«Об великий і могутній, російський мова! Нибудь тебе…»

(з екзаменаційних робіт ЕГе-2013 (частина З))

    Я в корені згодна з письменником. Навіщо паразитувати там, де живемо? Як уберегти тварин від мимовільної загибелі? …маленькі й більші звірки лісу... …з'являються диалективизми. …такими темпами нашим дітям ніде буде жити. Люди забули, що природа не бездонне корито. Люди згадають, що, як він пише, використовуючи метафору, комахи - наші друзі. Навіть комах варто поважати. У такому темпі ми вимремо років через 100-200, якщо не переб'ємо один одного. Я, наприклад, у майбутньому хочу спробувати зупинити болісний кінець всьому живому. Треба поважати тварин і замислюватися про їх. Автор хоче, щоб проблема, піднята їм, стала для нас рідний. Багато хто не побачать такі маленькі принадності природи, як величезний лось. Це стосується таких каверзних людських діянь, як убивство лісових жителів і вирубка лісів. Що може бути чудесней, чим любуватися казковими витівками природи. Також у тексті є послідовність і образність. …це-го, за минулого, так же Хіба можна знайти людину, байдужого до заходу бузку, до заходу заячих лапок на хрусткому снігу? Цей текст змусив мене задуматися про природу. Хочеться вступити в гармонію з нею. Автор особливо виділив три складові: дбайлива, розумна витрата надр, викликана ніжними почуття до всього живого. Метелики - представник природи. Чиновники випливають тільки плану й кличу свого гаманця. Природа омолоджує людину зсередини. Всі ми хочемо забути про те, що ми прогресивні люди й злитися із зеленню. Людина тепер тулиться в крихітних комнатках будинків-мурашників, тісних офісах і ліфтах, схожих на труну. …присмачуючи свій текст метафорами (фабрика тиші) у дусі соц-арта. Навіть легке згадування цих слів створює стан утоми. Городянин звичайно розумний, сільський житель - мудрий. Для спокою й комфорту люди селяться на віллах і в наметах. Уривок пересичений складними синтаксичними конструкціями. Автор піднімає проблему неприродності урбаністичного укладу життя, що викликає нервові зриви й емоційні перевантаження й пропонує їхній дозвіл - регулярне відвідування природи. На мій погляд, автор невиправдано розширює потенційну клієнтуру користувачів відкритого простору як засіб, що звільняє від емоційних перевантажень. Ми недооцінюємо простір, що маємо. Я говорю про волю, який не відчувається серед асфальту, цегли, шматочка неба через вікно. Автор у сполученні з аргументами використовує деякі тропи. Перед очами виникає безкрайнє глибоке небо, з'являється думка: як би не потонути в ньому. …присовукупить Автор після підняття цього питання ненав'язливо натякає, що із цим треба щось робити. Шумний провулок протиставлявся метафорам. Чи бідуємо ми в навколишнім середовищі? Прочитавши даний текст, на мене знайшло почуття патріотизму. Так давайте її (країну) любити й зберігати так, як ми: я й Чивилихин. Автор користується повтором слова Кавказ, щоб навіяти на нас стан спокою, адже Кавказ -це курорт, а курорт - це романтика. Об великий і могутній, російський мова! Нибудь тебе... Для більшості молодих людей пам'ятники - це місце для просиджування штанів, распития алкогольних напоїв і інших непотрібних речей. Коріннями своїми ми впираємося не в міста, а саме в село. …я згодна з довидом... Кілька спритних зворотів роблять текст гармонічним.

Кожний з вас, звичайно, зіштовхувався з курйозними ситуаціями і язиковими нісенітницями в різних публікаціях, у мовленні навколишніх. Спеціально для подібних язикових казусів відкрита рубрика . Надсилайте свої знахідки. Ми чекаємо ваших листів


Загрузка...