Москва М. А. Булгакова На жаль, як не суперечить це самосвідомості москвича, для великого Майстра російської літератури Михайла Булгакова Москва не була рідним містом. Адже, як відомо, письменник народився в Києві. Однак можна й, мабуть, повинне вкладати в це слово більше широкий зміст, тим більше якщо мова йде Обулгакове. Нерозривний зв’язок письменника з Москвою набагато глибше географічних понять, тому що саме тут відбуваються всі основні події його життя й творчості. Не випадково про свій приїзд у Москву в 1921 році Булгаков так пише в автобіографії: «Я приїхав у Москву наприкінці 1921 року без грошей і без речей, приїхав, щоб залишитися тут назавжди». Робота в редакціях різних газет, у Мхате — лише основні віхи життя письменника в столиці. Більша частина її також пов’язана із проживанням у квартирі № 50 у будинку № 10 по Великій Садовій вулиці — саме сюди Булгаков помістить центр подій роману «Майстер і Маргарита». Легендарний будинок 302-біс по Садовій пов’язаний з реальним будинком № 10 простою формулою: три й два в сумі становлять п’ять, а слово «біс» має значення «двічі», отже, двічі п’ять і виявляють нам теперішня адреса будинку вромане. Зв’язок письменника з Москвою, своєрідність розуміння феномена цього міста органічно укладені в таких, наприклад, творах Булгакова, як повість «Собаче серце» і роман «Майстер і Маргарита».
Причому в художнім сприйнятті письменника Москва стає не просто містом, а містом людей з їхніми традиціями, радостями, щоденними проблемами й вічними цінностями. Створюється дивно цільний образ Москви булгаковської Соціальні протиріччя непманской Москви двадцятих років гостро відзначені в повісті «Собаче серце». Холод, бруд, різкі контрасти життя. Москву — навіть у порівнянні суспільних їдалень і їдалень-ресторанів для вибраних — читач бачить очами пса Кульки. Уперше в російській літературі письменник використовував подібну перспективу в розгляді суперечливого життя столиці. Трагедія Москви двадцятих років передається Булгаковим за допомогою приватного приклада — опису змін у пристрої життя Калабуховского будинку, що стає центром подій повести.
У суперечці про причини появи в будинку таких явищ, як крадіжка калош, бруд у парадному, перебої в електропостачанні, професор Преображенський — головний герой повести — на коментар свого помічника Борменталя, що говорить про те, що причиною всього цього є «розруха», говорить так: «Що таке розруха? Розруха — це не баба із ключкою… Розруха… у головах». Булгаков в «Собачому серці» гостро переживає саме цю «розруху в головах» у суспільстві Москви: «ущільнення», аж до фантастичного витиснення з життя старої московської інтелігенції, домінування, агресивне й жорстоке, у ній кулькових і швондеров. Нерозривний зв’язок Булгакова з Москвою підтверджує й те, що саме тут розвертається дія центрального добутку всього творчості письменника — роману «Майстер і Маргарита». Усе без винятку дослідники творчості Булгакова вказують на граничну реальність московської топографії роману, його московських прототипів. При цьому, як ми вже відзначали, Булгаков нерідко прибігає до використання своєрідних шифрів, не дуже, втім, складних для розгадки Уже називався реальний прообраз будинку 302-біс, однак є й інші московські адреси роману «Майстер і Маргарита» . Наприклад, за «Будинком Грибоєдова», будинку правління літературної організації МАССОЛИТ, угадується будинок Герцена, розташований на вулиці Герцена (нині Б.
Никитская). А за самим Массолитом можна побачити РАПП або більше пізній Сполучник письменників — такі ж принципово нетворчі організації Роман «Майстер і Маргарита», що Булгаков писав більше десяти років, є, таким чином, широкою й глибинною психологічною картиною життя Москви тридцятих років. Це підтверджує достаток прототипів персонажів роману, що, втім, не дивно на тлі автобіографічності фігури самі Майстри Ряд дослідників відзначає, зокрема, що прототипом персонажа Мстислава Лавровича з’явився відомий у тридцяті роки критик Всеволод Вишневський: прізвище персонажа спародирована через відомі лавровишневі краплі. Прототипична й фігура Берліоза — квазиерудита, бюрократичного керівника творчої організації — безсумнівними прообразами цього героя є голова Раппа Авербах і нарком освіти Луначарский. Надзвичайно глибокий зміст для розуміння всієї концепції булгаковської Москви має її зв’язок з Вічним містом — Єрусалимом. Причому зв’язок ця не тільки тимчасова й топографічна (у пересуваннях героїв по місту Арбат відповідає Нижньому Єрусалиму), не просто перегукуються між собою окремі деталі міського пейзажу (золоті ідоли й золоті куполи, пятисвечия й п’ять кремлівських зірок, установлених в 1937 році), але між двома містами, відділеними друг від друга дев’ятнадцятьома століттями, виникає глибокий філософський зв’язок, заснована на прикладі самої сутності людини. Жителів обох міст поєднує порочна відданість обдурю, неправди, виказуванню. Москва тридцятих років — місто, що живе винятково своїм сьогоденням, що заперечує свою історичну спадковість, — у Булгакова виявляється з’єднаним, злитим воєдино з вічністю, сам стає історією…
Мабуть, найбільше ємко визначають відношення письменника до протиріч Москви слова Воланда: «Яке цікаве місто, не чи правда?» — говорить він, дивлячись на сполучення Москви нової й Москви старої. Яке простої, але одночасно яке глибоке слово: «цікавий»! Москва Булгакова — місто, що захоплює своїми таємницями, що стимулює глибинні дослідження, серйозне переосмислення, межі яким немає й, мабуть, бути не може. Тому що пізнання історії, вічності нескінченно.