Всі добутки в скороченні цього автора Іван Момент істини В АВГУСТІ СОРОК ЧЕТВЕРТОГО… — Роман (1973) Улітку 1944 р. нашими військами була звільнена вся Білорусія й значна частина Литви. Але на цих територіях залишилася безліч ворожих агентів, розрізнених груп німецьких солдатів, банд, підпільних організацій. Всі ці нелегальні сили діяли раптово й жорстоко: на їхньому рахунку вже було багато вбивств і інших злочинів, крім того, у завдання підпільних організацій входив збір і передача німцям відомостей про Червону Армію 13 серпня невідома рація, розшукувана в справі «Німан», знову вийшла в ефір у районі Шиловичей. Виявити точне місце її виходу доручене «оперативно — пошуковій групі» капітана Алехина. Сам Павло Васильович Алехин намагається що-небудь вивідати в селах, два інших члени групи, досвідчений чистильник, двадцятип’ятилітній старший лейтенант Костянтин Таманцев і зовсім молодий чистильник-стажист гвардії лейтенант Андрій Млинців, ретельно оглядають ліс.
Навіть незначні докази, наприклад надкушені й кинуті огірки або обгортки від німецького сала, можуть допомогти розвідникам. Алехин довідається про те, що недалеко від Шиловичского лісу в той день бачили, по-перше, двох військових, а по-друге, Казимира Павловского, що можливо служило в німців. На другий день пошуків Таманцев знаходить місце виходу рації вефир. Група вистежує двох підозрілих військових, виявлених Блиновим.
Погоня, пошуки по всій Ліді ні до чого не приводять: зрештою Млинців випустить із уваги людини, з яким зустрічалися підозрювані, та й запит підтверджує їхня лояльність. І все-таки Алехин не може відкинути цю версію, поки немає незаперечних доказів. Лише пізніше з’ясовується, що що перевіряються — не агенти, а виходить, виражаючись словами Таманцева, майже троє доби вони «тягли пустишку».
Тим часом Таманцев із прикомандированими офіцерами відпрацьовує другу версію: із засідки вони спостерігають за будинком Юліи Антонюк, що може відвідати підозрюваний Павловский. Таманцев «поднатаскивает» своїх не дуже досвідчених підопічних: пояснює їм, що таке контррозвідка, і дає конкретні вказівки до дії у випадку появи Павловского.
І все-таки, коли Таманцев намагається взяти живим особливо небезпечного агента Павловского, той, через неметкі дії прикомандированих, устигає покінчити ссобой. Начальник пошукового відділу підполковник «ен Фе» Поляків «якщо й не Бог, те, безсумнівно, його заступник по розшуку», людина, думка якого дуже важливо для всієї групи Алехина.
Недавнє вбивство водія й викрадення машини, на думку Полякова, справа рук розшукуваної групи. Але все це припущення, а не результати, яких чекає від Полякова й Алехина начальник керування генерал Егоров і не тільки він: справа взята на контроль Ставкою Блинову доручають відповідальне завдання: взявши роту, знайти в гаї малу саперну лопатку, що пропала з викраденої машини. Андрій упевнений, що не підведе начальство, але цілий день пошуків ні до чого не приводить. Розстроєний Млинців і не підозрює, що саме відсутність лопатки в гаї підтверджує версію Полякова. Поляків доповідає Егорову й прибулий з Москви начальству свої міркування із приводу «сильної кваліфікованої развед-групи супротивника». На його думку, схованка з рацією перебуває саме в Шиловичском лісовому масиві.
Є реальний шанс завтра або післязавтра взяти розшукуваних на місці злочину й одержати «момент істини», тобто «момент одержання від захопленого агента відомостей, що сприяють пійманню всієї розшукуваної групи й повної реалізації справи». Московське начальство пропонує провести військову операцію. Егоров різко заперечує: масштабною військовою операцією можна скоріше домогтися створення перед Ставкою видимості активності, а одержати лише трупи.
Проти й Поляків. Але їм даються тільки доба, і паралельно все-таки починається підготовка військової операції. Звичайно, доби недостатньо, але цей строк призначений самим Сталіним Верховний Головнокомандуючий украй стурбований і збуджений. Ознайомившись із довідкою в справі «Німан», він викликає начальника Головного керування конрразведки, наркомів держбезпеки й внутрішніх справ, зв’язується по «ВЧ» із фронтами. Мова йде про найважливішу стратегічну операцію в Прибалтиці.
Якщо протягом доби група «Німан» не буде пійманий і витік секретних відомостей не припиниться, «всі винні понесуть заслужене покарання»! Таманцев чекає від Алехина докорів за «упущеного» Павловского.
Для Алехина це дуже важкий день: він довідався про хворобу дочки й про те, що унікальну пшеницю, виведену їм до війни, помилково вивезли в хлібопостачу. Алехин із працею відволікається від важких думок і зосереджує увагу на знайденої Таманцевим саперній лопатці А навколо розвертається воістину грандіозна діяльність, маховик величезного механізму надзвичайного розшуку розкручений щосили. Для участі в заходах щодо справи «Німан» отовсюду доставляються військовослужбовці, офіцери Смерша, опознаватели, службові собаки, техніка…
На залізничних станціях, де для збору інформації часто влаштовуються працювати ворожі агенти, проводяться перевірки підозрілих людей. Багатьох з них затримують, а потім відпускають Андрій разом із прикомандированим помічником коменданта Аникушиним виїжджає в Шиловичский ліс. Для Ігоря Аникушина цей день зложився невдало.
Увечері він у нової, що відмінно сли парадній формі повинен був піти на день народження до коханої дівчини. А тепер капітан, до поранення воевавший на передовий, через «безглузде» завдання змушений гаяти час із цими «ледарями» «особистами». Помічник коменданта особливо обурений тим, що жовторотий заїкуватий лейтенант і несимпатичний капітан «секретять» від нього суть справи У штабі, розміщеному в старій безхазяйній будові — «стодоле», зібралося чоловік п’ятнадцять генералів і полсотни офіцерів.
Всім незручно й пекуче. Нарешті радист повідомляє групу Полякова, що в їхньому напрямку рухаються троє у військовій формі. Але приходить наказ усім негайно покинути ліс: в 17.00 повинна початися військова операція. Таманцев обурений, Алехин вирішує залишитися: адже Егоров, що віддав наказ, швидше за все, не знає про тих троє, що вже наближаються кзасаде.
Як і домовлено, Алехин і помічник коменданта підходять до підозрюваним і перевіряють документи, у засідці їх страхують Таманцев і Млинців. Алехин чудово справляється зі своєю роллю простуватого пильного службиста, так що Таманцев «подумки йому аплодує». При цьому Алехин повинен одночасно «прокачати» дані всіх трьох по тисячах пошукових орієнтувань (можливо, бритоголовий капітан — це особливо небезпечний терорист, резидент-вербувальник германської розвідки Мищенко), оцінити документи, фіксувати деталі поводження що перевіряються, «загострити» ситуацію й зробити ще безліч речей, що змушують бути в напрузі навіть досвідчених «вовкодавів». Документи в повному порядку, всі троє тримаються природно, поки Алехин не просить їх показати вміст вещмешков.
У вирішальний момент Аникушин, так і не побажав зрозуміти всю важливість і небезпеку що відбувається, раптом заслоняє Алехина від засідки. Але Таманцев діє швидко й чітко навіть у цій ситуації. перевіря_ Коли нападають на Алехина й ранять його в голову, Таманцев і Млинців вистрибують із засідки. Постріл Блинова валить із ніг бритоголового. «Качаючи маятник», тобто безпомилково реагуючи на дії супротивника, ухиляючись від пострілів, Таманцев знешкоджує сильного й міцного «старшого лейтенанта».
Млинців і старшина-радист затримують третього, «лейтенанта». Хоча Таманцев і встиг крикнути помічникові коменданта: «Лягай! » — той не зміг вчасно зорієнтуватися й був убитий у перестрілці. Тепер, як це ні жорстоко, Аникушин, що спочатку перешкодив засідці, «допомагав» групі в «екстреному патранні»: Таманцев, загрожуючи агентові-радистові помститися за смерть «Васька», добуває в нього всі потрібні відомості. Отриманий «момент істини»: це дійсно агенти, що проходять у справі «Німан»: старший з них — Мищенко. Підтверджується, що їхнім спільником був і Павловский, що «Нотаріус», як і припускав Поляків, — це вже затриманий Комарницкий, «Матильда» перебуває під Шяуляем, куди й планує вилетіти Таманцев.
А поки, без восьми мінут п’ять, Алехин терміново передає через радиста: «Бабуся приїхала», — це означає, що ядро групи й рація захоплені, військова операція не потрібна. Млинців переживає, що не взяв агента живим. Але Таманцев гордий « стажистом-нетямою», що звалив легендарного Мищенко, який не могли піймати вже багато років.
Тільки тепер, коли всі за, Алехин дозволяє перев’язати себе. Таманцев, представляючи, як зрадіє «ен Фе», не в силах стриматися, несамовито кричить: « Ба-Бушка!.. Бабулька приїхала!!!
»