Немає величі там, де немає простоти

Немає величі там, де немає простоти

"Війна й мир" - російська національна епопея, у якій знайшов своє відбиття характер великого народу в той момент, коли вирішувалися його історичні долі. Товстої, прагнучи охопити все, що він знав і почував у цей час, дав у романі звід побуту, характерів, духовної культури, вірувань і ідеалів народу. Т.е. головної завданням Толстого було розкриття "характеру російського народу й війська", для чого він і використовував образи Кутузова (виразника ідей народних мас) і Наполеона (людини, що персоніфікує антинародні інтереси).

Л. Н. Толстой у романі зображує дійсно більших людей, імена яких пам'ятають зараз і будуть пам'ятати в майбутньому. У Толстого був свій погляд на роль особистості в історії. У кожних чоловік два життя: особиста й стихійна. Товстої говорив, що людина свідомо живий для себе, але є несвідомим знаряддям для досягнення загальнолюдських цілей. Роль особистості в історії мізерно мала. Навіть сама геніальна людина не може по своєму бажанню направляти рух історії. Її створюють маси, народ, а не окрема особистість, що піднялася над народом

Але Лев Миколайович і не заперечує ролі людини в історії, він визнає обов'язок діяти в границях можливого за кожним. На його думку, ім'ю генія заслуговує той з людей, хто обдарований здатністю проникати в хід історичних подій, осягати їхній загальний зміст. Такі одиниці. До них і ставиться Михайло Илларионович Кутузов. Він є виразником патріотичного духу й моральної сили російської армії. Це талановитий і, коли треба, енергійний полководець. Товстої підкреслює, що Кутузов - народний герой. У романі він з'являється як істинно російська людина, далекий подання, мудрий історичний діяч

Головне для Лева Толстого в позитивних героях - зв'язок з народом. Наполеон, що протиставляється Кутузову, піддається нищівному викриттю, тому що він обрав для себе роль "ката народів"; Кутузов же звеличується як полководець, що вміє підкоряти всі свої думки й дії народному почуттю. "Думка народна" виступає проти загарбницьких воєн Наполеона й благословляє визвольну боротьбу

Народ і армія зробили в 1812 році Кутузову довіра, що він виправдав. Російський полководець коштує явно вище Наполеона. Він не залишав свою армію, з'являвся у військах в усі найважливіші моменти війни. І отут ми можемо говорити про єдність духу Кутузова й армії, про глибокий їхній зв'язок. Патріотизм полководця, його впевненість у силі й мужності російського солдата, передавалися армії, які, у свою чергу, відчувала тісний зв'язок з Кутузовим. Він розмовляє із солдатами на простій російській мові. Навіть підняті слова в його вустах звучать буденно й протистоять брехливій мішурі фраз Наполеона

Так, наприклад, Кутузов говорить Багратіонові: "Благословляю тебе на великий подвиг". А Наполеон перед Шенграбенским боєм звертається до своїх військ з довгим войовничим мовленням, обіцяючи їм невичерпну славу. Кутузов такої ж, як і солдати. Можна зрівняти його, коли він у похідній обстановці називає звичайного солдата голубчиком, звертається до армії із простими словами подяки, і його ж, що потухли й байдужого, при парадній зустрічі із царем. Він вірив у перемогу над ворогом, і ця віра передавалася армії, що сприяло підйому настрою солдат і офіцерів. Малюючи єдність Кутузова й армії, Толстой приводить читача до думки про те, що переможний результат війни визначився насамперед високим бойовим духом війська й народу, чого у французької армії не було

Наполеон же не підтримував свої війська у важку мінуту. Під час Бородінського бою він перебував так далеко, що (як це й виявилося згодом) жодне розпорядження його під час бою не могло бути виконане. Наполеон - нахабний і жорстокий завойовник, дії якого не можна виправдати ні логікою історії, ні потребами французького народу. Якщо Кутузов втілює народну мудрість, то Наполеон - виразник помилкової мудрості. За словами Толстого, він вірив у себе, а увесь світ вірив у нього. Це людина, для якого цікаво тільки те, що відбувалося в його душі, а інше не мало значення. Наскільки Кутузов виражає інтереси народу, настільки Наполеон жалюгідне у своєму егоїзмі. Він протиставляє своє "я" історії й тим прирікає себе на неминучу катастрофу

Відмітною рисою характеру Наполеона було також позерство. Він самозакоханим, самовпевненим, упоєним успіхом. Кутузов же, навпаки, дуже скромний: він ніколи не хвастався своїми подвигами. Російський полководець позбавлений який би те не було рисовки, хвастощів, що є однієї з рис російського національного характеру. Наполеон почав війну, жорсток і кровопролитну, не піклуючись про людей, які гинуть у результаті цієї боротьби. Його армія - армія розбійників і мародерів. Вона захоплює Москву, де протягом декількох місяців знищує запаси харчування, культурні цінності... Але все-таки російський народ перемагає. При зіткненні із цією масою, що піднялася на захист Батьківщини, Наполеон із зарозумілого завойовника перетворюється в боягузливого втікача. На зміну війні приходить мир, а "почуття образи й мести" переміняється "презирством і жалістю" у росіян солдатів

Протиставляється й зовнішність наших героїв. У зображенні Толстого в Кутузова виразна фігура, хода, жести, міміка, те ласкавий, те глузливий погляд. Він пише: "...проста, скромна, і тому істинно велична фігура не могла влягтися в ту брехливу форму європейського героя, мнимо керуючими людьми, які придумали". Наполеон же змальоване прямо-таки сатирично. Товстої зображує його маленьким чоловічком з неприємно-удаваною посмішкою (тоді як про Кутузова пише: "Особа його ставало усе світліше й світліше від старечої лагідної посмішки, зірками, що морщилася в кутах губ і око"), з жирними грудьми, круглим животом, жирними стегнами коротеньких ніг

Кутузов і Наполеон - антиподи, але в той же час обоє є більшими людьми. Однак, якщо випливати теорії Толстого, теперішнім генієм із цих двох відомих історичних особистостей можна назвати лише Кутузова. Це підтверджують слова письменника: "Немає величі там, де немає простоти".

Лев Миколайович Толстой правдиво зобразив російського й французького полководців, а також створив живу картину російської дійсності першої половини XIX сторіччя. Сам Толстой високо оцінив свій добуток, порівнюючи його з "Илиадой". Дійсно, "Війна й мир" є одним із самих значних добутків не тільки росіянці, але й світової літератури. Один голландський письменник говорив: "Якби Господь захотів написати роман, він не зміг би цього зробити, не взявши за зразок "Війну й мир". Я думаю, із цієї думкою не можна не погодитися


Загрузка...