Образ Івана в казці Ковзан — Горбунок Ковзан-Горбунок Єршов П

Образ Івана в казці Ковзан - Горбунок Одним з головних героїв у казці «Ковзан - Горбунок» Петра Павловича Єршова є Іван, - молодший син старого селянина. Як це часто буває в російських народних казках: - У старинушки три сини: Старший розумний був здоровань, Середній отже й сяк, Молодший зовсім був дурень... Образ Івана багато в чому схожий з образом Емели з казки «По - щучому велінню», - адже він також любить цілими днями лежати на печі розспівуючи пісні, і нічого не роблячи. Навколишні кличуть його Іван - дурень, - він простодушний, дурний, сам собі на розумі. Але в казці він виявляється самим чесним, сміливого й спритним; він просто сумлінно й без страху стояв у варті й піймав злодія, на відміну від його братів, які проспали всю ніч у соломі, а над ранок, вертаючись додому, зіграли утомлених, замерзлих, що нібито не спали всю ніч караульщиков. Изловив кобилицю, Іван ні слова не сказав про неї батькові й братам: він виявив кмітливість, розповівши про неї, як про диявола: - Раптом приходить диявол сам, З бородою й вусам; Пика немов як у кішки, А ока те - що ті плошки! От і став той чорт сказати І зерно хвостом збиватися Знаючи про те, що кобилиця більше не буде топтати поле, Іван повідав своєму сімейству про те, що він взяв з диявола обіцянка не топтати пшеницю цілий рік Іван тверезо ставиться до навколишнє, будь-яке чудо сприймати їм як природне явище, адже його нітрохи не збентежила чудесна мовець кобилиця, що згодом подарує йому двох гарних златогривих коней і вірного друга Ковзана - Горбунка Він вірно оцінює поводження інших і прямо говорить їм про це. Наздоганяючи своїх братів, укравших у нього коней, він кричить їм: - Соромно, брати, красти!

Хоч Івана ви розумніше, Так Іван те вас честнее: Він у вас коней не крав! Але Іван простодушний, довірливий і наївний: брати хоч і беруть його із собою в місто продавати коней, але не упускають момент позбутися від нього, посилаючи молодшого брата роздобути вогонь у нічному глухому лісі, знаючи, що його чекає вірна погибель. А Іван, виконуючи їхнє доручення, знаходить тим часом чудесне перо жар-птиці Він не соромиться висловити своя думка, не втрачає почуття власного достоїнства Він однаково розмовляє як із простими людьми, так і із самим царем: - Дивовижна справа! Так і бути, Стану, цар, тобі служити... Тільки, чур, із мною не битися І давати мені висипатися, А то я був такий!

Він звертається до царя без титулів, без епітетів, а просто до рівного; погоджуючись надходячи на царську службу, Іван диктує свої умови Іван усюди виступає носієм кращих рис народу: чесний, прямій, не падаючим духом, здатний знайти вихід з кожного положення Сміливість, відвага, самостійність, чесність, уміння цінувати дружбу, допомагають Іванові перебороти всі перешкоди й перемогти: - Твого заради талану Визнаємо царя Івана!


Загрузка...