Об’єднання Німеччини
ВСТУП
3 жовтня 1990 року відбулася подія, про актуальність якого одні навіть не замислювалися, а ті, хто замислювався, уважали його справою далекого майбутнього, Німеччина стала єдиної. Найбільш точними епітетами, що відбивають темпи процесу об’єднання, будуть, мабуть, що випливають: спонтанний, блискавичний, непередбачений, бурхливий
У період з 1990 р. з’явилося вже чимало книг, присвячених проблемі об’єднання й докладно, що освячує події, осені 1989 — 1990 років, що відбувалися в обох (особлива увага приділяється східної) частинах тоді ще розділеної Німеччини. Багато дослідників, в основному, звичайно, російські, уважають, що об’єднання Німеччини являла собою аншлюс ГДР до ФРН. Серед основних факторів, завдяки яким це приєднання стало можливо, називаються фактори внутрішні й зовнішні. Зовнішній фактор — це позиція СРСР ;будь вона в даному питанні інший, то можливість настільки скоропалительного й по історичних мірках миттєвого приєднання один дивними була б, на думку багатьох істориків виключена. Внутрішнім фактором є криза в самої ГДР, з фатальною неминучістю що визначила, на думку інших дослідників, аншлюс ГДР до ФРН. Завданням даної роботи є вивчення другого, тобто внутрішнього, фактора, відбиття й аналіз подій, що відбувалися в ГДР починаючи з літа 1989 р. і кінчаючи груднем 1990 р. а також передача того стрімкого темпу, у якому ці події відбувалися
ГЛАВА I Причини й передумови подій у ГДР осені 1989 року
Дослідження будь-якої історичної події або явища починається, з вивчення причин і передумов. Це дає можливість розуміння закономірності розвитку історичного процесу
Перші зачатки невдоволення стали проявлятися в ГДР набагато раніше осені 1989 р. Серед найбільш вагомих причин виділяються незадоволення громадян ГДР заскнілістю політичної системи країни і явним небажанням керівництва країни робити хоч якісь кроки на шляху реформ. У той час як у країнах Східної Європи й у першу чергу в СРСР у політичний лексикон міцно входили такі поняття, як перебудова, демократизація й гласність, у ГДР і думати було заборонено про яких або «рухи» у політичних і партійних структурах. Перші ознаки невдоволення стали помітні вже в 1985 році із приходом до влади в Радянському Союзі Михайла Горбачова. Будь-які друковані матеріали, що надходили СРСР, уряд було змушено або піддавати найсуворішій цензурі або взагалі забороняти. Природно це не проходило непоміченим у народу країни
Своєрідним провісником подій 1989 року послужила дана євангелічною церквою дисидентам можливість публікувати свої матеріали в газетах, що належить церкви
Безпосереднім приводом до бурхливих подій осіни 1989 року, на наш погляд можна вважати, можна вважати грубейшую фальсифікацію урядом ГДР підсумків комунальних виборів, що відбулися в травні 1989: уряд країни, однак, аж ніяк не збиралося здавати свої позиції. Воно зовсім не розглядало ці передгрозові хмари як провісник яких-небудь значних подій, що загрожують підірвати існуючий у країні порядок. Доказом тому служить опубліковане 5 червня 1989 року в газеті «Нойес Дойчланд» стаття, у якій виправдувалося криваве придушення студентської демонстрації в Пекіні як відповідь на «контрреволюційне повстання екстремістської групи змовників » (1) А потім, коли китайська Компартія відзначала своє сорокаліття, уряд ГДР направило їй свої поздоровлення. Очевидно, що такими діями керівництво ГДР намагалося «застерегти» свій народ від подібних виступів
Вагомий внесок у розвиток подій літа осіни 1989 року внесли суспільні рухи, об’єднання восточногерманской інтелігенції
1 липня 1989 року представники громадськості, що проводили в життя ініціативу за назвою «Відмова від практики й принципів відмежування» виступили з відкритим листом, які містило в собі серйозні політичні вимоги. Вони були до крайності обурені підтасуванням результатів комунальних виборів. Учасники даної ініціативної групи зверталися з вимогою реформи виборчого права, що гарантувала б таємні вибори й надавала б громадянам країни реальну можливість вибирати народних представників в органи державної влади. Вони також висували вимоги дозволити створення незалежних груп по інтересах і забезпечити волю об’єднань і рухів що теоретично (але тільки теоретично) гарантувала Конституція. Далеко не випадково тому, що «Новий форум» став у жовтні й листопаді уособленню змін, що відбувалися ВГДР.
«Новий форум» являв собою найсильнішу по чисельності групу опозиційно настроєних відносно офіційного курсу держави й уряди суспільних діячів. Він був заснований 9 вересня 1989 року 30 представниками різних, п обольшей частини церковних, організації
12 вересня дванадцять суспільних діячів виступили з відозвою, у якому вони призивали всіх людей, стремившихся до реформ створити свій сполучник. Вони запросили всіх, всіх хто побажає, до діалогу про основи й концепції демократичної перебудови ВГДР.
Тоді ж виник і відомий цивільний рух «Демократія сьогодні».
Воно відбулося зі злиття 2 рухів опозицій, ініціативної групи, що виступала за мир і дотримання прав людини й, ініціативної групи «За відмову від практики й принципів відмежування». До цих груп примкнули також представники інтелігенції Східного Берліна
Представники вищих партійних і державних структур не бажали, як уже підкреслювалося вище, бачити яку або тенденцію до появи в країні політичної опозиції. Вони розглядали представників даних суспільних рухів і груп як одиничних і не зв’язаних між собою змовників
Так, наприклад, у повідомленні міністерства безпеки (відома Штази) яке було передано партійному керівництву країни говориться про наростаюче прагнення окремих осіб дестабілізувати політичну ситуацію в країні й в остаточному підсумку змінити систему суспільних відносин. У записці вказувалася й приблизна цифра представників опозиційних груп і рухів: близько 2500 чоловік
Мети й вимоги вищезгаданих цивільних об’єднань можна сформулювати як вимога діалогу на суспільному рівні про проблеми, які за довгі десятиліття диктатури бюрократичного соціалізму в цьому вони бачили основну передумову виникнення цивільного суспільства
Розвиток подій у ГДР було настільки блискавичним, що незабаром політична опозиція змінила свою форму: на місце окремих рухів і груп прийшли партії протест же проти політичного курсу правлячої верхівки виражався в масових демонстраціях, мітингах і ходах. Їхня хвиля буквально захлиснула країну у вересні — листопаді
Криза правлячих СЕПГ і уряду ГДР вибухнули наприкінці літа
Він був викликаний збурюванням жителів країни обмеженнями прав людини ВГДР.
Одним із проявів обмежень була практична заборона громадянам ГДР виїжджати на Захід, зокрема, у ФРН. На початку травня Угорщина відкрила границю з Австрією. Це не пройшло непоміченим: тисячі людей ринулися через Угорщину в Австрією, а потім у ФРН. Наприкінці липня неофіційна статистика зафіксувала безвізової виїзд 150 громадян ГДР, до середини серпня потік збільшився до 1600 чоловік, а до кінця вересня кількість що виїхали склало 25000. Ще тисячі й тисячі, що не бажали вертатися в ГДР залишалися й у Варшаві ; вони зверталися в посольство ФРН із проханням надати їм політичний притулок. Посольства не могли відмовляти громадянам ГДР хоча тому, що уряд Коля не бажало відступати від позиції, що виражалася в тім що будь-який громадянин ГДР має право на одержання громадянства ФРН. Посольство ФРН зобов’язане було надати підтримку будь-якому громадянинові, що звернувся в нього, ГДР. У жовтні 1989 року число що виїхали склало 2000 тисяч
Кілька місяців через Лотар де Мезьер узагальнив в урядовій заяві причини катастрофи, що лежали в основі, ГДР: «Хворобою соціалістичного суспільства є диктаторський централізм, що замінив демократичні основи керування й право людей на самовизначення. Примус і тиск знищували яку б те не було ініціативу почуття відповідальності. Тому недостатньо вказати на проблему, треба дивитися глибше, щоб зрозуміти її сутність і джерела. Ми повинні усвідомити свою ущербність, що виражається в таких почуттях як ненависть нетерпимість, розпач. Ми повинні допомогти один одному стати вільними людьми
Ключовими й основними питаннями, вирішити які покликані всі ми, є: воля й інакомислення, рівноправність, воля як фактор розвитку кожної окремої особистості так і відносин між людьми, а також відповідальність за життя людини» (2)
ГЛАВА II СВЯТКУВАННЯ 40-ЛЕТИЯ ГДР. РЕАКЦІЯ УРЯДУ ГДР НА ПОДІЇ встране.
У своєму мовленні присвяченої 40-літньому ювілею існування ГДР, вимовленої 6-го жовтня, ерих Хоннекер обрисував положення в країні як цілковиту ідилію; заголовок же, його врочистого мовлення звучав приблизно так: «Те Велике, що було зроблено, було зроблено народом і для народу». Замість того щоб критично глянути на сформовану в країні ситуацію й, може бути, погасити іскри, які загрожують перетворитися в бурхливе полум’я, ерих Хоннекер, обмежився що приїлися й нічого не гаслами, що відбивають, типу «Завжди вперед і тільки вперед». ГДР, говорив він підходить до порогу 2-го тисячоріччя з переконанням, що соціалізму належить майбутнє, навіть якщо «впливові сили ФРН» і передчувають шанс????? одним махом результати другої світової війни й усього післявоєнного розвитку» Те що відбувалося в дні святкування 40-летия ГДР на вулицях Берліна нагадувало теперішнє виверження вулкана: у місті проходила багатотисячна демонстрація. Народ виступає проти правлячого курсу, проти правлячої верхівки. Поліція використовувала самі жорстокі засоби для розгону демонстрантів, однак усе були даремно: люди прибували й перебували. Ідолом демонстрантів був Михайло Горбачов, що став для східних німців уособленням гласності, і перебудови, тобто тих процесів і явищ про які в ГДР заборонене було навіть думати і які так необхідні були для відновлення суспільно політичного життя країни. Народ скандував: «Горб, Горб! » Лише 11 жовтня Політбюро СЕПГ виявило перші ознаки заклопотаності положенням у країні. Воно опублікувало заяву, у якому вперше можна було розглянути спробу проаналізувати дійсне положення в країні. Природно, що цей документ ні в якій мері не можна було назвати радикальним, проте, припущення про його вироблення було зустрінуто у вищих партійних ешелонах з величезною ворожістю. Проект цієї заяви був вироблений керівником відділу центральної безпеки Центрального комітету СЕПГ Вольфангом Гергерем, у відсутності ериха Хонеккера й егона Кренца.
Автор документа свідчить, що «у продовження багатьох днів обговорювалися різні формулювання, начебто застосування такої характеристики стосовно засобів масової інформації, як «достовірний», або «отражающий реальний стан справ» могли означати зміна політичного курсу. Метою укладача було як можна більше згладити гострі кути, у результаті чого документ вийшов настільки невиразним і обтічним, що вирішального значення мати вже не міг
17 жовтня 1989 року на засіданні Політбюро ерих Хонеккер був зміщений зі свого поста Генерального секретаря СЕПГ. На його місце був вибраний член Політбюро й секретар ЦК із питань безпеки егон Кренц. По зауваженню Гюнтера Шабовского егон Кренц був обраний на цей пост невеликою групою людей, які були готові до змін у Політбюро, однак це стосувалося винятково осіб, представлених у ньому, але ні в якій мері не зміни загальної політичної стратегії. Для більшості ж громадян ГДР він був ставлеником і поплічником Хонеккера, від якого не випливало очікувати ніяких рішучих дій. Втім ряд істориків сходиться на думці, що якби ті кроки, які почав Кренц, були б зроблені декількома тижнями (не говорячи вже місяцями) раніше, те вони ймовірно були б сприйняті як рішучі заходи й гаряче віталися б: буквально наступного дня після свого обрання Кренц зустрічався із провідними представниками церкви брав участь у дискусії із представниками робітничого класу по питанню сформованої політичної обстановки. Показово, що заборона на вихід журналу «Супутник» оголошений восени 1988 року, був знятий. Державна рада оголосила про амністію для всіх, хто був присуджений до тюремного ув’язнення за нелегальний перехід границі. Амністія поширювалася також і на політичні ув’язнених
Незважаючи ні на що, нове керівництво намагалося врятувати те, що ще можна було врятувати. За день до грандіозної демонстрації 4 листопада 1989 року в Берліні, що послужила сигналом до початку катастрофи існуючої системи егон Кренц виступив по телебаченню з реченням окремих перетворень і нововведень. Даний документ містив у собі обіцянки:
— опублікувати проект закону овиезде.
— скасувати статтю 213 кримінального кодексу (за втечу й зраду Батьківщині) .
— розробити закон про засоби масової інформації
— опублікувати дані про стан навколишнього середовища
— реформи політичної системи
— утворення такого органа як Конституційний суд
— реформи системи керування (посилення впливу органів місцевого самоврядування) широкомасштабної економічної реформи
Хоча владною верхівкою й були проголошені настільки корінні зміни, не коштує, однак, думати, начебто старе керівництво, що тримало довгий час країну й народ у вузді довгі десятиліття, поспішало здійснювати які-небудь рухи. Аж до 3 грудня, коли відбулося закрите засідання Політбюро СЕПГ, результатом якого стала відставка егона Кренца, апарат намагався тримати свої позиції, не відступився
А в ніч із 7 на 8 грудня почав свою роботу позачерговий з’їзд СЕПГ. В історію він увійшов як останній з’їзд соціалістичної Єдиної Німеччини, що була перетворена в Партію Демократичного Соціалізму
А ще місяць назад, 9 листопада звалилася Берлінська стіна — став єдиним Берлін. Це «камерне об’єднання» було символичним. Воно стало предтечей об’єднання всієї країни
У грудні виник украй небезпечний вакуум влади. Цілком імовірно, різні реакційні сили могли спробувати використовувати дану кризову ситуацію для реставрації колишнього порядку. У результаті катастрофи такого гіганта, як СЕПГ під погрозою втрати політичного впливу перебував уряд. Опозиція, у свою чергу, не бачила можливості взяти, як прийнято говорити, бразди у свої руки
Саме в цей час у країні починається підготовка до проведення Круглого Стола. Перші кроки були зроблені задовго до грудня, у жовтні місяці. На початку жовтня сформувалася т.зв. «контактна група» із представників семи політичних груп і об’єднань, завданням якої стала підготовка форми діалогу із представниками політичної верхівки. В організації Круглого Стола були задіяні: Ініціативна група за мир і права людину, Новий Форум, Демократія сьогодні, Демократичний Прорив, Соціал-демократична партія, партія зелених і «Об’єднання лівих сил» Круглий Стіл був покликаний зібрати представників старої, але готової до реформ еліти й еліти нової й посадити їх за стіл переговорів щоб заповнити вакуум влади, що може обернутися потужними хвилюваннями в країні. Досвід проведення Круглих Столів міг бути використаний у той період у ГДР і повинен бути використаний на всі 100%. Однак поводження уряду стосовно Круглого Стола можна охарактеризувати як ігнорування його й повне небажання вступати в контакт із його учасниками. Воно довго коливалося, перш ніж зробило перший крок і встало на шлях переговорів. Політична обстановка в країні розжарювалася усе більше, надбанням громадськості ставали факти корупції у вищих ешелонах влади, діяльності органів державної безпеки. Суспільні хвилювання в країні з кожним днем набирали темп, не зауважувати їх було вже неможливо. Лише в такій воістину критичній ситуації уряд «снизошло» до участі в Круглому столі
3. Договір про встановлення єдності Германії
Договір про встановлення єдності Німеччини був підписаний 31 серпня 1990 року в Берліні, у палаці «Унтер ден Линден». Договір являє собою об’ємний і дуже ґрунтовний документ, що регулює всі правові аспекти створення єдиної Германської держави, а також дає тлумачення окремих статей і положень у протоколі й численних додатках
Преамбула договору виражає мотиви об’єднання, а сутність договору визначається в 1-ой статті: » Зі здійсненням вступу Германської Демократичної Республіки у Федеративну відповідно до статті 23 Основного закону 3 жовтня 1990 року землі Брандербург, Мекленбург, Передня Померанія, Саксонія, Саксонія-Анхальт і Тюрінгія стають землями Федеративної республіки Німеччини». У цій же статті встановлено, що 23 району Берліна утворять «землю» Берлін, що є головним містом (столицею) Німеччини. Питання про перебування уряду й парламенту повинен був вирішуватися в особливому порядку
Вузловими проблемами процесу приєднання ГДР до ФРН минулого питання збереження сформованих за 40 років існування ГДР соціальних інститутів, справедливе рішення питань власності, застосування горезвісного «заборони на професії» до громадян ГДР і др.
Дата вступу ГДР до ФРН і те, яким образом повинне це відбутися, дуже довго й, не можна не помітити болісно дискутувалася в Народній платі ГДР. 23 серпня вона оголосила, що це відбудеться 3 жовтня 1990 року. Називалися необхідні для цього передумови, а саме підписання договору про встановлення єдності Німеччини, досягненні того рівня переговорів по формулі «2+4» (з однієї сторони ФРН і ГДР, з іншого боку — США, СРСР, Франція й Великобританія) , на якому обговорюються зовнішньополітичні аспекти безпеки встановлення об’єднання
Хоча договір і затрачає практично всі сфери діяльності (крім економічної) суспільства й регулює положення Конституції, адміністративного права, карного права й т.д., все-таки деякі моменти були упущені при його розробці. Так, наприклад, обділені увагою були громади, що мало вкрай жалюгідні наслідки, тому що до початку 1991 року більшість із них у нових землях виявилися перед фактом банкрутства
Договір про встановлення єдності не піднімає питання швидкої реконструкції й реанімації органів адміністративного керування. І справа тут не тільки у відсутності фінансів, але й у недостачі кваліфікованого персоналу. Дотепер адміністративний апарат складається в основному зі старих кадрів, спостереження за якими здійснюють їх західні «наставники». Підготовка нових кадрів займе, безсумнівно, чимало часу
ГЛАВА III Кроки на шляху кобъединению.
1. «Вільні вибори» у ГДР (18 березня 1990 року) Вибори 18 березня стали першими й останніми вільними виборами в історії ГДР. У них взяли участь 24 партії й об’єднання. Особливістю виборів стала відсутність % бар’єра, що перешкодив би партіям, що не набрали певної кількості голосів, потрапити в Народну палату
Досить, на наш погляд, прогнози, з якими виступили напередодні виборів багато дослідницьких інститутів і соціологічні служби. Інститут професора Фрідріха в Лейпцизі ще в листопаді 1989 року пророкував, що ПДС (спадкоємиця СЕПГ) збере 31 % голосів. Західно-германська преса в особі журналу «Штерн» пророкувала перемогу лівих сил у майбутніх виборах Геза-Інститут (Східний Берлін) представив такий розклад: СДПГ збере абсолютну більшість голосів — 43%; СДПГ виступить як найсильніша партія — 71%. (5) Уже буквально в березні, напередодні виборів, інститут, розташований у Баде-Годесберге (пригород Бонна) виступав із прогнозами, що 2/3 восточногерманских виборців проголосують за СДПГ. Згідно із прогнозами ПДС і ХДС повинні були зібрати дуже незначне число голосів
Результат виборів був більш ніж несподіваним «Альянс за Німеччину» (за яким стояв ХДС) набрав більше 48% голосів, СДПГ 21,84%, ПДС — 16,33%, «Сполучник вільних демократів» — 5,3% ; інші партії й рухи — менш 5% голосів
Оскільки «Альянс за Німеччину» одержав менш половини місць у парламенті, йому довелося піти на коаліцію не тільки з лібералами, але й соціал-демократами, що б мати кваліфіковану більшість, необхідне для зміни конституції Вразили, якщо не сказати, приголомшили, результати виборів у самих, по вираженню одного з політологів, «червоних» землях ГДР (тобто найбільш відданому правлячому режиму) , а саме в Тюрінгії, Саксонії, Саксонії-Ангальт. Саме тут «Альянс за Німеччину» досяг найкращих результатів
2. Договір про економічний, валютний і соціальний сполучник
13 лютого 1990 року прем’єр-міністр ГДР Ганс Модров і канцлер ФРН Гельмут Коль зустрілися в Бонні для переговорів. Вони домовилися про створення спільної комісії для підготовки економічного й валютного сполучника. ГДР висунула вимогу про подання їй кредиту в 15 млрд. марок, однак ця вимога була відхилена ФРН. Підсумком переговорів було розчарування делегатів з боку ГДР. Один з них підкреслив занадто різкі тони в поводженні партнерів із Західної Німеччини. Він сказав, що Бонн намагається «збити ціну» за об’єднання Німеччини, представляючи положення в ГДР у занадто темні фарбах
Західна Німеччина виступила з реченням про введення валютного сполучника до виборів у Народну Палату ГДР, однак це речення було відкинуто
Виступаючи 19 лютого в Східному Берліні Ганс Модров пояснив, що в основу функціонування сполучника повинні бути покладені соціальні гарантії, створення й зміцнення яких можливо лише після виборовши
18 травня в Бонні був підписаний державний договір про створення Економічного, Соціального й Валютного сполучника із ФРН. Канцлер ФРН Г. Коль сказав у своєму мовленні, вимовлений із приводу підписання договору, що створення сполучника означає перший рішучий крок на шляху кединству.
Економічний, Соціальний і Валютний сполучник набув чинності 1 липня 1990 року. Чому сполучник називається Валютним. Східна марка на території ГДР обмінювалася на DM, що ставала відтепер єдиним платіжним засобом. Deutscнe Bundesbank став єдиним центральним банком. Обмін валюти вироблявся в наступному співвідношенні: заробітна плата, стипендії, оклади, пенсії обмінюються за курсом 1:1. Інші надходження обмінювалися за курсом 2: 1.
Чому сполучник називається Економічним. Зі створенням сполучника в ГДР повинні були виникнути передумови необхідні для розвитку соціальної ринкової економіки. Їх утворять приватна власність, поява якої не тільки не забороняється, але, навпаки; принцип вільного ціноутворення, конкуренція, вільне переміщення товарів, капіталів і робочої сили, воля приватного підприємництва. Перед ГДР ставилося завдання створення функціонуючих при ринковій економіці системи оподатковування, фінансової й бюджетної системи. Крім того одного із завдань було приладжування аграрного сектору до сельхозсектору країн — учасників Європейського Сполучника
Чому сполучник називається соціальним. ГДР переймала прийняту у ФРН систему страхування: пенсійного, через хворобу, у випадку безробіття або від нещасного випадку, а також розвинену у ФРН систему соціальної допомоги. ГДР за прикладом ФРН була зобов’язана надавати право страйків, право участі в робітнику самоврядування, а також право забезпечить умови для появи юридично закріплених уставів підприємств. Для фінансування системи соціального страхування ФРН гарантувала виділення засобів з федерального бюджету, а для вирівнювання бюджету ГДР додаткову суму з так званого «Спецфонда Єдність Німеччини» у розмірі 115 млрд. DM.
Відразу ж після набрання договором чинності, уже 1 липня, у банків, ощадних кас, а також поштових відділення вишикувалися величезні, нескінченні черги: люди прагнули поміняти гроші. Усього було відкрито 15 тисяч пунктів по обміні коштів. Філія ж Deutscнe Bank у Східному Берліні почав роботу вже опівночі, і навіть опівночі його відкриття чекали вже тисячі й тисячі чоловік
На вулицях панував по-справжньому святковий настрій: люди відзначали обмін грошей шампанським і вином, а водії автотранспорту відзначили цю знаменну подію єдиним дружним гудком
ГЛАВА IV Перші загальгерманські вибори
Ще 27 травня 1990 року міністр закордонних справ ГДР Маркус Мекель і міністр оборони Райнер еппельман висловлюються проти швидких загальних виборів. Як бажаний строк» називається кінець 1992 року
В 1990 — м році передбачалося провести вибори в парламент властиво ФРН, оскільки строк повноважень Германського бундестагу (11 легіслатури) , вибраного в січні 1987 року, минав саме в цей час. Однак швидко й уміло створений валютний, економічний і соціальний сполучник, а також прийняті на території ГДР закони ФРН послужили потужним визначальним фактором стрімкого об’єднання, вірніше включення ГДР до складу ФРН на основі статті 23 Основного закону ФРН. На 2 грудня були призначені перші загальгерманські вибори, які й підвели риску під процесом об’єднання
Особливістю виборів стало те, що 5% бар’єр був установлений роздільно для території ФРН і колишньої ГДР: будь-яка партія, що переборола 5% рубіж у тій або іншій частині об’єднаної країни, автоматично попадала в загальгерманський бундестаг. Цікаві були б, на наш погляд результати виборів: Західна виборча область
ХДС/ХСС 44.3%
СДПГ 35.7%
СВДП 10.6%
Зелені 4.8%
ПДС 0.3%
Інші 4.3%
Участь у виборах взяли 78.5% виборців
Східна виборча область
ХДС 41.8%
СДПГ 24.3%
СВДП 12.9%
Сполучник 90/Зелені 6.0%
ПДС 11.1%
Інші 3.9%
Участь у виборах взяли 74.5% виборців
Загальний підсумок
ХДС/ХСС 43.8%
СДПГ 33.5%
СВДП 11.0%
Зелені 3.9%
ПДС 2.4%
Сполучник 90/Зелені 1.2%
Інші 4.2%
Участь у виборах взяли 77.8% виборців
РОЗДІЛ 5 Місце нової Німеччини в Європі — замість висновку
Германська Демократична Республіка була приєднана до Федеративної Республіки Німеччини через 40 років самостійного незалежного існування. Процес приєднання виявився настільки непередбаченим і в повному змісті цього слова блискавичним, що може бути названий стихійним. Однак кроки, щаблі приєднання ретельно прораховувалися й контролювалися з боку уряду ФРН, що не скидало з рахунків жоден фактор, здатний прискорити, «підстьобнути» процес. Саме завдяки такому суб’єктивному факторові як продумана чітка стратегія й удалося приєднати ГДР у настільки приголомшуючий короткий строк, чого, не треба відзначити, не очікувало сам уряд ФРГ.
Об’єктивним же фактором на наш погляд, варто вважати кризові процеси, що відбувалися в той період часу в країнах Східної Європи й сказавшиеся самим безпосереднім образом на подіях у ГДР. Причиною криз Німеччини стало співвідношення сил у Європі, економічна, політична й соціальна криза в країнах соціалістичної співдружності. Западногерманская дипломатія використовувала й такий фактор, як ослаблення позицій СССР.
Особливо варто виділити економічні фактори: саме були ними були значною мірою детерміноване приєднання ГДР до ФРН. Федеративна республіка Німеччини перетворилася в економічного гіганта, торговельний зворот 2-х країн досяг в 1985 році рекордного обсягу (15.5 млрд. німецьких марок) , а в другій половині 80-х років неухильно скорочувався за рахунок зменшення імпорту із ГДР. Відповідним чином був використаний фінансовий важіль — великомасштабні кредити
Приєднання ГДР существеннейшим образом змінило статус Німеччини
Територія держави збільшилася з 248 тис. кв. км до 357 тис. кв. км, а чисельність населення — з 63.5 млн. до 80 млн. чоловік. Геополітичне положення Німеччини перетерпіло зміну за рахунок експансії (розширення) у східному й північно-східному напрямках, а також за рахунок збільшення морського узбережжя на Балтиці. Германія не стільки зміцнило своє становище як економічного гіганта але й престала остаточно бути політичним карликом; тепер вона на повних правах буде прагне завоювати собі «місце під сонцем». Не дивно що вже зараз вона піднімає питання про включення її в число постійних членів Ради Безпеки ООН.
Приєднання ГДР до ФРН дало останній величезний матеріальний виграш не тільки у вигляді збільшення території й населення, ФРН одержала не пустище, а розвинені промислові землі. Накопичені цінності у вигляді підприємств, житлових будинків і соціально-побутових споруджень, шляхів сполучення транспорту й, нарешті, науково-технічного потенціалу в приєднуються землях, що, обчислювалися сумою в 1 трильйон 400 млрд. марок, не вважаючи військової техніки й озброєнь армії ГДР на суму в 90 млрд. марок. Частина цієї техніки, за повідомленнями преси, незабаром потрапила на світовий ринок озброєнь, а найсучасніші літаки МИТЬ-29 узяті на озброєння бундесверу
У цей час уряд ФРН зайнятий рішенням проблем інтеграції «східних земель», проблем вирівнювання у двох частинах країни. Перші два роки спільного життя «весса» (від німецького West — захід) і «осси» (від німецького Ost — схід) уже виявилися певні труднощі. Як говорять самі німці, замість «Берлінської стіни» виникли «нові стіни» у відносинах між німцями: економічні, социо-культурні й психологічні. Думають, що буде потрібно час життя принаймні одного покоління німців щоб «переварити» нової реальності
Як уже один раз підкреслювалося вище, Німеччина об’єдналася по історичних мірках просто блискавично. Порив східних німців, ентузіазм об’єднання були настільки великі, що, на думку багатьох істориків, вони самі не встигли усвідомити, яку дивовижну в багатьох помилку вони роблять. Вибори 1994 року повинні були відбити настрою вже єдиного германського народу й в особі новообраного канцлера виявити, які його сподівання й перспективи. 10 жовтня 1995 року в Німеччині відбулися вибори. Більшість голосів зібрала коаліція ХДС/ХСС і канцлером ФРН залишився Гельмут Коль, архітектор германської єдності, що став тепер уже історичною особистістю. І це повною мірою показує, що об’єднання Німеччини повинне було відбутися й що майбутнє Німеччини німці обох частин країни бачать вединстве.
Посилання й виноски:
1. Neues Deutscнland, 205 Juni 1989, S. 2
2. Regierungserklarung vom 19 April 1990.
3. Ericн Нonebecker, Durcн das Volk und fur das Volk werde Grosen vollbracнt, in Neues Deutscнland, vom 9.10.1983, S. 3.
4. Interview des Verf («Der Scнwerige Weg zur Demokratie») mit Wolfang Нerger.
5. «DDR Waнlen — Modrau und SPD vorn» Stern, Нept 10,1 Marz 1990, S. 27.
6. Farscнungsgruppe Waнlen: «Waнlin der DDR» Mannнeim, 6.4.1990, S.
7 Використана література
1. Erwin K. «Scнeucн Wie deutscн sind die Deutcнen? » Gustav Liebe Verlag, 1991.
2. Ахтамзян А. А. «Об’єднання Німеччини, або Аншлюс ГДР до ФРН. » Москва 1994.
3. Gert-Joacнim Glaessner «Der scнwerige Weg zur Demokratie» Westdeutscнer Verlag 1992.
4. Julij A. Kwizinskij. Vor dem Sturm. Einnerungen eines Diplomaten. Berlin 1993
5. Останній рік ГДР, Москва, 1993. Ігор Максимичев. Катастрофа. Реквієм по ГДР Ханс Модров. Зліт і падіння
6. Vier Tage im November. Fotorportage. Нamburg, 1989.
7. Die fereinigung Deutscнlands im Jaнr 1990. Eine Dokumentation. Bonn, 1991.
8.9 Nowember. Das Jaнr danacн. Eine Cнronik in Dokumentation und Bildern. Wilнelm Нeyne Verlag, Muncнen.
9. Rolf Scнneider. Fruнling im Нerbst Steide verlag, Gottingen 1991.
10.40 Jaнre DDR. Fotoreportage. Нamburg, 1989.
11. Gebнard Diemer. Ebenнard Kuнnt. Kurze Cнronik der deutcнen Frage. Olzog Verlag, Muncнen, 1991.
12.40 Jaнre Bundesrepublik. Fotoreportage Нamburg, 1990.
13. Das Scнlicksaljaнr dert Deutcнen. Нamburg, 1991.