Морально-етичні проблеми програмування у творі Федора Достоєвського «Злочин і покарання»

Термін “комп'ютерні віруси” міцно ввійшов у наше життя. Будь-яка людина, хоча б небагато знайомий із сучасними комп'ютерами, чув це словосполучення, а хтось і зіштовхувався безпосередньо з його руйнівними впливами. Отже, що ж таке “комп'ютерні віруси”? Це програми, які своїми діями порушують роботу інших програм, руйнують дані, не дають можливості користувачам комп'ютера нормально працювати. Такі ж віруси можуть панувати й над свідомістю людей, які діють у силу своєї запрограмованості. Тому людина може ототожнюватися із програмою, що у свою чергу не застрахована від різних ушкоджень

Не мені судити, учинок діє,

У людини; не керувати нам їм

Багато в чому панагенезис роль грає

И обставини, у яких ми складаємося. (Daniel Jordache)

Учинки людини випливають із його природженого характеру й мотивів, що діють на нього. (Лев Толстої)

И коли існують якісь ушкодження або в характері людини, або неполадки в навколишнім оточенні, те природно, що людська запрограмованість не зможе нормально діяти. Учинки людини будуть неадекватними, тобто не будуть відповідати морально-етичним нормам суспільства, отже, така людина становить небезпеку для соціального середовища

Одним з основних питань може бути його наступне формулювання. Як боротися із цими трихінами, що опановують нашою свідомістю? Чи може людина позбутися від цієї важкої хвороби? Відповісти на ці питання, а також частково розібратися в суті цієї проблеми нам допоможе аналіз деяких епізодів з добутку Ф. М. Достоєвського «Злочин і покарання».

Почнемо з добутку Ф. М. Достоєвського, головним героєм якого є Родіон Романович Розкольників. Студент Петербурзького університету, занурений у хворобливий і дратівливий стан. Його терзала й мучила одна думка, що не залишала його в спокої і яка в наслідку здійснилася. Ідея Раскольникова прямим образом пов'язана з життєвими умовами, які оточували студента. «На вулиці жару стояла страшна, до того ж духота, штовханина, усюди известка, лісу, цегла, пил і той особливий літній сморід, настільки відома кожному петербуржцеві, що не має можливість найняти дачу, - все це разом неприємно потрясло й без того вже розстроєні нерви юнака». Таким чином, ми бачимо, що один фактор необхідний для початку руйнівного процесу виконаний, варто відзначити, що він є необхідним, але не достатньою умовою. Другим основним фактором є природжений характер, що є складним і суперечливим у Раскольникова. Його теорія, що дозволяє кров по совісті повністю заволоділа свідомістю Родіона Раскольникова. Він ніяк не міг зрозуміти й, згодом це здавалося йому приреченням, а саме: чому він втомлен і змучений зробив очевидний і зовсім непотрібний гак. Випадкова зустріч, що відбулася під час цього гака, мала визначальний і остаточний вплив на долю його. Він зробив убивство. Після доконаного злочину Розкольників міг тільки за посередництвом щирого каяття усвідомити свою провину й позбавити себе від думки, що насаджує, що не давала йому спокою. Будучи на каторзі, він згадував свої сни, коли ще лежав у маренні й у жару. Йому марилося у хворобі, начебто увесь світ засуджений у жертву якийсь страшної, нечуваної й небаченої моровой виразці. З'явилися якісь нові трихіни, істоти мікроскопічні, що вселялися в тіла людей. Люди, що прийняли їх у себе, ставали негайно біснуватими й божевільними. Ці сни персоніфікуються з комп'ютерними вірусами, які не дають програмам працювати, порушують їхній звичний ритм. Вийти із цього стану Раскольникову допомогла любов, що предзнаменовала зорю оновленого майбутнього, повного воскресіння в нове життя. У даному аспекті любов з'являється як антивірус, що виліковує негативно запрограмований стан Родіона, усуває неполадки й відновлює нормальний стан

У комп'ютерному житті віруси створюються людьми, які схильні до руйнувань, тому вони й створюють такі програми, які порушують розвиток інших. Найчастіше ці процеси є вигідними в матеріальному плані. Наприклад, злом бази даних різних банків з метою перелічити велику суму грошей на свій рахунок. Варто відзначити, що такі махінації не є законними. У певній кількості країн прийнятий закон, що за навмисне псування комп'ютерних даних передбачає покарання, аж до карного. Звичайно, і фахівці із програмування можуть створити програми-віруси. Але вони цінують свою працю й, перш ніж узятися за діло, постараються знайти більше простий і менш ризикований спосіб досягнення свій мети. А комп'ютерна програма - це втілення свого творця, його думок і розуму. Тут виникає відома проблема, якщо взяти приклад Раскольникова. Сокира не вбиває, убиває людина. Так і комп'ютерний вірус, створений людиною, несе у своєму тілі злий намір програміста. Коли програміст або будь-яка інша людина певної професії буде робити те, що порадує радість людям, а в остаточному підсумку, і собі самому, то він доможеться успіху у своїй справі. Тільки із цих людей, що займаються програмуванням виходять висококласні програмісти, які прагнуть до творення, а не руйнуванню, які присвячують все своє життя цій шляхетній справі. Тільки такі програмісти будуть виділятися із середовища звичайних ремісників, тільки вони зможуть залишити після себе слід у світовій історії, якщо вони мають певні навички, які необхідні для внесення «нового слова».

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector