Моральний вибір у лірику Н. А. Некрасова Кожний час народжує свого поета. У другій половині минулого століття не було поета популярніше, ніж Н. А. Некрасов. Він не тільки співчував народу, але ототожнював себе із селянською Росією, потрясав серця сучасників картинами рабства й убогості, нотами щирого гіркого покаяння.
В одному зі своїх виступів про Пушкіна Достоєвський говорив про «всесвітню чуйність» поета, що вмів почувати чуже, як своє. Те ж можна сказати й про Н. А. Некрасова. Тим більше, що муза його дивно чуйна на чужу радість і біль Творчість Некрасова різноманітно по тематиці. Але який би вона не була, незмінно одне: у всіх віршах яскраво виражене моральне кредо поета. У своїх добутках він ставить героя перед вибором, але не відвертається в цю важку для нього мінуту, а намагається перейнятися його поглядом на життя. Некрасов не боїться дозволити героєві заглянути у свій внутрішній мир і дати оцінку своїх дій і вчинків. Таким чином, явними виявляються самі потаєні куточки людської душі, моральні й моральні принципи людини Так, у вірші «Моральна людина» герой уважає себе людиною з високою мораллю: Живучи згідно зі строгою мораллю, Я нікому не робив у житті зла Але його «висока мораль» приносить глибокі страждання тим, хто перебуває поруч із ним: умерла дружина, «знівечена ганьбою й сумом»; гине друг, не винеся боргової в’язниці; утопився селянин після того, як він висік його; стала нещасної дочка, видана заміж за нелюбиму людину Цей вірш складається із чотирьох частин, і кожна з них закінчується словами героя про те, що він — людина з «високою мораллю».
Але в чому ж мораль його, і чому герой названий «моральною людиною»? Виявляється, що мораль і моральність його глибоко егоїстичні. Їхнього прояву ми бачимо тільки там, де ущемляються інтереси героя вірша. Але вчинки його по відношенню навіть до близького аморальні. Тому назва вірша сприймається як іронія й сарказм У збірнику 1856 року, у його четвертому розділі, Некрасов виступає з оригінальним циклом віршів про любов. Попередники поета воліли зображувати прекрасні миті цього почуття. У Некрасова «проза» і «поезія» у любові сполучаються.
У нього любов — земне почуття. Тому відносини між люблячими досить складні: «Ми з тобою безглузді люди…», «Я не люблю іронії твоєї…», «Так, наше життя текло мятежно…» Їх духовні й моральні шукання є продовженням особистої драми, що, у свою чергу, іде коріннями в соціальну, де проблеми моральності встають так само гостро, як у будь-якому іншому аспекті людського життя Те серце не навчиться любити, Яке утомилося ненавидіти Ця думка рефреном проходить через всю творчість Н. А.
Некрасова. По-своєму переломлюється вона в цивільній ліриці. Проблема морального вибору гостро встає у віршах «Поет і громадянин» і «Елегія». У вірші «Поет і громадянин» Некрасов позначає моральну позицію будь-якої людини: не можна бути байдужим до лих і страждань інших людей Ця думка триває в «Елегії».
Поезія, не повинна забувати «тему стару страждання народу». Усяка людина, не будучи поетом, «громадянином бути зобов’язаний». У поеті Некрасов бачить «обранця неба». Тому він призиває його: Не вір, що зовсім упали люди; Не вмер бог у душі людей…
І високий моральний ідеал бачить у тім, щоб підкорити свій геній «почуттю любові, що всеобіймає,». Прикладом служіння такої любові для Некрасова були Добролюбов, Бєлінський, Шевченко. Великого Кобзаря у вірші «На смерть Шевченко» Некрасов називає «російської землі людиною чудовим», «всі він зазнав…». Але велика сила духу, вірність моральним ідеалам допомогли йому пережити всі негоди долі й свято вірити в те, що його Україна буде «сім’єю великої, вільної, нової». А в російському громадському житті Некрасов високо оцінило моральний подвиг Бєлінського й Добролюбова, у яких «скарбу» щиросердечної краси сполучені… «благодатно». Тому «свої праці, надії, думки» вони віддали батьківщині, що «як жінку» любили.
Такі люди — джерело й джерело духовного багатства й моральної чистоти будь-якого народу. Духовні й моральні пошуки поета приводять його до висновку: Природа-Мати, коли б таких людей Ти іноді не посилала б миру, Стихла б нива життя… Ці слова повною мірою підтвердив своїм життям і творчістю сам великий поет Вершиною його моральних пошуків стала поема «Кому на Русі жити добре». У наш складний час проблеми моральності, по-моєму, знаходять особливу гостроту й актуальність.
Мені боляче дивитися, як люди не тільки втрачають, але й перестають цінувати такі якості,»як доброта, вірність, порядність, щирість і особливо любов до своєї батьківщини, її вдачам, звичаям, традиціям. Як легко й просто ми переймаємо все чуже! А як би мені хотілося порадити моєму поколінню: «Візьміть у руки томик Некрасова! Залишіться з ним наодинці! Вчитайтеся, вдумайтеся в його рядки й загляньте у свою душу!». И кожний знайде для себе в його рядках відгук на те, що нас хвилює, допоможе зрозуміти зміст і цінність високих моральних ідеалів у житті людини.