Національний характер в оповіданнях лєскова

Національний характер в оповіданнях лєскова

Він прекрасно почував те невловиме, що називається "душею народу".

А. Г. Горького

Про талант Н. С. Лєскова заговорили набагато пізніше, ніж він це заслуговував. Якщо всі російські класики минулого сторіччя вже при житті або незабаром після смерті були усвідомлені літературно-суспільної думкою, то Лєсков був визнаний класиком лише в другій половині XX століття. Хоча майстерність мови Лєскова було безумовно. Цього письменника відрізняло вміння завжди й у всім іти проти офіційного плину в літературі. Якщо його сучасники проявляли турботу про ідейно-психологічну сторону своїх добутків, шукали відповіді на суспільні запити часу, то Лєскова це займало в меншому ступені, або ж він давав такі відповіді, які, скривдивши й обуривши всіх, обрушували на його главу критичні громи. Вони надовго валили письменника в опалу в критиків і читачів

Проблема нашого національного характеру стала однієї з головних для літератури 60- 80-х років XIX сторіччя, тісно пов'язаної з діяльністю разночинних революціонерів, а пізніше народників. Приділяв їй увага й Лєсков. Розкриття сутності характеру російської людини ми можемо знайти в багатьох добутках цього самобутнього письменника. Наприклад, у повісті "Зачарований мандрівник", у романі "Соборяне", в оповіданнях "Лівша", "Залізна воля", "Грабіж", "Войовниця" і др.

Лєсков вносив у рішення проблеми несподівані й для багатьох критиків і читачів небажані акценти. Таке оповідання "Леді Макбет Мценского повіту", що яскраво демонструє вміння письменника бути ідейно й творчо незалежним від вимог і очікувань самих передових сил часу. Написаний в 1864 році оповідання має підзаголовок "Нарис". Але йому не слід довіряти буквально. Безумовно, оповідання Лєскова опирається на певні життєві факти, але таке позначення жанру виражало скоріше естетическую позицію письменника. Лісочків протиставляв поетичному вимислу сучасних письменників нарисову, газетно-публіцистичну точність своїх життєвих спостережень. Назва оповідання виводить безпосередньо на проблему російського національного характеру. Мценская купчиха Катерина Ізмайлова - один з вічних типів світової літератури - кривава й честолюбна лиходійка, що властолюбство привело в безодню божевілля. Є в оповіданні й полемічний аспект. Образ Катерини Ізмайловій сперечається з образом Кабановой з "Загрожуй" Островського. На початку оповідання повідомляється, що Катерина взята в багатий будинок з бідності, не з купецтва. Т.е. героїня Лєскова - ще більше простолюдинка, чим в Островського. А далі йде те ж, що й в Островського: шлюб не по любові, нудьга, неробство, докори свекра й чоловіка, перша й фатальна любов. Далі розвертається кривава драма. Ціла гора трупів. Потім суд, подорож у Сибір, ще одне вбивство й самогубство у волзькі хвилях

Чому ж подібна із драмою Островського суспільно-побутова ситуація дозволяється в Лєскова настільки криваво? У натурі Катерини Ізмайловій відсутній, насамперед, поезія Катерини Кабановой. У ній немає любові, і, саме головне, не вірить мценская леді в Бог. Поезія релігійної віри підняла Катерину Островського на висоту національної трагедії, тому її неосвіченість, тьма, нерозвиненість інтелектуальної думки не відчувається нами як недолік. Лісочків у своєму оповіданні цитує слова з Біблії: "Прокляни день свого народження й умри", а потім виголошує безнадійний або то вирок, або то діагноз російській людині: "Хто не хоче вслухатися в ці слова, кого думка про смерть і в цьому сумному викладі не лестить, а лякає, тому треба намагатися заглушити ці виючі голоси чим-небудь ще більше їх потворним. Це прекрасно розуміє проста людина: він спускає на волю свою звірину простоту, починає дуріти, знущатися із себе, над людьми, над почуттям. Не дуже ніжний і без того, він стає зол сугубо". Цей уривок - єдиний в оповіданні, де автор відкрито говорить від себе

Сучасна авторові революційно-демократична критика, з очікуванням і розчуленням смотревшая на просту людину, що кликав до сокири Росію, не побажала помітити Лєскова, які надрукували своє оповідання в журналі "Епоха". Оповідання одержало безпрецедентно широку популярність уже в радянських читачів. Він став поруч із "Лівшею" найбільше часто видаваним добутком письменника. У Пушкіна є рядка: "Тьми низьких істин мені дорожче нас обман, що піднімає,", тобто поетичний вимисел. Так і два Катерини двох росіяни класиків. Сила поетичного вимислу діє на душу освежающе й ободряюще. Лісочків же шукає низьку істину в глибині душі росіянці простолюдинки, піднімаючи неї. В обох випадках причиною була любов. Усього лише любов

Оповідання Лєскова повчальний, воно змушує нас задуматися насамперед про себе: хто ж ми такі, які ми й чому ми такі? Як сказав один з персонажів Островського, "що ви за нації така?".

Безустанні пошуки добра, розкриття росіянці душі з неминучістю привели Лєскова до знаменитого циклу оповідань про праведників. Він так і називається "Праведники". Цикл складався поступово. У передмові до збірника Лєсков розповідала про те, як їм опанувало зле занепокоєння, викликане словами письменника Писемского, що оголосив, що він у всіх співвітчизниках бачить лише одні гидот і мерзенності. З погляду Лєскова, це глибоко несправедлива думка, розпачливий і гнітючий песимізм. Пекуча потреба й спонукувала Лєскова шукати праведників. Розпити й пошуки привели до відкриття просто гарних людей. Оповідання про таких людей і запропонував Лєсков читачеві. В основу "Праведників" лягли оповідання "Пігмей", "Однодум", "Кадетський монастир". Герої цих оповідань "маленькі люди", нічим не примітні. Праведники Лєскова не можуть "про свою душу думати, коли є хто-небудь, кому треба допомогти". У них Лєсков показав велич росіянці душі, її простоту й складність, її особливу, нерозгадану таємницю

Микола Семенович Лєсков - самобутній російський письменник, популярність якого росте рік у рік. Чим більше й частіше виникає розмова про загадкову російську душу, тим охотнее згадують Лєскова, його оповідання. У них повно, своєрідно й реально показана російська людина без прикрас, з усіма його протиріччями. Його Твір парадоксальні, лубочни на перший погляд, але вони не так однозначні, як можуть здатися спочатку.


Загрузка...