Обломов — «голубина душа» або «зайва людина»? Роман Івана Олександровича Гончарова «Обломов», написаний у тисяча вісімсот п’ятдесят дев’ятому року, був не особливо дружелюбно прийнятий читачем. Справа в тому, що публіка звикла до сюжетів, що інтригують, з несподіваними розв’язками, а роман являв собою зовсім інше, він був наскрізь пронизаний тонким психічним аналізом. Цей добуток викривало щирого представника панського стану Росії того років, розкриваючи всієї грані його натури — як позитивні, так і негативні — без прикрас. Російський пан з’являється перед нами у всій вроді в особі Іллі Ілліча Обломова. По ходу роману він зіштовхується з різними життєвими ситуаціями й проблемами. Проаналізувавши його реакції на них, спробуємо зробити висновок, хто ж Обломов — «голубина душа» або «зайва людина». Які риси насамперед кидаються нам в очі? Безумовно, по-перше, це лінь. Лінь властива кожному, справа тільки в її кількості і її ролі в житті людини.
У доброї половини людства вона, слава богові, перебуває в підпорядкованому положенні, проявляється нечасто й не заважає домагатися цілей у своєму житті. В інших же лінь займає положення хазяїна й збирає навколо себе сотні невиконаних обіцянок (включаючи, саме головне, обіцянки, дані собі) і, як наслідок, десятки безцільно прожитого років. Отож Обломов саме й ставиться до других, можна навіть сказати, що він їхній гідний представник. Анітрошки не дивно, що лінь супроводжують зніженість, нудьга, апатія…По ходу оповідання ми зауважуємо в Ілля Іллічі й позитивні якості — це миролюбство, доброта, прагнення до високого. А любов до Ольги ледве було кардинально не змінила все його буття…Але ще одна невелика перешкода на шляху до нового життя, і Обломов здався!
Чому ж це відбулося? Відповідь на це питання нескладно одержати, заглянувши в картини його дитинства. Ні для кого не секрет, що характер формується не тільки під впливом внутрішньої боротьби й вибору, але й під впливом зовнішніх факторів — до них ставиться й виховання. Поринаючи в «Сон Обломова», ми бачимо маленького Илюшу. Він оточений апатичним середовищем, створюваної його родичами й самою природою.
Він потопає в океані пещення й турботи. Тобто він живе все в такому ж спокої й бездіяльності, як і зараз. Але це не сьогоднішній Обломов. Він, як і будь-яка дитина, жваво цікавиться що відбувається, бажає взяти участь у будівництві життя. І, як з будь-якої дитини, з нього можна зліпити все, що завгодно. Отож надмірна любов матері до дитини зробила свою справу. У людини при такій опіці просто не було іншого шляху розвитку, як стати такою же людиною, головною відмінністю якого від інших є нездатність трудитися (і це навіть не вважається належним йому, панові), приймати самостійні рішення й сміло діяти без усякої підтримки Отож такі властивості характеру Обломова, як миролюбство, мрійність, прагнення до тихого затишку, можуть послужити підставою для того, щоб називати його «голубиною душею». Така людина, безумовно, має право на життя.
Але життя Обломова перетворюється в існування, адже його лінь і негативні риси, що йдуть за нею по п’ятах інші, характеру настільки сильні, що перекривають собою всі те гарне, що могло б підняти людину над іншими, май він хоч дещицю цілеспрямованості й працьовитості. Але ніхто не турбується про прищеплювання Илюше цих найважливіших якостей, тільки завдяки яким життя людини може стати насиченої, яркою й успішної. Існування ж Обломова було повною протилежністю такого багатогранного життя, воно так само тихо й спокійно закінчилося, як і почалося. Він не зробив нічого примітного, та й не прагнув до цього. Саме велике, що було в його житті, це любов до Ольги.
Але навіть таке почуття не виявилося настільки сильним, щоб перемогти старий уклад життя, щоб змусити Обломова довести задумане до кінця. Обломов не зробив особливого впливу на жодну долю, що й говорити про слід в історії…У загальному й цілому, Обломов — людин, проведший життя тільки собі на втіху. Хоча навряд чи він його одержав, адже його душу жадала більшого, а він ніяких своїх великих помислів не реалізував. Отож тепер можемо зробити висновок: Обломов, без сумніву, «голубина душа». Але такі люди, як він, не несуть ніякої користі громадськості, своїй країні, а навіть навпаки — ведуть до її деградації. Причини розвитку саме такої особистості нам уже зрозумілі, і ми можемо тільки її пошкодувати й чесно сказати, що вона, тобто Обломов, — «зайва людина».