Твір по літературі: Моє відношення до базарову И. С. Тургенєв — великий російський письменник. У романі «Батьки й діти» автор зачіпає Відому проблему: конфлікт батьків і дітей. Причому тут існує не тільки конфлікт двох поколінь, але й двох таборів з різними політичними поглядами.
Табір дітей — демократичні-демократичну-демократичне-демократична-революційно^-АИмократичний, а табір батьків — кріпосницькі-кріпосницьку-кріпосницьке-кріпосницька-ліберально^-кАИпосницький Центральне місце в композиції роману займає образ Євгенія Базарова. Мені здається, що Базарів — дуже цікава особистість, тому я хочу написати про нього й про своє відношення до цього людині Базарів був демократ-різночинець, переконаний супротивник дворянсько-кріпосницького ладу, матеріаліст по своєму світогляді, що пройшов школу праці й позбавлень, Самостійно мислячий і незалежний. Я дуже поважаю в Базарове всі ці якості Мені подобається те, що Євгеній багато працює й домагається всього сам. Коли він учився в Університеті, він ні копійки не взяв у батьків.
Базарів сам заробляв собі на Життя й при цьому встигав добре вчитися. Взагалі, Базарів — дуже розумний і сильний Людина. Але як мені здається, негативною рисою Базарова є те, що він Заперечує те, чого не може зрозуміти. Він не любить і не розуміє мистецтво й поезію, так Як не бачить у них ніякого змісту. Базарів визнає тільки природний досвід життя. У цьому я з ним не згодна: адже мистецтво робить наше сіре життя богаче, і я вважаю, Що Базарів повинен хоча б поважати працю й талант інших людей.
Також Євгеній не цінує Красу природи. Він говорить: «Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». Він і користується їй як майстерні. По ранках Базарів багато ходить по лісах, болотам, але не бачить у цьому ніякій принадності. Він просто проводить спостереження й шукає матеріал для Своїх досвідів. Але адже життя людини занадто коротка, щоб всю її витратити на роботу в цієї «майстерні» і не зауважуючи навколо себе нічого прекрасного Базарів залучає мене як особистість. Він не прагне нікому наслідувати, його не лякає Бути не таким, як усе. По-моєму, це чудово. Адже таких людей дуже мало.
Базарів щиро вірить у те, чим займається. Тобто він щирий нігіліст не тому, що це модно, а тому, що він переконаний у правоті цього руху. Люди, що оточують Базарова, набагато слабкіше його в розумовому відношенні. Він до усім ставиться байдуже й навіть із легким презирством. Він нікого не поважає, заперечує аристократичні принципи, не розуміє високого змісту любові. Любов до Одинцової, розумній і утвореній жінці, допомагає мені побачити характер Базарова з іншої сторони. Особливе місце в романі займає сцена передсмертного пояснення Євгенія Базарова з Ганною Сергіївною. Скільки сили й почуття в цій людині. Але він самотній, не зрозумілий, не зміг повною мірою розкрити свій моральний потенціал, втілити в життя свої ідеї Базарів — яскрава особистість.
Я вважаю, що Базарів по праву може вважатися героєм свого Часу Євгеній Базарів — моя протилежність. У його характері було, здавалося, багато чого з того, за що можна поважати людини й чим захоплюватися в літературному герої: розум, Самобутність, фізична сила, упевненість у собі, величезна працездатність. Цей Нігіліст у суперечці побиває аристократа Павла Петровича Кірсанова, уміє змусити Інших слухати себе, поважати свою точку зору. У чому ж справа, чому він так Неприємний мені? І тільки потім я ясно зрозуміла, що відштовхує мене в цьому тургеневском герої: егоїзм і самолюбство, відсутність жалості й доброти кдругим. Євгеній Базарів не схожий на інших відомі мені літературних героїв, створених письменниками XIX століття. Онєгіна й Печорина я не можу поставити поруч із ним.
Мабуть, тільки герої Чернишевського Лопухів і Кірсанов почасти нагадують нігілістів, але навіть вони й «похмуре чудовисько» Рахметов здаються мені більше людяними Не схожий Базарів і на інших тургеневских персонажів. Письменник сам визнає цей факт. З Рудиним, Инсаровим героя «Батьків і дітей» не зрівняти Особистість Базарова замикається в самому собі, тому що поза нею й навколо її майже зовсім немає родинних елементів Він не здатний підтримувати відносин з жінкою; його щира й цільна натура не піддається компромісам і не робить поступок; він не купує розташування жінки відомими зобов’язаннями. Але розумні жінки в нас звичайно бувають обережні й розважливі… Словом, для Базарова немає жінок, здатних викликати в ньому серйозне почуття й зі своєї сторони гаряче на нього відповісти «Чоловік повинен бути лютий», — відповідає Базарів у розмові з Кірсановим. І він весь у цьому. Тургенєв неодноразово підкреслює в ньому нестримну, грубу, різку натуру. Навіть любов, пристрасть у ньому б’ється «сильна й важка», схожа на злість, а може бути, родинна злості.
Недарма навіть Одинцовій він вселяє разом з повагою страх. Чи народився Євгеній Базарів з такою сильною натурою, схильної веліти людьми, тримати їх у моральному підпорядкуванні, приймати їхні послуги, немов роблячи їм ласку, або ж позначилося те, що він «самоламаний», усього досягав сам? Але, як би те не було, це син військового лікаря — особистість дуже сильна й неабияка по всіх статтях. Базарів визнає тільки те, що можна обмацати руками, побачити очами, покласти на мову, словом, тільки те, що можна оглянути одним з п’яти почуттів. Всі інші людські почуття він зводить до діяльності нервової системи; внаслідок цього насолода красами природи, музикою, живописом, поезією, любов’ю жінки зовсім не здаються йому вище й чистіше насолоди ситним обідом або бутилкою гарного вина…
Базарів ґрунтовно знає природні й Медичні науки; з їхньою допомогою він вибив з голови всякі забобони; але в той же час він залишився людиною вкрай неосвіченим: чув дещо про поезію, дещо про Мистецтві, не потрудився подумати й сплеча вимовив вирок над незнайомими йому Предметами Тургенєв показує, що Базарів — демократ, різночинець, людина праці, далекий Аристократичному етикету й умовностям У чому його сила? У тім, що він представник нового часу. Аристократи, на зразок Павла Петровича, віджили своє. Потрібні були нові люди й нові ідеї. Євгеній Базарів протягом усього роману й виявляє нам цю нову ідею.
Якщо уважно вдивитися, то можна вловити й подібність тим часом часом, що описує Тургенєв, і нашим. Сьогодні старі ідеї, а разом з ними й керівники комуністичної партії пішли в минуле. Потрібно проводити реформи, витягати країну з болота. Про те, як це робити, і йдуть нескінченні суперечки Головне місце в романі займають сцени споровши.
Герої Тургенєва розкривають свій світогляд у прямих висловленнях, у зіткненнях зі своїми ідейними супротивниками. Базарів — натура незалежна, що не відмінюється ні перед якими аристократами, а подвергающая суду думки У чому слабість Базарова? На мій погляд, головна його слабість у тім, що він тільки заперечує, він не несе нічого позитивного. А як людям жити одним запереченням? Сьогодні теж можна зустріти людей, які відмінно критикують старе, прекрасно доводять, що дуже багато треба міняти, але нічого путнього запропонувати, а тим більше зробити, не можуть. А Євгеній Базарів привласнив собі «титул» нігіліста й все заперечує: релігію, науку, сім’ю, моральність. Особливо моторошно стає, коли вдумуєшся, що він адже заперечує й такі речі, як мистецтво, любов. Зрозуміло, життя богаче його ідей, і сам же «теоретик» закохується «нерозумно, безумно».
Поки Євгеній Базарів міркує про це в їдальні Кірсанових або у вітальні Одинцової, це його справа, його примха. Але якщо він прийде до влади? А саме такі до неї й рвуться… Тургенєв випробовує Базарова спочатку любов’ю, потім і смертю. І якщо любов до Одинцової, жінці розумної, гордої, сильної, під стать самому Базарову, перемагає принципи нігілізму, то в передсмертній сцені Базарів вірить своїм ідеалам до кінця, він не зломлений, гордо дивиться смерті вглаза. «Умерти так, як умер Базарів, — однаково, що зробити великий подвиг».
Безстрасність Базарова була в ньому пробачною й зрозумілою крайністю: ця крайність, що змушувала його мудрувати над собою й ламати себе, зникла б від дії часу й життя; вона зникла з наближенням смерті. Він зробився людиною замість того, щоб бути втіленням теорії нігілізму, і він виразив бажання бачити улюблену жінку. Базарів повинен був умерти, щоб залишитися Базаровим. Може бути, комусь такі герої й подобаються. Але для мене садівник, що обробляє свій маленький садок; Неписьменна бабуся, що доглядає за малятами, набагато більше «герої», чим Базарів.
Адже вони в міру своїх сил творять, а він тільки руйнує. Як же це ламати, не знаючи навіть чому? Павло Петрович не може етого зрозуміти. І йому відповідає «молодий учень» Базарова Аркадій: «Ми ламаємо, тому що ми сила». А сила, на його думку, не дає звіту. Мені дуже б не хотілося, щоб на зміну старим правителям прийшли нові, які вважають головним своїм боргом тільки «місце розчистити», а не будувати нове. Адже на цьому місці ми з вами живемо… І мені нема чого додати до думки Павла Петровича про те, що останній музикант, якому дають за вечір п’ять копійок, полезней таких, як Базарів, тому що він представник цивілізації, а не грубої монгольської сили. Вивчаючи літературу першої половини XIX століття, ми говоримо про особливих літературних героїв — «зайвих людях»: Онєгіні, Печорине.
До них, як відомо, відносять і тургеневского Рудина. Але якщо подумати, то й Базарів ставиться до цьому ж «розряду». Адже, крім руйнування, у нього немає більше ніякої справи… Я вважаю, що скільки б не було критичних статей із приводу героя «Батьків і дітей», і як би не трактувався образ героя свого часу, Євгенія Базарова, найкраще сказав про Своєму «самому улюбленому дітищі» сам автор: «Я хотів зробити з нього особа трагічне… Мені мріялася фігура похмура, дика, більша, що наполовину виросла із ґрунту, Сильна, злісна, чесна — і все-таки приречена на загибель, тому що вона все-таки коштує напередодні майбутнього». Тургенєв — один із кращих письменників минулого століття.
Його роман «Батьки й діти» починається точною датою. Це дозволяє читачеві згадати події, що відбувалися в цей час. У ці роки, після Кримської війни, трохи оживилося російське громадське життя, оголилася криза кріпосницької системи, загострилася боротьба між революціонерами-демократами й лібералами. Тургенєв показує конфлікт поколінь. Він представляється перед нами майстром деталей, портретів і пейзажів Дія роману відбувається влітку тисяча вісімсот шістдесят другого року. Молодий кандидат, Аркадій Миколайович Кірсанов, приїжджає в село до батька разом з Євгенієм Васильовичем Базаровим. Базарів має сильний вплив на свого приятеля. Село, у яку вони приїхали, належить батькові й дядькові Аркадія.
Батько його — людина м’який, добрий, чутливий. Дядько ж різко відрізняється від свого брата й племінника. І ненавидить тих людей, у яких зустрічає собі відсіч Базарів же — син бідного повітового лікаря. Батько дуже любить свого сина. Пишається тим, що він ніколи не взяв у батьків зайвої копійки. В університеті прослуханий їм курс природних і медичних наук розвив його природний розум. Це людина великого розуму й сильного характеру. Він надходить тільки так, як йому хочеться.
Він намагається менше приділяти увагу сім’ї Кірсанових і більшу частину свого часу проводить за роботою. Ходить по околицях, збирає рослини, комах, ріже жаб Базарів — нігіліст, тобто він все заперечує й не визнає авторитетів. У його запереченнях є позитивні й негативні сторони. Він прагне змінити суспільний ладо, точніше, як тільки очистити площадку для нового способу життя.
Базарів вірить у прогресивну роль дворянського класу, заперечує релігію й патріархальність У відносинах до простого народу Євгеній простий, хоча засуджує його патріархальність і покірність. Його любить прислуга, люблять діти. У розмові з ним вони не бояться й не соромляться. Базарів пишається тим, що вийшов із простого народу, що його дід орав землю.
І при знайомстві представляється як простий мужик. У Базарова широке коло пізнань, воно захоплюється медициною, хімією, фізикою, ботанікою, зоологією. Незважаючи на все це, він самотній. У Євгенія немає друга, тому що він не зустрічав ще людини, який би не спасував перед ним. Особистість Базарова замикається в самому собі Йому подобається бувати в Аркадія, тому що він може там спокійно працювати.
А от у своїх народите лею він не може займатися своєю улюбленою справою. З ними він не може не говорити, не сперечатися Базарів заперечував любов, але коли зустрів розумну й гарну жінку, полюбив її. Однак він не міг підкорити свою любов ніяким умовам. Він ділиться з Ганною Сергіївною своїми думками, бачить у ній розумну співбесідницю. Умираючи, він бажає востаннє глянути на улюблену жінку. Це говорить про здатність Базарова до глибокого почуття Базарів — людин нового типу. Тургенєв закінчує роман смертю Базарова, тому що не знає, що далі повинен робити його герой Багато класиків того часу захоплювалися його романом, і зараз він не втратив своєї актуальності Думкою нової, Стремленьем до істини суворої Гаряча праця його дихався Н.
Некрасов Роман И. С. Тургенєва відбив боротьбу двох соціально-політичних таборів, що зложилися в Росії до 60-м років XIX століття. И.
С. Тургенєв відбив у романі типовий Конфлікт епохи й поставив ряд актуальних проблем, зокрема, питання про характер і Ролі «нової людини», діяча в період революційної ситуації в Європі 60-х років Виразником ідей революційної демократії став Євгеній Базарів, герой, що протипоставлений у романі ліберальному дворянству Образ Базарова займає центральне місце в композиції роману. Із двадцяти восьми глав лише у двох не з’являється Базарів, в інших — він головна діюча особа Всі основні особи роману групуються довкола нього, розкриваються у взаєминах з ним, різкіше і яскравіше оттеняют ті або інші риси його особистості, Підкреслюють його перевага, розум, щиросердечну силу, свідчать про його самітність у середовищі повітових аристократів. Нагадаємо, що герой епохи 60-х років був демократ-різночинець, переконаний супротивник дворянсько-кріпосницького ладу, матеріаліст по своєму світогляді, що пройшов школу праці й позбавлень, самостійно мислячий і незалежний. Саме такий Базарів у зображенні автора Сюжет роману будується на зіткненні Базарова з миром аристократів. Тургенєв відразу ж показує, що Базарів — людин праці, він далекий аристократичному етикету й Умовностям. У зіткненні з «барчуками проклятими» його вигляд розкривається повністю. У романі широко використовується прийом контрасту: Базарів протипоставлений Павлу Петровичу, демократизм одному аристократизму іншого. Послідовність, переконаність, воля й цілеспрямованість Базарова контрастують із роздвоєністю Аркадія, з його випадковими переконаннями, м’якотілістю й відсутністю усвідомленої мети Саме в зіткненні з різними персонажами, протипоставленими йому, розкриваються чудові риси Базарова: у суперечках з Павлом Петровичем — зрілість розуму, глибина суджень і непримиренна ненависть до барству й рабства; у взаєминах з Аркадієм — здатність залучати на свою сторону молодь, бути вчителем, вихователем, чесним і непримиренним у дружбі; у відношенні з Одинцовій — уміння глибоко й по-справжньому любити, цілісність натури, сила волі й почуття власного достоїнства Головне місце в композиції роману займають сцени споровши.
Герої Тургенєва розкривають свій світогляд у прямих висловленнях, у зіткненнях зі своїми ідейними супротивниками. Базарів — натура незалежна, що не відмінюється ні перед якими аристократами, а подвергающаяся суду думки. Типовий для шестидесятників і інтерес Базарова до природничих наук, хоча ні кар’єру вченого, ні кар’єру лікаря не З’явилася б його долею Тургенєв проводить свого героя через ряд випробувань (а це взагалі типово для романів Тургенєва). Він випробовує Базарова спочатку любов’ю, потім і смертю.
Тургенєв як би з боку спостерігає за тим, як поводиться його герой у цих ситуаціях. І якщо любов до Одинцовій, жінці розумної, гордої, сильної, під стать самому Базарову, перемагає Принципи нігілізму — (адже Базарів називав любов «нісенітницею», презирливо Ставився до ідеальних, романтичних почуттів, визнавав любов тільки фізіологічну: «Подобається тобі жінка…намагайся домогтися користі…» Сам же, закохавшись, раптом відчув романтика в самому собі) — те в передсмертній сцені Базарів вірний своїм ідеалам до кінця, він не зломлений, гордо дивиться смерті в очі. Багато критиків уважають цю сцену найдужчої, живий і зворушливої. Тому що саме тут розкривається це «грішне, що бунтує серце» до кінця Смерть Базарова оправданна по-своєму. Як у любові не можна було доводити Базарова до «тиші блаженства», так і в його передбачуваній справі він повинен був залишитися на рівні ще не реалізованих, виношуваних і тому безмежних прагнень. Базарів повинен Був умерти, щоб залишитися Базаровим. Я вважаю, що в образі Базарова виступають головні риси його соціального вигляду, розкривається й основний задум роману — конфлікт «батьків» і «дітей», між якими не може бути примирення і єдності Роман Тургенєва з’явився в пресі в ті роки, коли на зміну старому життєвому укладу стали приходити нові віяння, коли в середовищі російської молоді, не вдоволеної Життєвими установками «батьків», назріла переоцінка цінностей.
Нарешті, коли в Літературу на зміну героєві минулих років, дворянинові, прийшов герой-різночинець Роман починається з того, що в маєток Кірсанових разом із сином Миколи Петровича, Аркадієм, приїжджає його друг, Євгеній Базарів. Його незвичайна зовнішність (балахон, бакенбарди), «розв’язна» манера триматися насторожують мешканців маєтку. А коли Базарів заявляє, що він — нігіліст, схована ворожість переходить із боку старшого брата, Павла Петровича Кірсанова, у відкрите протистояння. Так зав’язується конфлікт вромане. З легкої руки «демократичної» критики (Писарєв) прийнято вважати, що основне розміщення сил роману відбита саме в протистоянні Базарова й Павла Петровича, Тому що вони ведуть полеміку на різні теми. Однак, як неважко помітити, Павло Петрович виявляється неспроможним опонентом Базарову. Всі слова Павла Петровича — лише «слова», тому що не підкріплені ніякою дією, так що Докір щодо неробства, кинутий Базаровим Павлу Петровичу, безумовно, Справедливий Переконань, як справедливо відзначає Писарєв, у Павла Петровича ні, як переконання він намагається «протягти» принципи, причому принципи, зрозумілі на свій манер. Всі «принципи» Павла Петровича зводяться до дотримання зовнішніх пристойностей.
А також до зусиль, спрямованим на те, щоб уважатися джентльменом. Форма без змісту — от суть Павла Петровича. Таким чином, Павло Петрович виявляється зовсім неспроможним опонентом Базарову. Однак, як відомо, протилежності сходяться. Незважаючи на зовнішнє протистояння, Базарів і Павло Петрович дуже схожі.
Кірсанов, по суті, такий же доктринер, як і Базарів. Павла Петровича у всім цікавить лише зовнішня сторона речей — він тлумачить про Шиллере, про Ґете, хоча навряд чи удосужился їх прочитати, його судження самовпевнені й поверхневі. Але те ж саме можна сказати про Базарове! Та ж пристрасть до «зовнішніх ефектів», та ж «неорганічність» з навколишньої його миром Всім змістом роману Тургенєв показує, що на запереченні не можна побудувати абсолютно нічого, у тому числі й філософії. Саме життя неминуче спростує її, тому що суть життя складаються у твердженні, а не вотрицании. Теперішній опонент вождеві нігілістів (а також «повітовому джентльменові») — Микола Петрович Кірсанов, хоча він не вступає в словесні баталії з Базаровим. Все його світовідчування, позбавлене зовнішньої вичурности поводження, але разом з тим щиросердечна широта, протистоять всезапереченню нігілістів.
Микола Петрович міг би посперечатися з Базаровим, але він прекрасно розуміє, що його аргументи не будуть переконливі ні для Базарова, ні для брата Показуючи споконвічну порочність базаровских ідей, Тургенєв уводить у тканину оповідання ще двох персонажів — Ситникова й Кукшину. Не випадково після смерті Базарова в нього не залишається більше ніяких послідовників. На марному ґрунті нігілізму виростають тільки такі пародії на людей, як Кукшина й Ситників Однак Базарів — не Кукшина й не Ситників. Він сильна особистість. Його особистість здатна до саморозвитку, і саме цим він цікавий Тургенєву. Весь шлях Базарова, описаний у романі, — це спростування його ідей. Базарів заперечує мистецтво, поезію, Оскільки не бачить у них ніякого пуття. Саме Базарів висміює гру Миколи Петровича на віолончелі, засуджує Аркадія за замилування красами природи.
Він не в Стані зрозуміти всього цього Однак для нього ще не все загублено, і це проявляється в його любові до Одинцової. Базарів виявляється людиною, а не бездушною машиною, що здатна лише ставити Досвіди й різати жаб. Переконання Базарова вступають у трагічне протиріччя з його Людською сутністю. Відмовитися від своїх переконань він не може, але не може й Задушити в собі людини. Для Базарова немає виходу з положення, що створилося, і саме Тому він умирає Смерть Базарова — це смерть його ідей. Перед особою неминучої загибелі Базарів відмітає все другорядне, щоб залишити саме головне. І ц головним виявляється те людське, що в ньому є — любов до Одинцової. Примітно, що й опонента-двійника, Павла Петровича, Тургенєв проводить тим же шляхом — поставивши на грань життя й смерті (дуель із Базаровим), змушує відкинути всі догми, «принсипи» і залишити людське, щире — любов до брата, Фенечке, прагнення щось зробити для інших Тургенєв на кожному кроці спростовує судження й Базарова, і Павла Петровича.
Базарів Заявляє, що «природа — не храм, а майстерня», і відразу треба чудовий пейзаж. Картини природи, якими насичений роман, підспудно переконують читача в зовсім зворотному. Виявляється, що Пушкін і гра на віолончелі в абсолютному вимірі набагато важливіше всієї корисної діяльності Базарова й аристократичних принципів Павла Петровича В останній сцені — описі сільського цвинтаря й батьків, що приходять на могилу сина, — вічна природа, на спокій якої зазіхав Базарів, дає «нігілістові» Останнє заспокоєння. Все другорядне, що придумала людина, залишається встороне. Тільки природа, що Базарів хотів перетворити в майстерню, так батьки, що подарували йому життя, оточують його.
Отже, внутрішньою еволюцією головного героя Тургенєв показує неспроможність і Споконвічну порочність ідей нігілізму, доводить, що на марному ґрунті Заперечення не може вирости нічого позитивного. І, приводячи свого героя до загальнолюдських цінностей, затверджує верховенство гуманістичних ідей у житті Кожного людини У романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти» яскраво відбився характер епохи, зміни в російському громадському житті, які відбулися на початку 60-х років XIX століття, коли на зміну дворянської ідеології й культурі прийшла ідеологія революційно-демократична И. С. Тургенєв показав боротьбу двох суспільних груп: старої ліберальної дворянської Інтелігенції, до якої належать «батьки», і разночинной інтелігенції, до якої Ставляться «діти». Це боротьба двох поколінь. У чому ж розбіжність поглядів революціонерів-демократів (покоління «дітей») і лібералів (покоління «батьків»)?
Хто з них прав? От головні питання, поставлені И. С. Тургенєвим вромане. Базарів — головний герой роману «Батьки й діти» — син скромного повітового лікаря, «нова людина», нігіліст. У нього недбалі манери, навіть зовнішність відбиває характер героя: твердий, непокірливий. Особа в Базарова — «довге, худе, із широким чолом, догори плоским, донизу загостреним носом, більшими зеленуватими очами й висячими бакенбардами піскового кольору, воно пожвавлювалося спокійною посмішкою й виражало самовпевненість і розум». Говорить він коротко й уривчасто, не змушує себе до Люб’язності, різкий і грубуватий, сам про себе говорить, що він «не м’яка істота», що «витончена сторона життя» йому недоступна.
Батька він просить «не милуватися», а свого друга Аркадія — «не говорити красиво». Євгеній заперечує не тільки поезію, але й музику, Мистецтво, любов кприроде. Базарів — лікар по утворенню. Природничі науки залучають його саме тому, що вони опираються на точні експериментальні дані. Базарів уважає, що «чималий Хімік у двадцять разів полезней усякого поета», «природа — не храм, а майстерня, і людина в ній працівник». І в той же час наш герой — людин гострого розуму, вольова й чесна натура. Базарів не здатний причинятися або лицемірити. Його ненависть до «потворного стану суспільства» глибока й щира. Він ворог балаканини, досить цинічний і схильний до жарту.
Захована під зовнішньою байдужістю більша любов до своїх батьків очевидна, хоча він і не показує виду. Всупереч своєму відношенню до любові, а Базарів уважає це дурістю, він все-таки закохується. У своєму почутті до Одинцової герой розкривається як натура дуже сильна: він зумів перебороти себе в мінуту страсті Головний ідейний супротивник Євгенія Базарова в таборі «батьків» — Павло Петрович Кірсанов, «повітовий аристократ», тому що, навіть живучи в селі, Павло Петрович зберіг всю манірність аристократичних звичок З перших же днів приїзду Базарова в Марьино Кірсанов зненавидів Євгенія. Він відчув у цьому нігілісті сильного й розумного супротивника. Всі принципи Павла Петровича зводяться до одному — захистити старий порядок.
Базарів же прагнуть ці принципи знищити. На думку Кірсанова, аристократія — рушійна сила суспільного розвитку, її ідеал — конституційна монархія; шлях до ідеалу — ліберальний, тобто через реформи, гласність. Павло Петрович засуджує нігілістів за те, що ті «нікого не поважають», живуть без принципів, уважає їх непотрібними й неспроможними: «Вас усього чотири чоловіки з половиною». Через розбіжність поглядів Базарів і Павло Петрович часто сваряться й сперечаються, не можуть знайти компроміс Доказом глибини їхніх розбіжностей є дуель. Після дуелі Кірсанов готовий Визнати, що Євгеній поводився відмінно. Моє особисте відношення до Базарову двойственно.
З одного боку, він мені подобається: він розумний, утворений, чесний, володіє великої силоміць волі. Всі ці якості в людині залучають. Але з іншого боку, я вважаю, що треба спочатку побудувати щось нове, а потім ламати старе, а не навпаки. А те може вийти так, що, зламавши все, що було, ми не зуміємо створити щось нове.
Також мені здається безглуздим заперечувати все: природу, мистецтво, музику, любов, навіть те, чого не знаєш. Як можна заперечувати те, чого не знаєш? Цього я не розумію. Мені жаль Базарова, що наприкінці роману вмирає. Разом з ним умирають і ті ідеї, про які він говорив. І все-таки… Помістивши в центр роману суперечка Базарова й Кірсанова, Тургенєв недвозначно дав зрозуміти, кому з них належить майбутнє. Базарів перемагає Павла Петровича Кірсанова, тим самим доводячи перевагу нового над старим.
«Це торжество демократизму над аристократією» — так оцінює И. С. Тургенєв зміст зображеної имситуации.