«Молчалини блаженствують на миру.. »
«Горі від розуму», на мій погляд, не тільки гостра політична комедія, але й п’єса, у якій знайшли відбиття багато людських типів, які завжди існували й існують у Росії. Це помітив ще И. А. Гончарів, що вірно визначив Чацкого як тип «сівача того, що пожинають інші», «провісника нової зірки». Такі герої покликані вносити в громадське життя зміст, вести до новим цілям. Саме ненависне для нього — рабство у всіх його проявах, саме бажане — воля. Все навколишнє бідує, на його думку, у повній перебудові. Але реальні перетворення ще далекі. Щільною стіною на їхньому шляху встав фамусовский мир, жителі якого «радеют» лише «рідному чоловічкові» і границею мріянь бачать «сто чоловік до послуг», «чин завидний» і тому подібні блага
Так, Чацкий, наділений темпераментом бійця, активно протистоїть фамусовскому суспільству. Але або бачить він свого реального ворога, коли викриває Фамусова, Скалозуба, юрбу, що зібралася на балі? Подумайте, хто щирий суперник Чацкого? Поки наш герой три роки подорожував, життя не стояло на місці. Після війни 1812 року люди не просто з полегшенням верталися до турбот і радостей мирного життя. Вони виробляли в собі «імунітет» до тих змінам, які зріють, які загрожували це мирне життя розтрощити. І от у суспільстві з’являється й твердо прокладає собі дорогу Мовчазний. Чацкий нездатний поставитися до нього і його «талантам» всерйоз. А тим часом це «жалчайшее созданье» не так вуж мізерно. За час відсутності Чацкого Молчалин зайняв його місце в серце Софії, саме він — щасливий суперник головного героя в любові. І цей тільки початок. Особиста поразка Чацкого не вичерпує його майбутньої драми. Кинуті ним слова — «Молчалини блаженствують на миру» — виявляються пророцтвом
Розум, хитрість, спритність Молчалина, уміння знайти «ключ» до кожної впливової людини, абсолютна безпринципність — от визначальні якості цього героя. Якості, які роблять його антигероєм п’єси, головним ворогом Чацкого. Його життєві установки, переконання, вся система моральних цінностей протистоять моральному кодексу, ідеям і ідеалам Чацкого. І в цьому Молчалин не відрізняється від усього фамусовского суспільства. Він також служить «особам», а не «справі», також упевнений у непорушності всі суспільного ладо Росії. Але є щось, що відрізняє його від інших героїв п’єси: його сила. От «тузи»: Фамусов, Скалозуб, князь Тугоуховский. Який границя мріянь Фамусова? Видати вдало заміж Софію, одержати ще пару орденів — не більш того. Скалозуб теж на багато чого не претендує: «Мені тільки б дісталося в генерали». Князь Тугоуховский давним-давно «на посилках» у дружини, йому хочеться, імовірно, тільки одного: залишили б його в спокої…
Молчалин малим не задовольниться. За три роки відсутності Чацкого він домігся блискучих успіхів. Безвісний, безрідний тверской міщанин став секретарем московського «туза», одержав три нагородження, чин асессора, що надає право на потомствене дворянство, став улюбленим і таємним нареченим Софії. Незамінний у фамусовском будинку, незамінний у суспільстві:
Там моську вчасно погладить,
Отут у пору картку втре…
чизупиниться він на досягнутому? Зрозуміло, немає. Расчетливо й холодно набирає Молчалин силу. Уже він-те не потерпить на своєму шляху Чацкого — божевільного мрійника, ниспровергателя основ! Молчалин страшний саме своєю найглибшою аморальністю: той, хто готовий винести будь-які приниження в боротьбі за владу, багатство, силу, дорвавшись до бажаних вершин, сам буде не тільки принижувати, але й знищуватися
Саме мовчазні, ідеал яких «і награжденья брати, і весело пожити», дійти «до ступенів відомих» стануть у найближчому майбутньому (після повстання декабристів) стовпами суспільства. На них буде опиратися нова влада, тому що вони слухняні, тому що над усе влада цінує саме їх «таланти» — «помірність і акуратність». Молчалин — людина структури, його заможне існування можливо лише в чітко налагодженому державному механізмі. І він не допустить розладу цього механізму, тим більше його руйнування!
Через піввіку після створення «Горя від розуму», в 80-е року, М. е. Салтиков-Щедрін знову виведе Молчалина на сцену в нарисі «Добродії Молчалини». Соціально орієнтований художник не випадково звернувся до цього літературного героя. Він побачив у Молчалине одну з найстрашніших фігур російського суспільства. У нарисі М. е. Салтикова-Щедріна Молчалин з’являється вже вельможею, що домігся «ступенів відомих». Він укоренив у російському житті й пройшов по ній, досягши наприкінці шляху бажаних вершин
М. е. Салтиков-Щедрін «по достоїнству» оцінив молчалиних і похмуру роль, зіграну ними в суспільстві. За його словами, саме молчалини є творцями тих сутінків, завдяки яким «теперішня справдешня людина не може зробити й кроку, не розкроївши собі чола». Вкрадливі молчалини зайняли місце безкомпромісних Чацких, кожний зробив свій вибір. І мені здається, що такі люди, як Молчалин, будуть існувати завжди, тому що, поки існує влада, їй будуть потрібні потрібні, що не соромляться «падлючити».