Народ у добутках А. П.Чехова
Усі чекають і на щось сподіваються…
А. Чехов
У пору зрілості увага А. П.Чехова концентрується на двох основних сферах: люди інтелігентного стану й люди з народу. Він створює цикл «мужицьких» повістей і оповідань: «Мужики» , «Нова дача» , «У ярову».
Повість «Мужики» викликала особливо гострі суперечки. Письменники-Народники любили зображувати село як царство доброї й наївної патріархальності, не торкнуте «виразками» капіталізму. У ній вони бачили єдиний порятунок від тлетворного впливу міської цивілізації. Нещадно-Правдиве зображення села в чеховській повісті «Мужики» наносило удару цим фальшивим поданням
Чехова дорікали в тім, що він не бачить нічого світлого в житті села. Однак письменник ніяк не заслуговував подібних обвинувачень. Герої його «Мужиків» дійсно неосвічені, забиті, але в глибині душі вони людяні. «Так, жити з ними було страшно, — думає героїня повести Ольга, — але все-таки вони люди, вони страждають і плачуть, як люди, і в житті їх немає нічого такого, чому не можна було б знайти виправдання».
Коли критики сперечалися про «Мужиків», про відношення письменника до села, вони не знали, що Чехов працює над продовженням повести. У її опублікованій частині говорилося про те, як лакей Микола Чикиль-Деев занедужав і поїхав із дружиною Ольгою й дочкою Сашком на виправлення. Вони попадають у царство бідності, затурканості й страждань. Микола вмирає, а Ольга й Сашко, жебраючи, ідуть Вмоскву.
У тім продовженні повести, що залишилося в Чехова у вигляді незакінчених чернеток, описувалося сумне життя Ольги й Сашка вже в Москві. Із глибокою любов’ю, як завжди в Чехова стриманої, ніде прямо не висловленої, малює він долю дівчинки Сашка. Її шлях — з дитинства на саме дно життя. Від матері вона успадкувала не тільки м’якість, доброту, поетичність, але також — «Терпи й всі отут». Незакінчена повість обривається в той момент, коли Ольга, що служить у мебльованих кімнатах, звільнена, зникає, а Сашко йде на вулицю. Чехів виявляє найрідше «подвійний зір»: пильно вивчаючи життя й побут, які оточують Сашка спочатку в селі, потім у місті, воно уважно аглядивается у внутрішній мир маленької героїні трагічної мужицької й міської епопеї
Так само як Сашко з «Мужиків», шляхом страждань і нещасть проходить героїня повести «У ярову» Липа. От приклад чеховського реалізму — суворого й нещадного. Однак, пройшовши, здається, по всіх колах мужицького «пекла», Липа не гине. Наприкінці повести вертаються з роботи «баби й дівки»: «Вони співали. Поперед усіх ішла Липа, і співала тонким голосом, і заливалася, дивлячись нагору на небо, точно тріумфуючи й захоплюючись, що день, слава Бог, скінчився й можна відпочити».
Як ні страшне життя, як ні сумна доля людини й народу, письменник не поставив крапку наприкінці Твір, залишаючи фінал відкритим. Чеховська правда, вірність дійсності, суворе зображення самих похмурих її сторін- все це не віднімає в читача віри в життя, надії на те, що вона може стати іншої.