Образ часу в романі Ф. Г. Достоєвського «Злочин і покарання» Злочин і покарання Достоєвський Ф. М

Образ часу в романі Ф. Г.Достоєвського «Злочин і покарання»
Роман Ф. Г.Достоєвського «Злочин і покарання» був написаний в 60-е року XIX сторіччя під час формування нового буржуазного суспільства. Це був дуже важкий період в історії нашої країни. Очікування відродження Росії після скасування кріпосного права змінилося розчаруванням. З особливою очевидністю постійна видна несправедливість суспільного устрою життя. Саме в ці роки розвертаються події роману «Злочин і покарання», у якому час і простір так тісно переплітаються між собою, з'єднуючи всі частини роману, що перед читачем виникає єдина, цілісна картина

Можна сказати, що роман як би складається із двох тимчасових частин. Перша - це порівняно невеликий проміжок часу, усього лише два тижні. Однак як багато зумів укласти Достоєвський у цей короткий відрізок життя! Скільки почуттів, думок, сумнівів було пережито героями роману, скільки відбулося серйозних розмов і міркувань. Але час іде. Іде всупереч усьому. І роман прийде до свого логічного висновку - до епілогу. Отут ми з подивом зауважуємо, які буквально в декількох сторінках письменник уклав цілих вісім довгих місяців! За цей час Розкольників зумів полюбити Соню, переглянути свої життєві позиції й принципи. Достоєвський усе більше й більше розширює час фіналу, говорячи, що «отут уже починається нова історія, історія поступового відновлення людини, історія поступового переродження його, поступового переходу з одного миру в іншій, знайомства з нової, дотепер зовсім неведомою дійсністю...» Тому ми можемо назвати час фіналу відкритим, і що, можливо, історія Раскольникова на цьому не закінчується

У цілому вся дія роману відбулася за 30 днів, однак можна помітити, що тимчасові рамки постійно розширюються як у минуле, так і в майбутнє. У минулому ми бачимо дитинство Родіона: як він жив, як його виховували, які відносини були в сім'ї. А майбутнє - це те, до чого може привести теорія «наполеонизма», придумана Раскольниковим: якими тоді стануть люди, які в них будуть переконання, які відносини виникнуть у суспільстві. Крім того в романі присутній біблійний час - уривок про воскресіння Лазаря. Однак навіть і цей короткий часовий проміжок розширюється нескінченно - пригадуються й Страшний суд, і кінець миру. Тому ми точно можемо сказати, що за допомогою часу Достоєвський описував у своєму романі ті проблеми нашого життя, які були, є й будуть завжди...

Дія роману відбувається в Петербурзі. Примітно те, що автор малює місто в більшості випадків у денний час пор. Перше враження від міста - це крайня тіснота й духота. Мати Раскольникова говорить: «Тут і на вулицях, як у кімнатах без кватирок». Достоєвський не прагне описати красу столиці, скоріше навпаки - «на вулиці жару стояла страшна, штовханина, усюди известка, лісу, цегла, пил і той особливий літній сморід, настільки відома кожному петербуржцеві». Через весь роман проходять картини товкучки, тисняви, бруду й смороду. Моральна атмосфера Петербурга - це атмосфера загального роздратування, злості, глузування. Велична сторона міста з'являється вкрай рідко. Лише коли Розкольників стоїть на Ніколаєвськом мосту й бачить Зимовий палац і Исаакиевский собор. Однак навіть ця картина не викликає в Родіона замилування. Адже бідняка не обертають уваги на багаті квартали. Вони для них однаково недоступні...

У романі Достоєвський оточує свого героя - Родіона Романовича Раскольникова - «двійниками». Одним з них є пан Свидригайлов. Можна сказати, що двох цих героїв поєднує один загальний предмет - годинники! Перед убивством Родіон закладає в баби-процентщици срібні годинники, і, можна сказати, він тим самим закладає час порятунку своєї душі. Однак згодом Розкольників повністю усвідомить свій злочин і приймає покарання. А зі Свидригайловим всі інакше. Він уже повністю загруз у гріху й уважає, що «розум страсті служить». Не мучачись сумнівами, Свидригайлов перетворює своє життя в безперервну хтивість, приносячись у жертву тих, хто не може дати йому гідна відсіч. Він ще може робити добрі справи, однак його життя вже стало безглуздої, тому він і закінчує самогубством. Перед цим пан Свидригайлов також дивиться на годинники, однак ми розуміємо, що його душу вже ніщо не може врятувати...

Роман Ф. Г.Достоєвського «Злочин і покарання» - один із замечательнейших добутків XIX сторіччя. Розширений часовий шар грає в ньому дуже більшу роль. Завдяки йому автор зумів зобразити ті проблеми й пороки людства, які завжди існували в нашім суспільстві. А чудова система образів героїв показує читачеві, які існують люди в наш час, як життя ламає їхні принципи й світогляд і або всяку людину здатний понести гідне «покарання» за доконане «злочин».


Загрузка...