Образ «Маленької людини» у повісті Н. В. Гоголя «Шинель»

Образ "Маленької людини" у повісті Н. В. Гоголя Шинель

Це не правило, але в житті нерідко трапляється, що жорстокі й безсердечні люди, які кривдять і принижують достоїнство інших, виглядають в остаточному підсумку більше слабкої й незначними, чим їхньої жертви. Ще Демокрит у свій час говорив, що "здійснюючу несправедливість несчастнее несправедливо страждаючого".

Таке ж враження духовної мізерності й утлости від кривдників дрібного чиновника Акакия Акакиевича Башмачкина залишається в нас після прочитання повести Гоголя "Шинель", з якої, по образному вислові Достоєвського, вийшла вся російська література

"Ні, я більше не маю сил терпіти! Що вони роблять із мною!.. Вони не розуміють, не бачать, не слухають мене..." Багато хто з більших письменників відгукнулися на це благання героя повести Гоголя, по-своєму осмислили й розвили образ "маленької людини" у своїй творчості. Цей образ, відкритий ще Пушкіним, після появи "Шинелі" став одним із центральних у літературі 40-х років. Тема відкрила дорогу зображенню "послідовників" Акакия Акакиевича у творчості Салтикова-Щедріна, Некрасова, Островського, Толстого, Буніна, Чехова, Андрєєва. Багато хто з них постаралися побачити в "маленькій людині" свого маленького героя, "свого брата" із властивий йому почуттями доброти, подяки й шляхетності

Що ж таке "маленька людина"? У якому змісті "маленький"? Мала ця людина саме в соціальному плані, оскільки займає одну з нижніх сходів ієрархічної градації. Його місце в суспільстві мало помітно або зовсім не помітно. "Маленький" ця людина ще й тому, що мир його духовного життя й людських домагань також до крайності звужена, збідненими, обставленими всякими заборонами й табу. Для нього, наприклад, не існує історичних і філософських проблем. Він перебуває у вузькому й замкнутому колі своїх життєвих інтересів

Гоголь характеризує головного героя своєї повісті як людини бідного, звичайного, незначного й непомітного. У житті йому відведена незначна роль переписувача департаментських документів. Вихований в атмосфері беззастережного підпорядкування й виконання розпоряджень начальства, Акакий Акакиевич Башмачкин не звик міркувати над змістом і змістом своєї роботи. От чому, коли йому пропонують завдання, які вимагають прояву елементарної кмітливості, він починає хвилюватися, переживати й зрештою доходить висновку: "Ні, краще дайте я перепишу що-небудь".

Духовне життя Башмачкина співзвучне його внутрішнім очікуванням. Збирання грошей на придбання шинелі стає для нього метою й сенсом життя, наповнюючи її щастям очікування виконання заповітного бажання. Крадіжка шинелі, придбаної шляхом таких більших позбавлень і страждань, стає для нього воістину катастрофою. Навколишні лише посміялися над його нещастям, однак ніхто не допоміг йому. "Значна особа" так накричало на нього, що бідолаху знепритомнів. Майже ніхто не помітив і смерті Акакия Акакиевича, що пішла незабаром після його хвороби

Незважаючи на "унікальність" створеного Гоголем образа Башмачкина, він не виглядає у свідомості читача самотнім, і ми представляємо, що існувала безліч таких же маленьких, принижених людей, які розділяють долю Акакия Акакиевича. У цьому узагальненні образа "маленької людини" позначилася геніальність письменника, що сатирично представила й саме суспільство, що породжує сваволю й насильство. У цьому середовищі усе більше й більше збільшується жорстокість і байдужість людей друг до друга. Гоголь був одним з перших, хто відкрито й голосно заговорив про трагедію "маленької людини", повага до якого залежало не від його щиросердечних якостей, не від освіченості й розуму, а від його положення в суспільстві. Письменник з жалем показав несправедливість і деспотичність суспільства до "маленької людини" і вперше призвав його звернути увагу на ц непомітн, жалюгідних і смішних, як представлялося на перших погляд, людей

"Між нами не може бути ніяких тісних відносин. Судячи з ґудзиків вашого віцмундира, ви повинні служити по іншому відомству". От так по ґудзиках мундира, по інших зовнішніх ознаках визначається відразу й назавжди відношення до людини. Так "затоптується" людська особистість. Вона втрачає достоїнство, адже людина не тільки інших оцінює по багатству й знатності, але й себе

Гоголь призвав суспільство глянути на "маленьку людину" з розумінням і жалістю. "Матінка, урятуй твого бедного сина!" - напише автор. І дійсно, деякі кривдники Акакия Акакиевича раптом розуміли це й починали випробовувати борошна совісті. Один молодий службовець, що вирішив, як і всі, подшутить над Башмачкиним, зупинився, уражений його словами: "Залишіть мене, навіщо ви мене кривдите?" І хлопець здригнувся, побачивши, "як багато в людині бесчеловечья, як багато приховано злої брутальності...".

Волаючи до справедливості, автор ставить питання про необхідність покарати нелюдськість суспільства. Як реванш і відшкодування за понесені при житті приниження й образи Акакий Акакиевич, що встала в епілозі з могили, є перехожим і відбирає в них шинелі й шуби. Він заспокоюється тільки тоді, коли віднімає шинель в "значної особи", що зіграли трагічна роль у житті маленького чиновника

Зміст фантастичного епізоду воскресіння Акакия Акакиевича і його зустрічі з "значною особою" полягає в тім, що навіть у житті самого, здавалося б, незначної людини є такі моменти, коли він може стати людиною в найвищому розумінні цього слова. Зриваючи шинель із сановної особи, Башмачкин стає у своїх очах і в очах мільйонів таких же, як він, принижених і ображених людей героєм, здатним постояти за себе й відповісти на нелюдськість і несправедливість навколишнього світу. У такій формі виразилася помста "маленької людини" чиновницькому Петербургові

Талановите зображення в поезії, літературі, так само як і в інших видах мистецтва, життя "маленької людини" відкривало для широкого кола читачів і глядачів ту немудру, але близьку їм істину, що життя й "звої" душ "звичайних людей" нітрохи не менш цікаве, чим життя видатних особистостей. Проникаючи в це життя, Гоголь і його послідовники у свою чергу відкривали для себе нові грані людського характеру й духовного миру людини. Демократизація підходу художника до зображуваної дійсності приводила до того, що створювані їм герої в критичні мінути свого життя могли стати урівень із самими значними особистостями

У своїй повісті Гоголь сконцентрував свою основну увагу на долі особистості "маленької людини", однак зроблено це було з такою майстерністю й проникливістю, що, співпереживаючи Башмачкину, читач мимоволі замислюється й про своє відношення до усьому навколишнього світу, і в першу чергу про почуття достоїнства й поваги, які повинен викликати до себе кожна людина, незалежно від його соціального й матеріального становища, а лише з обліком його особистих якостей і достоїнств


Загрузка...