Оцінка «Князя Срібного» А. К.Толстого як історичного роману Роман А. К.Толстого «Князь Срібний» є самим більшим романом у порівнянні з тими, які я коли-або читав. Незважаючи на його досить великий розмір, у мене вийшло простудіювати добуток за короткий відрізок часу. А всі тому, що роман немов заворожує читача й відстороняє його від інших справ. Зараз я хочу оцінити «Князя Срібного» зі своєї крапки зору Якщо судити по тому, як я почав свою роботу, можна відразу сказати про те, що роман довівся мені саме по смаку. Прочитавши пари перших розділів, я довідався коротку біографію про головного героя князі Микиті Романовичі Срібному.
Він мав всі якості, які були властиві шляхетному й чесному бояринові, що незважаючи ні на що міг віддати життя заради государя. Микита Романович був готовий битися на смерть, якщо вирішувалося питання про його честь. Для мене Срібний є прикладом. Кохана князя вийшла заміж не зі своєї волі за Дружину Андрійовича Морозова, що теж у свою чергу є зразком для наслідування. Але я не в праві її обвинувачувати в зраді князеві Микиті Романовичу, тому що так зложилися обставини в житті Олени й у неї не було іншого вибору. В’яземський усіляко переслідував дружину Морозова, намагався псувати життя й самого боярина, поводився непристойно. При прочитанні роману в мене усе більше й більше накопичувався негатив стосовно цього героя.
Найбільше мене здивував вирішальний учинок Морозова: коли йому насильно надягли одяг блазня, він не розгубився й висловив государеві всю правду про опричнину, про острах селян і про те, що може чекати Івана Грозного в майбутньому при збереженні такої ж форми правління. Після чого Дружину Андрійовича стратили. У романі сплітаються два сюжети: відносини князя Срібного з його коханої й зв’язок Срібного з Іваном Грозним. Відразу з’являється прагнення швидше довідатися що буде в той час, коли мовлення заходить про моменти, пов’язаних із царем і його наближеними. Адже його поводження було непередбачено. Борис Годунов теж залучив мою увагу, мені було цікаво дізнаватися, як він спритно прокручивал всі дела, не випробовуючи на собі гніву государя Коли я закінчував читати роман, на душі смутніло, тому що я довідався, що Олена пішла в монастир, Срібний умер. Але дві речі мене порадували точно: що всі герої, будучи в Івана Грозного, пом’янули Микиту Романовича добрим словом і те, що цар простив Персня за всі провини.
На мою думку, девіз великодушних, шляхетних бояр був такий: «Бережи честь змолоду». Звичайно ж, критикувати героїв можна всіляко, адже у всіх свої переваги. Можна дуже довго заперечувати думки один одного й у підсумку не прийти до єдиного, тому що кожний добуток письменників по-різному захоплює читачів. З роману А. К.Толстого я довідався для себе багато цікавого й деякої речі вплинули на мій моральний розвиток у кращу сторону.