Обломів і «Зайва людина»

Обломів і «Зайва людина»

Головним героєм роману И. А. Гончарова є Ілля Ілліч Обломів - добра, м'яка, добросерда людина, здатний випробовувати почуття любові й дружби, але нездатний переступити через себе - утомитися з дивана, зайнятися якою-небудь діяльністю й навіть улагодити свої власні справи. Але якщо на початку роману Обломів з'являється перед нами як лежень, то з кожною новою сторінкою ми усе більше й більше проникаємо в душу героя - світлу й чисту

У першому розділі ми зустрічаємося з незначними людьми - знайомими Іллі Ілліча, які оточують його в Петербурзі, зайнятими даремною суєтою, що створює видимість дії. У зіткнення із цими людьми усе більше й більше розкривається сутність Обломова. Ми бачимо, що в Іллі Ілліча є така важлива якість, якою володіють деякі, як совість. З кожним рядком читач пізнає чудесну душу Обломова, і саме цим Ілля Ілліч виділяється з юрби нікчемною, розважливою, безсердечною, стривоженою лише своєю персоною людишек: "Душу так відкрите й легко світилася в очах, у посмішці, у кожному русі глави, рук його".

Маючи прекрасні внутрішні якості, Обломів до того ж утворений, розумний. Він знає, що представляє щирі цінності життя - не гроші, не багатство, а високі щиросердечні якості, поле почуттів

Так чому ж така розумна й освічена людина не бажає трудитися? Відповідь простій: Ілля Ілліч так само, як Онєгін, Печорин, Рудин, не бачить змісти й мети такої роботи, такого життя. Він не бажає так трудитися. "Це не дозволене питання, цей незадоволений сумнів виснажують сили, гублять діяльність; у людини опускаються руки, і він кидає роботу, не бачачи йому мети", - писав Писарєв

Гончарів не вводить у роман жодного зайвої особи - всі герої з кожним кроком усе більше відкривають нам Обломова. Автор знайомить нас зі Штольцем - на перший погляд, ідеальним героєм. Він працьовитий, розважливий, практичний, пунктуальний, сам зумів пробити собі дорогу в житті, нажив капітал, заслужив повагу й визнання в суспільстві. Для чого ж йому все це потрібно? Що гарного принесли його роботи? Яка їх ціль?

Завдання Штольца - улаштуватися в житті, тобто добрати достатнього способу до існування, сімейний статус, чин, і, досягши всього цього, він зупиняється, герой не продовжує свого розвитку, він задовольняється тим, що вже має. Хіба можна назвати такої людини ідеальним? Обломів же не може жити заради матеріального благополуччя, він повинен постійно розвивати, удосконалювати свій внутрішній мир, а в цьому не можна досягти межі, адже душу у своєму розвитку не знає границь. Саме в цьому Обломів перевершує Штольца.

Але головною сюжетною лінією в романі є взаємини Обломова й Ольги Іллінською. Саме тут герой розкривається нам із кращої сторони, відкриваються його самі заповітні куточки душі. Ольга будить у душі Іллі Ілліча кращі якості, але вони живуть в Обломове недовго: занадто вуж різні були Ольга Іллінська й Ілля Ілліч Обломів. Їй властива гармонія розуму й серця, волі, які герой не в можливості зрозуміти й прийняти. Ольга повна життєвою енергією, вона прагне до високого - мистецтву й будить ті ж почуття в Ілля Ілліч, але він так далекий від її способу життя, що незабаром знову міняє романтичні прогулянки на м'який диван і теплий халат. Здавалося б, чого не вистачає Обломову, чому б йому не женитися на Ользі, що прийняла його речення. Але, немає. Він не надходить, як усе. Обломів вирішує перервати відносини з Ольгою заради її ж блага; він надходить так, як багато знайомих нам персонажі: Печорин, Онєгін, Рудин. Всі вони залишають улюблених жінок, не бажаючи заподіювати їм біль. "У відношенні до жінок всі обломовци поводяться однаково ганебним образом. Вони зовсім не вміють любити й не знають, чого шукати в любові, точно так само, як і взагалі в житті...",- пише Добролюбов у своїй статті "Що таке обломовщина?".

Ілля Ілліч вирішує залишитися з Гафією Матвіївною, до якої теж харчує почуття, але зовсім інші, чим до Ольги. Для нього Гафія Матвіївна була ближче, "у неї вічно, що рухаються ліктях, у дбайливо, що зупиняються на всім очах, у вічному ходінні з кухні в комору". Ілля Ілліч живе в затишному, упорядженому будинку, де на першому місці завжди перебував побут, і улюблена жінка була б продовженням самого героя. Здавалося б, жити й жити героєві довго й щасливо. Ні, таке життя в будинку Пшенициной не були нормальної, тривалої, здорової, навпаки, вона прискорила перехід Обломова від сну на дивані до вічного сну - смерті

Читаючи роман, мимоволі задаєшся питанням: чому ж усіх так тягне до Обломову? Очевидно, що кожний з героїв знаходить у ньому часточку добра, чистоти, одкровення - усього того, чого так не вистачає людям. Всі, починаючи з Волкова й кінчаючи Гафією Матвіївною, шукали й, головне, знаходили необхідне для себе, для свого серця, душі. Але ніде Обломів не був своїм, не було такої людини, хто б воістину ощасливив героя. І проблема полягає не в навколишніх його людях, а в ньому самому

Гончарів у своєму романі показав різні типи людей, всі вони пройшли перед Обломовим. Автор показав нам, що Іллі Іллічу немає місця в цьому житті, так само як Онєгіну, Печорину.


Загрузка...