Обломов Автор відзначає в Обломова вулканічну роботу гуманного серця. Були часи, коли він мріяв про те, щоб служити на благо Росії, подорожувати, збагачувати свої знання, він повторював, що праця — основа життя й трудитися необхідно. Розуму й розвитку він набагато вище своїх знайомих (Волкова, Судьбинского, Тараньтьева). Він бачить порожнечу Волкова, іронізує над кар’єризмом Судьбинского, засуджує бездушшя Пенкина. Обломов з багатьма позитивними якостями здатний викликати симпатію навколишніх. Штольц відзначає його чесність, лагідність, доброту, «це кришталева, прозора душа». Але все це позитивне схоже на скарб, що заритий глибоко в землю.
А сам він лежить на дивані, і думки ліниво бродять по стелі й стінам. Всі мрії й плани залишаються не виконані, причини — лінь і безвільність. Живе він на сім тисяч доходу, одержуваного від родового маєтку. Поступово він пориває зі службою, а потім і із суспільством. Його не залучає шумне столичне життя, про яку розповідають «друзі». Нормальним станом зробилося лежання на дивані. Халат і туфлі заміняють принадності життя Іноді він пробує читати.
Але читання стомлює його. Мляві мрії відривають його від книги. Це ознака розумової пасивності й апатії. Розумова лінь перетворює всі знання Обломова в непотрібний мотлох Найбільше він боїться змін, «що б життя не торкнуло». Але життя його торкає: необхідно написати лист старості, рахунку звести, із квартири з’їжджати. Але замість усього він спить і мріє.
«Мені навіть у сні спати хочеться», а в розмові зі Штольцем він зізнається, що йому «і жити те лінь». Це повний параліч розуму Лінь, острах життя й руху, нездатність до практичної діяльності, підміна життя розпливчастою мрійністю — от властивості що перетворили Обломова в дозвільний лежень. Все це охарактеризовано одним словом — Обломовщину. «Одне слово, а яке …отрутне».