Моральні ідеали А. С. Пушкіна
Дев’ятнадцяте сторіччя по праву називають золотим сторіччям російської поезії, а я б ще назвала його й золотим сторіччям прози. Серед сузір’я імен для багатьох найбільше близьк і рідним є ім’я Олександра Сергійовича Пушкіна. У кожної людини своє життя, своя доля, але існує щось, що поєднує всіх людей. По-моєму, це насамперед людські почуття й прагнення, пошуки самого себе. От про цьому, близькому кожному з нас, і писав Олександр Сергійович Пушкіна у своїх добутках, він намагався достукатися до серць своїх читачів, намагаючись донести до них всю красу й глибину людських почуттів. Коли читаєш Пушкіна, виникає багато питань, але головне, що хвилює читача, — це вічні проблеми добра й зла, любові й дружби, честі, порядності, шляхетності
Мій улюблений твір Олександра Сергійовича Пушкіна — «Євгеній Онєгін». Кожному властиво знайти в цьому романі щось дороге, унікальне, іноді зрозуміле тільки йому, але які моральні ідеали самого автора можна тут знайти?
Незважаючи на ті що роман названий «Євгеній Онєгін» — головним героєм, по-моєму, є сам автор. Адже в порівнянні з Євгенієм Онєгіним духовний мир ліричного героя, відношення його до життя, до роботи, до мистецтва, до жінки вище, чистіше, значніше. Життя Євгенія Онєгіна, повне світських розваг, набридає йому. Для нього любов є «наукою страсті ніжної»; театр йому набрид, він говорить:
Всіх пора на зміну, Балети довго я терпів, Але й Дидло мені набрид
Для Пушкіна театр — «чарівний край».
У поетичному романі Пушкіна торкати справа честі. Онєгін їде в село, де знайомиться з Ленским. Прагнучи (для розваги) подразнити друга, Онєгін доглядає за дівчиною Ленского. Ленский у запалі ревнощів викликає його на дуель — можливість відстояти свою заплямовану честь. Для Онєгіна — умовність, він би не пішов стрілятися, якби не думка світла, що засудив би його за відмову. Ленский гине. Пушкіна показує, як життя людини стає дешевше, ніж плітки
Онєгін відправляється в подорож, що сильно змінило його. Відбувається переоцінка цінностей. Він стає чужим для того миру, де кілька років назад був своїм. Онєгін полюбив жінку. Для Пушкіна любов є моральною цінністю, скільки прекрасних рядків він присвятив цьому почуттю. Згадаємо його вірш «Я пам’ятаю дивне мгновенье…»:
Душі настало пробужденье:
І от знову з’явилася ти,
Як скороминуще виденье,
Як геній чистої краси
Любов для Пушкіна — святе почуття. Любов, що пробудилася в Євгенію, є яскравим свідченням того, як змінився Євгеній. Але улюблена жінка залишається з іншим — от суворе покарання Онєгіну
А от моральним ідеалом у романі для Пушкіна є Тетяна Ларіна. З перших рядків, присвячених їй, ми відчуваємо авторську симпатію до неї, її доброму й чуйному серцю:
Я так люблю
Тетяну милу мою
Ми не зустрінемо в романі опис зовнішності Тетяни, автор говорить лише про її чисту й прекрасну душу, йому важливий лише внутрішній мир героїні. Він створює Тетяну милої й чуйної, для нього важлива її прихильність до рідного й близьким, розуміння краси природи. Тільки навколишній нас мир здатний дати людині натхнення й спокій
Тетяна закохується в Євгенія Онєгіна. «Тетяна любить не жартуючи», — розповідає Пушкіна про свою героїню. Цю любов вона проносить через все життя, але пожертвувати щастям чоловіка для коханої людини вона не може. Тетяна пояснює свою відмову Євгенію Онєгіну так:
Але я іншому віддана;
Я буду сторіччя йому вірна
Добром відповідають на добро — от вічна істина. Тетяні близька ця народна мудрість. І, напевно, тому Пушкіна називає її «російська душою».
«Бережи честь змолоду» — от епіграф повести А. С. Пушкіна «Капітанська дочка». Таке ж наставляння дає батько своєму синові Петру Андрійовичу Гриневу, відправляючи його на службу. Сам батько намагається не збити свого сина з вірної дороги, відправляючи його не в Петербург, де хлопець міг би збитися зі шляхи, почавши пити, грати в карти, а посилає його в маленьку міцність, де він міг би чесно служити батьківщині, зміцніти душою, адже Петру Андрійовичу Гриневу всього сімнадцять років. Пушкіна в батьку Гринева показує ті риси, які цінуються в людях старого загартування, у людях XVIII сторіччя. Сенс життя Андрія Петровича Гринева в тім, щоб людина при будь-яких випробуваннях не пішов на угоду зі своєю совістю. Він уважає, що ціль життя кожного чоловіка — чесна служба на благо Батьківщини
В «Капітанській дочці» ми зустрічаємо дуже багато героїв, для яких принцип «Бережи честь змолоду» є головним у житті. Для Пушкіна поняття «честь» асоціюється з вірністю друзям, боргу. Ми бачимо, як Гринев, перебуваючи в полоні в Пугачова, прямо говорить йому в очі: «Я природний дворянин; я присягав государині імператриці: тобі служити не можу».
Марія Іванівна, наречена Гринева, що падає в несвідомість при пострілі гармати на честь іменин матері, не йде на угоду зі своєю совістю, вона відкидає речення зрадника Швабрина, що користається з нагоди й пропонує вивести неї з міцності, якщо вона вийде за нього заміж.
Ми бачимо, як у всіх героях Пушкіна втілює свій моральний ідеал: вірність боргу й слову, непідкупність, прагнення допомогти другові або коханій людині
Як мені здається, Олександр Сергійович Пушкіна вважає, що принцип «на добро відповідають добром» є однієї з безлічі народних мудростей. Ця мудрість йому дуже близька. Гринев, намагаючись урятувати свою наречену, приїжджає в стан Пугачова. Пугачов пам’ятає добро (Гринев зустрічав Пугачова ще до початку повстання й подарував йому овечий кожух) і відпускає його з Марьей Іванівною. Перебуваючи в полоні в Пугачова, Гринев чує пісню про царя й розбійника. Розбійник, як і Гринев, чесно зізнається цареві в тім, що він зробив, Гринев розповідає Пугачову про свій намір служити Катерині П. Цар стратить злочинця, а Пугачов відпускає бранців
Я розповіла всього про два добутки А. С. Пушкіна. Як і в кожної людини, у нього був свій погляд на що відбувається, він прагнув знайти відповідь на питання, які хвилювали його сучасників, але для пушкінських добутків не існує тимчасових рамок, він цікавий всім вікам. Моральні ідеали Олександра Сергійовича Пушкіна — вірність боргу, друзям, чистота душі, чесність, доброта — це загальнолюдські цінності, на які тримається мир.