Л. Н. Толстой непримиренний до них: авторськими іронічними коментарями супроводжує він майже кожне їхнє слово й рух Інша група — це члени старих дворянських сімей, що зберегли певні традиції, що мають багату духовну спадщину. Письменник випробовує до них відверту симпатію, хоча й не замовчує пануючих тут станових забобонів. Андрій і Марья Болконские, Наташа Ростова, Пьер Безухов — улюблені герої Толстого. Саме вони виражають його роздуми й переживання Автор змушує своїх героїв бути гранично щирими, добрими, шляхетними А. Болконский і Н.
Ростова — мої улюблені персонажі, саме їхнього переживання й роздуми, духовні шукання письменник показав з усією властивої йому письменницької силоміць. Андрій Болконский — натура багата, цільна, вольова. Він — людина обов’язку, честі, готовий віддати все заради шляхетної мети Думки Андрія Болконского шляхетні, хоча він витрачає весь свій талант і допитливий розум у петербурзьких салонах, серед фальшивих масок. Мені здається, майстерність Л. Н.
Толстого в зображенні душі полягає в тім, що він показав людину в різних ситуаціях, адже щиросердечний стан людини постійно міняється, воно шукає вищого, перебуває в пошуках істини людського буття. Уперше побачивши його салоні А. П. Шерер «всі колишні у вітальні не тільки були знайомі, але вуж набридли йому так, що й дивитися на них і слухати їх йому було дуже нудно», нам здається, що він нудний флегматик суспільства, але поява Пьера змушує забути про це: Л. Н.Толстой не раз використовує слово » добрий», погляд, посмішка, ці дрібні деталі, найбільшою мірою показують нам душу героя. Андрій прагне до свого Тулона, він іде на війну, у цьому виявилася його любов до Батьківщини. Мене, як читача, уразило, то як Л. Н.
Толстой зобразив сцену прощання батька із сином, він показав, що таке істинно болконский дух, відношення батька із сином, здаються часом дивними, але саме це показує сімейні традиції гордого й доблесного роду Болконских. Поле Аустерлица, «почалося, от воно» от які думки віють від про усюди, у цьому рядку можна почути голос народу, російська безстрашність і нескінченна любов до батьківщини. Поле Аустерлица, скінчився бій, поранений князь Андрій. Це сцена, на мій погляд, апогей письменницького дарунка Л. Н.Толстого. Показати почуття й міркування важко пораненого так, як це зробив Толстой, по-моєму , ще не вдавалося нікому в літературі. Князь Андрій відкрив очі, він побачив небо, тільки одне небо.
І його вразило те, чого він ніколи не зауважував: як воно спокійно. «Так! Все порожнє, усе обман, крім цього нескінченного неба», — думав Андрій. Так по-новому відкрилася для князя Андрія життя. Він зрозумів, що крім війни й слави існує просте людське життя з її радостями й негодами. Йому хотілося любити й бути улюбленим, напевно, як і всім смертним людям.
Це сцена змусила мене подивитися на багато речей по — іншому, вона, немов, відкрила для мене завіса душі людини, що попали в складну ситуацію. Після Аустерлица життя героя дуже сильно змінилася: смерть дружини, народження сина. Він став зовсім іншим, зміна в душі героя автор показав діалогу з Пьером, його впечатлениеми «…його вразила зміна, що происшли, у князі Андрію. Слова були ласкаві, посмішка була на губах і особі князя Андрія, але погляд був погаслий, мертвий» Толстой часто використовує Словосполучення »мертвий погляд», це виражає стан душі героя, він немов завмер, не прагне до кращого, високі духовного прагнення — от, що основа життя, письменник показав, що герой втратив це, у цьому й полягає талант Толстого, що він показав духовний крах, кризу й одночасно те, як людина переборює це за допомогою великого почуття любові.
Це відродження письменник показав у зустрічах з дубом у травні й червні. Дуб у травні:»старий з обламаними, давно видно, суками й з обламаною корою, що заросла старими болячками. З величезними своїми незграбними, несимметрично-растопиренними, корявими руками й пальцями» , стан дуба це! Стан душі героя, його відношення до навколишнього світу. Незгладимий слід у душі Андрія Болконсконского залишила зустріч із юною Ростовой і душі його раптом піднялася така несподівана плутанина молодих думок і надій», це духовно-моральне відродження Л.
Н.Толстой відкриває через «той самий дуб».« Старий дуб весь перетворений… Ні корявих пальців, ні болячок, ні старого горя й недовіри нічого не було видно».
Дуб знову вернувся до життя й наш герой знову живий морально, повний сил, енергії, пропало те апатичне відношення до миру «Ні, життя не кінчене в 31 рік, — Раптом остаточно, беспеременно вирішив князь Андрій. — Мало того, що я знаю все те, що є в мені, треба, щоб і всі знали це»За допомогою опису природи Толстой показав не тільки світосприймання й духовне відновлення, але й те як природи впливає на душу людини. Цей зв’язок внутрішнього життя людини з життям природи особливо відчутна, тому, що Толстой говорить про природу одухотворяючи її, наділяючи людськими! Рисами; дивлячись на дуб князь Андрій бачить не галузі, не кору, не нарости на ній, а » пальці», «руки»,» старі болячки». «Треба жити так, щоб усі знали мене, щоб не для одного мене йшло моє життя… щоб на всіх вона відбивалася й щоб всі вони жили із мною разом!»- от якому висновку приходить герой після пережитих їм незнайомих почуттів У продовження всього оповідання про долю Андрія Л.
Н. Толстой дуже реально зображує душу героя, його прагнення до нового життя. Це ще раз доводить, що в романах Л. Н. Толстого «душу людська зображується з реальністю, ще небувалої в нашій літературі».Товстої розкрив душу своїх героїв, він показав щиросердечний стан людей дуже глибоко й правдиво. Ми бачимо збагачення душі людської і її відродження.
І на закінчення хочу сказати: «Толстой — чудовий російський письменник!» Роман Л. Н. Толстого, я думаю, завжди буде залучати своєю правдою й неповторністю. Товстої, як ніхто іншої, зумів зобразити з величезною художньою силою всі рухи людської душі