Народності поеми Н. А. Некрасова «Кому на Русі жити добре» Поема «Кому на Русі жити добре» замислювалася Некрасовим як народна епопея. У ній відбиті думи й почуття, життя простого народу в післяреформеній Росії. Разом з тим з оповідань селян ми довідаємося про їхнє життя до 1861 року. Наприклад, Савелій розповідає про жестокостях свого колишнього поміщика Шалашникова, що поров своїх кріпаків. Наочним прикладом пана-кріпосника в поемі є старий князь Утятин, показаний у главі «Мізинок». Поема розкриває на римерах образів селян особливості російського національного характеру, «до позитивні його якості, так і негативні Автор добутку зображує селян всебічно.
Ми бачимо, як вони відпочивають (глава «Сільська ярманка»), довідаємося, як живуть і трудяться. Поет надає право селянам самим розповісти про своє життя, працю й турботи. Причому в читача не виникає ні найменшого сумніву в тім, що селянин говорить саме так: А горі наше міряли? Роботі міра є?
Вино валить селянина, А горі не валить його? Робота не валить? Мужик лиха не міряє, Із всякою справляється, Яка не прийди. Мужик, трудячись, не думає, Що сили надірве… Селяни в поемі діляться на рабів і ті, хто протестує проти такого життя. Це Яким Нагой і Савелій, богатир святорусский. Яким захищає інтереси народу, виражає протест, що до кінця ще не дозрів.
Він — виходець із самих низів народу й знає вагу селянського життя не понаслишке. Савелій також селянин, що цінує волю: «Таврований, так не раб!» — говорить він про себе. Селянське терпіння Витривало, так часом Є і йому кінець Але частина селян свиклась зі своїм рабським положенням і не хоче нічого міняти. Такий Іпат, лакей князів Утятиних, а також Яків, «холоп зразковий». У численних образах селян Некрасов показав такі їхні риси, як працьовитість, гуманність, розум, чесність, стійкість і терпіння. Але автор також показує й негативні риси народу: пасивність, покірність, неосвіченість Некрасов, будучи знавцем російської народної творчості, увів у поему безліч вставних елементів: пісень, прислів’їв, приказок.
Це додало мові добутку справжні народності, а авторові дало можливість глибше розкрити світогляд і почуття селян «Хвали траву в стозі, а пана в труні», — говорить селянин Улас, використовуючи прислів’я. Як відомо, саме в усній народній творчості укладена мудрість народу Смуток і туга чується в народних піснях, представлених у поемі. Їхньої назви говорять самі за себе: «Голодна», «Панщинна». Коштує мужик — Колишеться, Іде мужик — Не дихається!
З кори його распучило, Туга-Лихо змучило. Бідний, нечуханий Калинушка, Нема чим йому хизуватися, Тільки розписана спинушка, Так за сорочкою не знати Пісні допомагають читачеві зрозуміти, що, незважаючи на скасування кріпосного права, життя селян як і раніше дуже важка, тому що на місці старих форм експлуатації з’являються нові, а селяни як і раніше залишаються жебраками Некрасов показав Русь не тільки як держава рабів і панів, але і як чарівну країну, у якій багато чудес: мовець пеночка, скатертина-самобранка — все це атрибути російських народних казок. Є тут місце й сьогоденню богатирському подвигу. Ти думаєш, Матренушка, Мужик — не богатир? І життя його не ратна, І смерть йому не писана У бої — а богатирі! Ланцюгами руки кручені, Залізом ноги ковані Спина… лісу дрімучі Пройшли по ній — сломалися. А груди? Ілля-Пророк По ній гримить-качається…
Все терпить богатир! І гнеться, так не ломиться… Богатир — це будь-який російський селянин, життя якого і є теперішній богатирський подвиг Н. А. Некрасову вдалося здійснити свій задум — створити воістину народну епопею, показати праця й відпочинок селян. Особливістю поеми є те, що оповідачами є самі селяни, що надає їй більші народності Н. А. Некрасов створив багато добутків, присвячених життя простого народу, селянства. Це й «Мороз, Червоний ніс», і «Коробейники», і «Забуте село», і «Незжата смуга», але поема «Кому на Русі жити добре» по праву займає особливе місце, будучи яскравим і глибоким утвором селянського поета Н.
А. Некрасова.