Новаторство в поезії Маяковського

Початок XX століття - розквіт російської поезії. У цей період з'являються нові поетичні форми, по-іншому починають звучати традиційні теми; виникає незвичайна поетична мова. В. В. Маяковського вважають новатором в області віршування. Його особливий стиль, увага до ритму вірша, нетрадиційні римування, використання нових слів - все це відрізняє поезію В. В. Маяковського від традиційної лірики. Творчість поета викликало й дотепер викликає дискусії

У поетичній системі Маяковського особливо важливі рими, усічені рядки, разноударние вірші. Поет використовує свій стиль написання вірша, таким чином, В. В. Маяковський виділяє паузами значимі значеннєві рядки. От як відбувається нагнітання тяжкої атмосфери безвихідності у вірші «Добрий стосунок до коней»:

Кінь на круп [пауза]

Гримнулася [пауза - читач загострює свою увагу],

И відразу [пауза]

За зевакой зевака [пауза],

Штани пришедшие Кузнецьким клешить [пауза],

Скупчилися...

Така нетрадиційна розбивка вірша на рядки допомагає поетові привернути увагу читача до самого головного, відчуття безвихідності передане не тільки лексично, але й синтаксично, через особливу розбивку рядка

В. Маяковський підвищену увагу приділяв слову, тому в його добутках зустрічаємо безліч авторських неологізмів - слів, придуманих самим поетом, вони найбільше повно розкривають суть поетичного задуму, передають відтінки авторського мовлення. У вірші «Незвичайна пригода, що була з Володимиром Маяковським улітку на дачі» багато авторських неологізмів: «златолобо», «ясь», «трезвонится», «вспоем». Поет грає зі словами й римами, тому, наприклад, у даному вірші є омоніми: «Жену назад я вогні вперше із сотворенья. Ти кликав мене? Чаї жени, жени, поет, варення!», синоніми: «сонце», «златолобо», «світило». Поетична лексика В. В. Маяковського завжди незвичайна, і читач відкриває нові значення традиційних слів і форм

Поет у своїй ліриці використовує такий поетичний прийом як звукопись. Таким чином, читач не тільки уявляє собі зображену поетом картину (більшість віршів Маяковського сюжетни), але й чує те, що відбувається. У вірші «Добрий стосунок до коней» стукіт копит умираючого коня переданий у такий спосіб:

Били копита,

Співали начебто:

- Гриб

- Грабуйся

- Труна

- Грубий

Тут важливо не значення слів, а сполучення звуків. По-новому звучать у поезії В. В. Маяковського традиційні теми. Наприклад, у вірші «Прозаседавшиеся» тема бюрократизму розкривається поетом через змішання фантастики й реальності, створення гротескних ситуацій, коли люди

«...на двох засіданнях відразу.

У день

Засідань на двадцять

Треба поспіти нам

Поневоле доводиться розірватися

До пояса тут,

А інше

Там».

У цьому ж вірші використовується й ще один новаторський прийом В. Маяковського: змішання лексичних стилів. У рамках одного добутку є слова й вираження, тісно пов'язані з реаліями сучасного поетові миру, а з іншого боку - зустрічаються застарілі форми й слова. Наприклад, по сусідству перебувають такі слова й вираження: Тео, Гукон (абравиатури початку ХХ століття) і стародавня форма дієслова репетувати - репетуючи; неологізм того часу - аудієнція й архаїзм - із часу вона

Таким чином, В. В. Маяковський виступив у поезії початку ХХ століття новатором в області віршування. Його поетична манера привернула увагу читача, а талант поставив в один ряд з видатними поетами початку ХХ століття

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector