Моральні уроки казки В. Вересаєва «Змагання» У казці В. Вересаєва «Змагання» рівняються погляди різних людей на красу. Прочитавши цей добуток, можна побачити дивний зв’язок внутрішнього миру людини сискусством. Двічі-вінчаний бачив вищу красу тільки в зовнішності. Він уважав, що гарно позбав та, чия фігура струнка, а очі ясні. Він не міг побачити красу душі, прекрасний характер, добре серце. Точніше, міг, але не зауважував і не хотів помітити, ставив внутрішній мир на другий план Для Єдинорога ж головне-це душу й характер людини. На змаганні він виступив з картиною, у якій втілив всю принадність своєї улюбленої З орьки через її прекрасну простоту й блаженне світло вглазах. Обидві картини оцінювала публіка, що зібралася, щоб подивитися на змагання.
Коли люди побачили картину Двічі-Вінчаного, їхньої душі наповнилися тугою. Чоловіка порівнювали Фиалковенчанную зі своїми дружинами й думали, як же вони можуть жити з такими некрасивими жінками. Після того, як упав покрив з картини Єдинорога, спочатку по юрбі прокотилися обурені вигуки. Але шум поступово стих.
Люди вдивлялися в очі Зорьси й Бачили ту саму красу, що раніше не зауважували. «Здавалося, будь вона потворна, як дочка кочівника, із приплющеним носом і очами, як щілинки, — саме неподобство, освітлене зсередини цим чудесним світлом, перетворилося б у красу небувалу.» Чоловіка знову подивилися на своїх дружин, і зрозуміли, як довго не зауважували того, самого прекрасного, що в них є-душі й серця Казка «Змагання» учить нас бачити не тільки зовнішню, але й внутрішню красу людини. Щира краса-поруч із нами, потрібно лише зуміти відшукати, побачити неї зсередини.