Моє сприйняття повести И. С.Тургенєва «Ася»
Недавно я прочитала повість Івана Сергійовича Тургенєва «Ася». Я не знала про що вона й, побачивши назву, подумала, що мовлення буде вестися від імені головної героїні — Асі. Але, як видно, я помилялася
Оповідання ведеться від головного героя — чоловіка, що приїхав у маленьке німецьке містечко. Там він зустрічається із ще однією російською сім’єю — братом і сестрою Гагиними.
Ася — це сестра Гагина. На початку оповідання зовсім незрозуміло, яке відношення вона має до назви повести. Автор називає добуток так, щоб дати читачеві зрозуміти, хто насправді є ключовим персонажем
Теперішнє ім’я Асі — Ганна. Але протягом всієї повісті до неї звертаються лише по ім’ю Ася. Чому ж так відбувається? Відповідь можна знайти, якщо довідатися значення цих двох імен: Ганна — це грація й миловидність, а Ася — породжена заново. Прочитавши добуток, ми розуміємо, що Тургенєв не випадково вибирає ім’я для героїні. Ганна — дівчина дворянського походження, по натурі вона — щира леді, але в житті їй доводиться нелегко, їй загрожує небезпека і їй доводиться вести «подвійне життя», причиняючись зовсім іншою людиною. Тому автор і називає її «породженої заново» — вона знаходить нове життя
У повісті ні оповідач, ні Гагин не мають імен. Я думаю, автор зробив це спеціально, використовував як який-небудь художній прийом, щоб ще сильніше підкреслити те, що Ася — головна героїня повести й всю увагу варто зосередити на неї персоні
Оповідач — Н. Н. — з’являється перед нами в не дуже ясному образі. Ніде не описується конкретно його зовнішність. Нам відомо лише, що в момент, коли відбувалися події, описані в повісті, йому було двадцять п’ять років. Власне кажучи, із цього й починається оповідання. Сам він людина добрий і відкрита. Його більше цікавлять люди, характери й учинки, чим пам’ятники, музеї, природа. У юрбі людей він почував себе куди свободней, чим на природі на самоті. Це, на мій погляд говорить про його товариськість і бажання пізнавати людей. Мені здається, це і є його ключовою рисою
Образ Гагина автор нам дає точно. Гагин — гарний, парубків. «У Гагина була саме така особа, миле, ласкаве, з більшими м’якими очами й м’якими кучерявенькими волоссями». От так описує оповідач Гагина. По його (оповідача) словам, відразу зрозуміло, що він настроєний до Гагину більш ніж радо. Гагин відкрита, чуйна, правдива, любляча людина
Ася — дуже миловидна дівчина. «Було щось своє, особливе, у складі її смуглястої круглої особи, з невеликим тонким носом…». «Вона була граціозно складена». Взагалі, характер Асі вловити досить складно. Вона завжди різна, нібито кожну зустріч із оповідачем грала якусь роль. » Дівчина-Хамелеон», — так охарактеризував її Н. Н. Це і є головною характерною рисою Асі
У Н. Н. і Гагина відразу встановилися дуже теплі дружні відносини. Я думаю, що це відбулося на ґрунті загальної любові до Асі. на початку Гагин просто сподобався Н. Н., тому що був м’якою й щасливою людиною. Ці якості оповідач дуже ценил. пізніше, коли вони познайомилися ближче, Ася стала ниточкою, що міцно зв’язала дружні узи
Пізніше, зовсім зблизившись із оповідачем, Гагин вирішив розкрити йому сімейну таємницю. Виявилося, що Ася — зведена сестра Гагина. Її мати — колишня покоївка померлої матері Гагина. Ася дев’ять років жила в батька й не була знайома з Гагиним, але після його смерті Гагин взяв її до себе й вони сильно зблизилися, хоча перший час Ася цуралася Гагина. Я думаю, що Гагин повідав цю історію Н. Н. тому, що зрозумів як небайдужий Ася до Н. Н.
У Н. Н. і Асі відразу виникає взаємна симпатія. Пізніше симпатія переросла в щось більше. В Асі Н. Н залучала її душу, її щиросердечний стан, її незрозумілі вчинки й зміни настрою. Але Ася думала, що Н. Н. зневажає її, тому й розповідала Гагину про те, що крім нього нікого не любить. Але пізніше вона все-таки не витримала й зізналася у всьому браті, після чого попросила негайно покинути з ним місто. Після безлічі роздумів Н. Н. сам заплутався й загнав себе в тупик. Ася, видно, теж зовсім заплуталася. У підсумку, як би те не було, усе закінчилося вкрай смутно. Ася й Гагин виїхали з міста. Як би не намагався Н. Н., але напасти на їх потрібно він так і не зміг. І все-таки жодна жінка не змогла замінити оповідачеві Асю. Це ще раз говорить нам про те, що теперішня любов ніколи не вмирає…