Образ Собору (По романі В. Гюго «Собор Паризької Богоматері») Закордонна література

Образ Собору (По романі В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»)
Собор Паризької Богоматері, або ж Нотр-Дам де Парі, є, напевно, одним з найвідоміших монументальних будов середньовіччя. У такій широкій популярності Собору, не в останню чергу, треба "винити" Віктора Гюго. Сучасники письменника згадують, як Гюго неодноразово говорив, показуючи на Собор, що форма цієї будови нагадує першу букву його прізвища ("Гюго" - у написанні по-французькому починається з букви "Н"). І можна простити письменникові таку досить безневинну пихатість, тому що "Собор Паризької Богоматері" є дійсно талановитим і цікавим романом. І завжди, дивлячись на величні вежі й стіни Собору, люди будуть згадувати про закоханого виродка Квазімодо й божественно прекрасну циганку есмеральду.

Нотр-дам де Парі є типовим готичним будинком. Цей архітектурний стиль наклав свій відбиток на суспільний розвиток середньовічної Європи. Для готики характерне прагнення нагору, у духовне середовище, об'єднаної з поняттям того, що небо недосяжно без земної опори. Готичні спорудження, немов плавають у повітрі, такими невагомими вони здаються. Але це здається тільки на перший погляд. Насправді Собор будувався сотнями невідомих майстрів, наділених істинно народною, буйною фантазією. Гюго захоплюють дивні роботи середньовіччя, у яких одночасно є й самобутність, і оригінальність, і неперевершеність майстерності. Але архітектурні будинки в готичному стилі є не тільки втіленням народного генія, а, як відзначав Гюго, є "кам'яними книгами середньовіччя", по барельєфах, які прикрашають, і скульптурам яких безграмотні простолюдини вивчали Святе писання. Найвідомішим архітектурним елементом Нотр-Дам де Парі є химери - триметрові скульптурні фігури, розташовані на фронтоні Собору. Химери є символом темних, але не завжди ворожих сил. Захоплює те, що ці диявольські утвори вже біля семисот років хижо посміхаються під куполами католицького Собору. Гюго майстерно створив образ виродливого дзвонаря Квазімодо, що здається одним із цих скульптурних чудовиськ

Насамперед, Собор є центром релігійного й народного життя парижан. Біля нього збираються й простолюдини, які здатні боротися за поліпшення свого майбутнього. Також Собор є традиційним притулком для вигнаних: ніхто не має права заарештувати людини, поки він перебуває за стінами Собору. Одночасно Собор Паризької Богоматері стає символом утиску - релігійного й феодального. Квазімодо виступає тут як той, кого гнітить нескінченну велич Собору, і як "душу Собору". Дзвонаря-Горбаня можна вважати втіленим образом середньовіччя й, природно, Собору

Красуня есмеральда, у яку закоханий Квазімодо, навпроти, є втіленням світлих життєвих сил. Дівчинку-Танцівницю можна вважати втіленням Відродження, що йде на зміну середньовіччю. Варто сказати, що ці дві історичний^-історичні-культурно-історичні епохи пройшли, але Нотр-Дам де Парі дотепер піднімається під паризьким небом

Роман Віктора Гюго нібито перекидає аркуш календаря від минулого до сьогодення. Зі своїх позицій письменник виступав проти політичної реакції й соціальної несправедливості. Роман повний відгомонами революційних подій, свідком яких був Гюго. Саме ця причетність вплинула на зображення простих городян у Твір. Народ, по Гюго, не є темною юрбою, а наповнений невтримною волею до боротьби й нереалізованих творчих ідей. Але час простолюдинів ще не прийшло. Автор описує штурм Нотр-Дам де Парі, що як би є репетицією штурму Бастилії 1789 року, коли був покладений кінець багаторічному правлінню французької монархії. Коли ж наступить час народу? Гюго відповідає на запитання: "Коли із цієї вежі вдарить на сполох, коли загуркотять пушки, коли зі страшним гуркотом упадуть стіни, коли солдати і юрба з ричанням кинуться один на один, отоді й прийде цей час".

Гюго не ідеалізував середньовіччя. У романі присутні висока поетичність, полум'яна любов до Франції, її історії й мистецтву, зображені темні сторони феодалізму. Нотр-дам де Парі - вічний Собор, ззовні байдужий до нескінченної суєти людського життя.


Загрузка...