Образ Росії в лірику А. Блоку Блок А. А

Образ Росії в лірику А. Блоку
Темі Росії я свідомо й безповоротно присвячую життя

А. Блок

"Навколо тонула Росія Блоку", - саме так писав у поемі "Добре" Маяковські, говорячи про явище, якого ні до, ні після не було. Росія для Блоку не просто тема, це цілий мир, наділений своїми рисами, заповнений особливими образами й символами. Знову й знову поет вертається до міркувань про трагічне минуле Росії, про її історичне призначення, про її особливості, про її багатостраждальний народ. Ця тема прийшла до автора не відразу - він переймався нею поступово, переборюючи вузькість і суб'єктивну обмеженість своїх ранніх віршів, здійснюючи прорив у широкий мир, у життя епохи, країни, народу

Один з перших віршів, де Блок звертається до образа своєї Батьківщини - стих "Гамаюн". Поет міркує про шляху Росії, виконанням трагедій:

Віщає ярмо злих татар,

Віщає страт ряд кривавих,

І боягуз, і голод, і пожежа,

Лиходіїв силу, загибель правих...

У той же час автор віддає данину й пейзажні описи: його тягне прекрасна сторона, де -

Розгулялася осінь у мокрих долах,

Оголила цвинтаря землі,

Але густих горобин у проїзних селах

Червоний колір зарозвівається видалили

Два символи - широке поле й дорога - надалі часто визначають блоковское сприйняття Росії. Образи ці багатозначного і ємні: це й простору країни, її привілля й вільність, і її довгий шляхвистории.

Перші вірші Блоку повні прекрасних, але відвернених описів. Батьківщина представляється героєві лише в мріях:

Дрімаю - і за дрімотою таємниця,

І в таємниці - ти почиешь, Русь

Але вже тоді поет не тільки зображує російську природу, перекази "старовини глибокої", але й зауважує ("так я довідався у своїй дрімоті") "країни рідний вбогість". Минуле Росії повно трагедій, її сьогодення безрадісно, її майбутнє - "у тузі безбережної". Така країна, про яку пише Блок. Але - "як і жити й плакати без тебе"? Поет вірить у майбутнє батьківщини: "Не пропадеш, не сгинешь ти". У циклі "На поле Куликовом" автор пише про довгий шлях Росії, шляхи боротьби, вічного бою:

ПРО, Русь моя? Дружина моя?

До болю Нам ясний довгий шлях?

Наш шлях - стрілою татарської древньої волі

Простромив нам груди

Майбутнє Росії визначено її минулим, якому призначено "збуватися" знову й знову. "І повториться всі, як встарь", - писав поет в іншому своєму вірші. Циклічність, багаторазовість що відбувається підкреслюються повтором слова "знову" ("і знову, знову вони кричать"), а також прийомом "спогаду", дізнавання героєм подій що відбуває:

Але довідаюся тебе, початок

Високих і заколотних днів?

Поет говорить про передчуття корінного ламання в долі країни. Взагалі, всі його вірші про Росію після 1907 року повні ледь уловимим, але все-таки виразним, хоча й незрозумілим і самим автором гулом, що згодом Блок назве "музикантом революції". А тим часом у віршах його звучать напівпитання, напівзаклики:

Доколе належні тужити?

Доколе шуліці кружляти?

У своїй творчості Блок бачить Росію в майбутньому не селянським раєм, як Єсенін. У вірші "Нова Америка" (саме так визначає поет країну свою) він описує край, де "чорніють фабричні труби", де "заводські стогнуть гудки". Росія "новим обернулася ликом", і поета хвилює тепер "інша мрія".

А потім була війна, на яку Блок відгукнувся - не міг не відгукнутися рядом віршів. Війна - жахлива трагедія, важке випробування для країни:

Ми - діти страшного років Росії -

Забути не в силах нічого

Революція 1917 року надихнула поета на створення поеми "Дванадцять". У ній він показав катастрофу старої, буржуазно-поміщицької Росії й початок зародження нової. Блок не дає відповіді на питання: "Який вона буде?" Він не стає ні на сторону тих, хто вопиет: "Загинула Росія", ні на сторону повсталих, які здатні "пальнути кулею у святу Русь". Поет уникає однозначних оцінок, але - жертва, вождь або слуга - він має намір бути в гущавині подій, у центрі життя своєї країни, свого народу

Відразу ж після поеми "Дванадцять" Блок пише революційно-патріотичну оду "Скіфи", що продовжує давню традицію російських класиків, які неодноразово зверталися до теми шляхів і доль Росії, її ролі в цивілізованому світі. Це традиція Пушкіна, Лермонтова, Некрасова, Тютчева, Брюсова. Так, у вірші Брюсова "Старе питання" герой міркує про те, "хто ми в цій старій Європі?". Багато в чому цьому Твір співзвучні й "Скіфи". Однак Блок поставив це питання вже в новій історичній обстановці, по-новому.

В "Скіфах" Блок бачить Росію в минулому щитом "границь двох ворожих рас", країною, чиї багатства грабувалися протягом довгих сторіч ("збираючи й плавлячи наші перлини"). Це країна, що здатна любити й ненавидіти, здатна відстояти себе в сторіччях, здатна стати оплотом усього кращого, що було створено людством. Це країна - сфінкс, загадковий і незрозумілий для старого миру, суперечливий і багатогранний:

Ми любимо все - і жар холодних числ,

І дарунок божественних бачень,

Нам виразно все - і гострий галльський зміст,

І похмурий германський геній...

Подібного роду протиставлення Росії Заходу - традиційний мотив російської літератури. Високе й жертовне призначення Русі - тема багатьох добутків, а слова Тютчева давно стали крилатими: "У ній особлива підлога". І Блок повністю розділяє це думка

З метою емоційної виразності поет використовує при описі російського характеру, багатогранній росіянці душі антонимические словосполучення, оксюморони: ненависть - любов, радуючись - хворіючи, жар холодних чисел, важка ніжна пастка

За словами А. Ахматовій, Блок все своє життя присвятив розгадці таємниці двох сфінксів: своєї душі й Росії. Безсумнівно, у лірику поета втілений вид батьківщини - такий, як неї бачив Блок, і любов до якої він проніс через все своє життя. І убожіючи Росія з її сірими будинками, і "нова Америка" по-своєму дорогі авторові:

Так, і такий, моя Росія,

Ти всіх країв дорожче мені

Інакше й не може бути. Теперішній поет любить свою країну завжди, навіть якщо вона вбога, несправедлива, порочна. Любов Блоку до Росії - безоглядна, безумовна, безкорислива. Її вищий прояв - сама поезія автора. Росія, у всіх її іпостасях завжди буде жити у віршах поета, у його безсмертних рядках:

Ідуть сторіччя, шумить війна,

Встає заколот, горять, села,

А ти все та ж, моя країна,

У вроді заплаканої й древньої.


Загрузка...