Мотиви російської драми — Частина 3

Порицательное, а інше хвалительное, - скнарість і ощадливість, боягузтво й

Обережність, жорстокість і твердість, дурість і безвинність, брехня й

Поезія, дряблость і ніжність, взбалмошность і пристрасність, і так далі до

Нескінченності. У кожної окремої людини є у відношенні до моральних

Якостям свій особливий лексикон, що майже ніколи не сходиться цілком

З лексиконами інших людей. Коли ви, наприклад, однієї людини називаєте

Шляхетним ентузіастом, а іншого божевільним фанатиком, то ви самі, звичайно,

Розумієте цілком, що ви хочете сказати, але інші люди розуміють вас тільки

Приблизно, а іноді можуть і зовсім не розуміти. Є адже такі

Бешкетники, для яких комуніст Бабеф був шляхетним ентузіастом, але зате

Є й такі мудреці, які австрійського міністра Шмерлинга назвуть

Божевільним фанатиком. І ті й інші будуть уживати ті самі слова, і

Тими ж самими словами будуть користуватися всі люди незліченних

Проміжних відтінків. Як ви отут надійдете, щоб відрити живе явище

З-під купи накиданих слів, які мовою кожної окремої людини

Мають свій особливий зміст? Що таке шляхетний ентузіазм? Що таке

Божевільний фанатик? Це порожні звуки, що не відповідають ніякому

Певному поданню. Ці звуки виражають відношення мовець особи до

Невідомому предмету, що залишається зовсім невідомим в усі час

Розмови й після його закінчення. Щоб довідатися, що за людина була комуніст

Бабеф і що за людина Шмерлинг, треба, зрозуміло, відсунути убік всі

Вироки, вимовлені над цими двома особистостями різними людьми,

Виражавшими в цьому випадку свої особисті смаки й свої політичні симпатії

Треба взяти сирі факти у всій їхній вогкості, і чим вони сирее, чим менше вони

Замасковані хвалительними або порицательними словами, тим більше ми маємо

Шансів уловити й зрозуміти живе явище, а не безбарвну фразу. Так надходить

Мислячий історик. Якщо він, маючи великі відомості, буде уникати

Захоплення фразами, якщо він до людини й до всіх галузей його діяльності

Буде ставитися не як патріот, не як ліберал, не як ентузіаст, не як

Эстетик, а просто як натураліст, то він напевно зуміє дати певні й

Об'єктивні відповіді на багато питань, що вирішувалися звичайно гарним

Хвилюванням піднесених почуттів. Образи для людського достоїнства отут не

Відбудеться ніякий, а користь буде більша, тому що замість ста возів

Брехні вийде одна жменя теперішнього знання. А одна дотепна приказка

Затверджує зовсім справедливо, що краще одержати маленький дерев'яний

Будинок, чим більша кам'яна хвороба

Мислячий історик трудиться й міркує, звичайно, не для того, щоб

Приклеїти той або інший ярлик до того або іншого історичного ім'я. Коштує

Чи справді витрачати працю й час для того, щоб з повним переконанням

Назвати Сидора шахраєм, а Филимона доброчесним батьком сімейства?

Історичні особистості цікаві тільки як великі зразки нашої породи,

Дуже зручні для вивчення й дуже здатні служити матеріалами для загальних

Висновків антропології. Розглядаючи їхню діяльність, вимірюючи їхній вплив на

Сучасників, вивчаючи ті обставини, які допомагали або заважали

Виконанню їхнього намірів, ми, з безлічі окремих і різноманітних фактів,

Виводимо незаперечні висновки про загальні властивості людської природи, про

Ступеня її змінюваності, про вплив кліматичних і побутових умов, про

Різних проявах національних характерів, про зародження й

Поширенні ідей і вірувань, і нарешті, що всього важливіше, ми підходимо до

Рішенню того питання, що останнім часом блискучим образом

Поставив знаменитий Бокль. От у чому складається це питання: яка сила або

Який елемент служить підставою й найважливішим двигуном людського

Прогресу? Бокль відповідає на це питання просто й рішуче. Він говорить:

Чим більше реальних знань, тим сильніше прогрес; чим більше людина вивчає

Видимі явища й чим менше він віддається фантазіям, тим зручніше він

Устроивает своє життя й тем швидше одне вдосконалення побуту переміняється

Іншим. - Ясно, сміло й просто! - Таким чином, ділові історики шляхом

Терплячого вивчення йдуть до тої ж мети, що повинні мати на увазі всі

Люди, що вирішуються заявляти в літературі свої судження про різні явища

Морального й розумового життя людства

Кожний критик, що розбирає який-небудь літературний тип, повинен, в

Своїй обмеженій сфері діяльності, прикладати до справи ті самі прийоми,

Якими користується мислячий історик, розглядаючи світові події й

Розставляючи по місцях великих і сильних людей. - Історик не захоплюється, не

Зворушується, не обурюється, не фразерствует, і всі ці патологічні

Відправлення так само непристойні в критику, як і в історику. Історик розкладає

Кожне явище на його складові частини й вивчає кожну частину окремо, і

Потім, коли відомі всі складені елементи, тоді й загальний результат

Виявляється зрозумілим і неминучим; що здавалося, раніше аналізу, жахливим

Злочином або незбагненним подвигом, то виявляється, після аналізу,

Простим і необхідним наслідком даних умов. Точно так само треба

Надходити критикові: замість того щоб плакати над несчастиями героїв і

Героїнь, замість того щоб співчувати одному, обурюватися проти іншого,

Захоплюватися третім, лізти на стіни із приводу четвертого, критик повинен

Спочатку виплакатися й пробесноваться про себе, а потім, вступаючи в розмову

З публикою, повинен докладно й розважливо повідомити її свої міркування

Про причини тих явищ, які викликають у житті сльози, співчуття,

Обурення або захвати. Він повинен пояснювати явища, а не оспівувати їх; він

Повинен аналізувати, а не лицедействовать. Це буде більш корисно й менш

Раздирательно.

Якщо історик і критик підуть обоє по одному шляху, якщо обоє вони будуть не

Бовтати, а міркувати, то обоє прийдуть до тим самим результатів. Між

Частною життям людини й историческою життям людства є тільки

Кількісна різниця. Ті самі закони керують обома порядками

Явищ, точно так само як ті самі хімічні й фізичні закони

Керують і розвитком простої клітинки й розвитком людського організму

Колись панувала думка, начебто суспільний діяч повинен поводитися

Зовсім не так, як приватна людина. Що в приватній людині вважалося

Шахрайством, то в суспільному діячі називалося политическою мудрістю

З іншого боку, те, що в суспільному діячі вважалося предосудительною


Загрузка...