Дмитро Близнюк м. Харків
- Бідність — мати злочинів, а багатство — їхній батько. Із щоденника начальника: испробовал метод батога й пряника. Непогано, тільки бити пряником несподручно. Завтра спробую метод батога й батога. З пісні слова не викинеш — краще викинути всю пісню! Критик немов мале дитя: може розібрати будь-який утвір, але зібрати його не може! Забобон як доісторична комашка в шматочку янтарю: їй там тепло й комфортно. У нього немає шансів: він талановитіше, зате я злее. Перший поцілунок як виноградний равлик: все саме смачне росте десь поруч! Все нове — це по-звірячому замучене старе. Негідник як фантастичний шакал: він викликає нездоровий інтерес. У політичному ковчегу кожної тварини по тварині. Залишіть свій дедуктивний метод, містер Холмс, і краще навчите мене грати на скрипці! Шедевр цинізму: людей потрібно приймати такими, які вони є, або робити їх такими, якими я хочу їх бачити. Пішли їх усіх до чорта, але грошей на дорогу не давай! Не присвячені в магію мови грають зі словами, аки діти з вогнем. Комунізм — теорія заздрості. Мене заворожують сталеві слони Неминучості! Президент стурбований: вискочив черговий фурункул на зміїній шкірі держави. Перша ознака мудрості — терпимість до людей і нетерпимість до обставин. Він був настільки самовпевнений, що навіть його потові залози виділяли самовдоволення. Сон зрощує кості, зламані явою. …(тут НЕ могла бути ваша реклама! Принципово!) Багато хто живуть подібно дощовим чирвам — на дотик. Стигмати утворення час від часу кровоточать. Неблагополучні діти багато одержують. Ницше говорив щось про Богів, здатних танцювати, — цим він передбачив те, як будуть звертатися з культурою в століття танцюючої низькості. Вихідні: час ліниво вислизає з рук, точно ситий напівсонний удав. Гриз науку, як собака пластмасову кістку. Проста людина згодна жити й у сірниковій коробці, аби тільки його не торкали. Але адже рано або пізно їм прикурять. Філософія — книга мертвих рекордів Розуму. Образ задуманого переслідує нас, як вибагливий вовк. Якщо його підгодовувати — він не буде кусатися. Завіт Ілліча: «Учися, учися й учися…ненавидіти!» Сильна надія не відпускає нас, але слабку надію ми не відпускаємо самі. Люди сваряться й лаються не між собою, а між словами. Зла доля, як і брудна карма, — панацея для невдах. Надія точно червива свіча: швидко гасне. І черв’ячок незадоволений. Обов’язково йди своєю дорогою, і якщо за тобою не побіжить юрба, то вона обов’язково закидає твою дорогу каменями.