Народ і добродії в казках М. Салтикова-Щедріна

Народ і добродії в казках М. Салтикова-Щедріна
"Сатири сміливий владар". Ці слова, сказані А. С. Пушкіним про Фонвізіна, одному із зачинателів російської сатири, можна сміло віднести й до Салтикову-Щедріна. Михайло Євграфович Салтиков, що писав під псевдонімом Щедрін,- вершина російської сатири

Твір Щедріна при всьому їхньому жанровому різноманітті - романи, хроніки, повісті, оповідання, нариси, п'єси - зливаються в одне величезне художнє полотно. Воно зображує цілий історичний час, подібно "Божественної комедії" Данте й "Людської комедії" Бальзака. Але зображує в могутніх згущеннях темних сторін життя, критикуемих і, що заперечуються в ім'я завжди присутніх, явно або сховано, ідеалів соціальної справедливості й світла

Важко представити нашу класичну літературу без Салтикова-Щедріна. Це багато в чому зовсім своєрідний письменник. "Діагност наших суспільних зол і недуг" - так озивалися про нього сучасники. Життя він знав не із книг. Молодим засланий у В'ятку за свої ранні добутки, змушений служити, Михайло Євграфович досконально вивчив чиновництво, несправедливість порядків, життя різних шарів суспільства. Будучи віце-губернатором, він переконався, що Російська держава насамперед піклується про дворян, а не про народ, до якого сам письменник перейнявся повагою

Життя дворянської сім'ї письменник прекрасно зобразило в "Панах Головлевих", начальників і чиновників - в "Історії одного міста" і в багатьох інших добутках. Але мені здається, що вершини виразності він досяг у своїх невеликих казках "для дітей неабиякого віку". Ці казки, як правильно відзначали цензори, - сама теперішня сатира

У казках Щедріна безліч типів панів: поміщиків, чиновників, купців і інших. Письменник їх зображує часто зовсім безпомічними, дурними, зарозумілими. От "Повість про те, як один мужик двох генералів прокормив". З їдкою іронією Салтиков пише: "Служили генерали в якійсь реєстратурі... отже, нічого не розуміли. Навіть слів ніяких не знали".

Зрозуміло, ці генерали нічого не вміли робити, тільки жити за чужий рахунок, думаючи, що булки ростуть на деревах. Вони ледь не вмерли з голоду. А як багато таких "генералів" у нашім житті, які теж уважають, що повинні мати квартири, машини, дачі, спецпайки, спецлечебници та інше та інше, а "ледарі" зобов'язані працювати! От би й цих на незаселений острів!

Мужик показаний молодцем: все вміє, все може, навіть суп у пригорошне зварить. Але і його не щадить сатирик. Генерали змушують цього здоровенного чоловіка вити для себе мотузці, щоб не втік. І той покірно виконує наказ

Якщо генерали виявилися на острові без мужика не зі своєї волі, то дикий поміщик, герой однойменної казки, увесь час мріяло позбутися від нестерпних мужиків, від яких іде дурний, холопий дух

Зрештою, мужицький мир зник, і залишився поміщик один-одинешенек. І, звичайно, здичавів. "Весь він... обростив волоссями... а пазурі в нього зробилися як залізні". Натяк зовсім ясний: роботою селян живуть барі. І тому в них усього досить: і хліба, і худоби, і землі, а в селян усього мало

Письменник ремствує на те, що народ занадто терплячий, забитий і темний. Він натякає, що сили, які коштують над народом, жорстокі, але не такі вуж страшні

У казці "Ведмідь на воєводстві" зображений Ведмідь, що своїми нескінченними бешкетуваннями вивів мужиків з терпіння, і вони посадили його на рогатину, "здерли шкіру".

Не все у творчості Щедріна цікаво нам сьогодні. Але як і колись доріг нам письменник своєю любов'ю до народу, чесністю, бажанням зробити життя краще, вірністю ідеалам

Щедріна треба знати, треба читати. Він веде в розуміння соціальних глибин і закономірностей життя, високо ставить духовність людини й морально очищає його.


Загрузка...