Олександр III Олександрович
Імператор всеросійський (2.03.1881 — 20.10.1894) 1 березня 1881 року, після вбивства терористами імператора Олександра II, на престол вступив його син Олександр III. Старший брат Олександра III Микола вмер в 1865 році й після його смерті спадкоємцем престолу став Олександр Олександрович. Вирослий в офіцерському середовищі, Олександр був гордовитим і грубим, до людей він ставився як до підпорядкованим йому солдатам. Він не одержав того утворення, що вважалося необхідним спадкоємцеві престолу. Вихователем Олександра III був теоретик самодержавства, обер-прокурор Святейшего Синоду К. П. Победоносцев, що перший час після сходження на престол свого вихованця був самою впливовою особою в уряді. Зійшовши на престол, він поставив своїм завданням закінчить реформи Олександра II. Імператор мав величезну працездатність і надзвичайну фізичну силу. На відміну від батька Олександр III не був хороброю людиною. Боячись замахів, він вийшов у Гатчину, у палац свого прадіда Павла I, спланований як стародавній замок, оточений ровами й захищений сторожовими вежами. В умовах капіталізму, що розвивається, Олександр III, виражаючи інтереси найбільш консервативних кіл дворянства, зберігав поміщицький уклад життя. Однак в області економічної політики імператор змушений був зважати на ріст капіталістичних елементів у країні. У перші місяці царювання Олександр III проводив політикові лавірування між лібералізмом і реакцією, що визначало боротьбу угруповань усередині урядового табору (М. Т. Лорис-Меликов, А. А. Абаза, Д. А. Мілютін — з одного боку, К. П. Победоносцев — з іншої) . 29 квітня 1881 року Олександр III виступив з маніфестом про твердження самодержавства, що означали перехід до реакційного курсу у внутрішній політиці. Однак у першій половині 1880-х років під впливом економічного розвитку й сформованої політичної обстановки уряд Олександра III було змушено провести ряд реформ. В 1882 році був заснований селянський банк, за допомогою якого селяни могли б здобувати земельну власність. Це рішення було прийнято ще Сперанским, але не одержало підтримки Олександра I. Рішення це було закономірним кроком перед скасованої податі й дозволом викупу (викуп був дозволений раніше) землі. В 1890 році уведена нова посада — земський начальник, які у своїх руках зосередили адміністративну й судову владу. Це був крок назад до самодержавства, але він був необхідний, тому що нинішня Росія не була готова (та й мабуть ніколи не буде готова до демократії) . 1884 рік був ознаменований введенням нового університетського уставу — військові гімназії перетворювалися в кадетські корпуси. З відставкою міністра внутрішніх справ графа Н. И. Игнатьева (1882 р.) і призначенням на цей пост графа Д. А. Толстого почався період відкритої реакції. У роки царювання Олександра III значно підсилилася адміністративна сваволя. Адміністративна сваволя була посилена рядом указів в 1890 році. В основному, ці укази призначали нові посади, які обмежували демократичний початок колишніх указавши — зокрема була уведена нова посада земського начальника в який була судова й адміністративна влада що ніяк не могло позитивно позначитися на російської демократії. З метою освоєння нових земель при Олександрі III швидкими темпами йшло переселення селянських сімейств у Сибір. Усього в царювання Олександра III у Сибір було переселено до 400 тис. селян, а в Середню Азію — 60 тис. Уряд до деякої міри піклувалося про поліпшення побуту робітників — були уведені правила про наймання на сільські й фабричні роботи, нагляд за якими був довірений фабричним інспекторам (1882 р.) , була обмежена робота малолітніх і жінок. У зовнішній політиці в ці роки спостерігалося погіршення російсько-німецьких відносин і відбувалося поступове зближення Росії й Франції, що закінчилося висновком франко-російського сполучника ( 1891-1893 гг.) . Олександр III помер восени 1894 року від хвороби бруньок, що підсилилася через забиті місця, отриманих під час залізничної катастрофи під Харковом, і постійного непомірного вживання спиртного. Він похований у Петропавлівськім соборі
Коронація Олександра III
Олександр Олександрович, другий син імператора Олександра II і його чоловіки імператриці Марії Олександрівни, вступив на престол 2 березня 1881 року. Олександр III коронувався 15 березня 1881 року в Успенськім соборі Московського Кремля
Суд над первомартовцами
Царевбивство, здійснене народовольцями 1 березня 1881 року, викликало розгубленість і паніку в російському суспільстві. Масові облави й обшуки, проведені поліцією, привели до арешту організаторів замаху на Олександра II. Над убивцями імператора відбувся суд, що присудив їх до страти. 3 квітня 1881 року в Петербурзі п’ять народовольців — дворянка Софія Перовская, син священика Микола Кибальчич, міщанин Микола Рисаків, селяни Андрій Желябов і Тимофій Михайлов були привселюдно страчені
Приєднання Середньої Азії до Росії
До моменту широкого настання Росії Середня Азія мала різноманітне по національному складі населення. З феодальних держав Середньої Азії виділялися три — Кокандское й Хівинське ханства й Бухарський емірат. В 1864 році російські війська вступили в межі Кокандского ханства. Були зайняті міста Туркестан і Чимкент. У червні 1865 року був узятий саме велике торговельне й ремісно-промислове місто Середньої Азії Ташкент із населенням в 100 тис. чоловік. У січні 1868 року з кокандским ханом був укладений вигідний для Росії торговельний договір і Худояр-Хан визнав себе васалом російського імператора. У травні 1868 року російськими військами був узятий Самарканд, емір бухарський припинив боротьбу й уклав із царським урядом договір, по якому емірат ставився у васальну залежність від Росії, а росіянином купцям надавалося право вільної й пільгової торгівлі. У травні 1873 року столиця ханства Хіва, оточена російськими військами, що підійшли з декількох напрямків, капітулювала. Хівинський хан також визнав себе васалом Росії. Приєднання Середньої Азії до Росії було закінчено в 1885 році
Голод у Поволжя
В 1891 році в Поволжя через посуху трапився неврожай. Від катастрофічного голоду постраждали східні області чорноземної зони — 20 губерній з 40-мільйонним селянським населенням. За голодом в 1892 році пішла епідемія холери. По всій Росії пройшла широка хвиля урядової й суспільної допомоги голодуючої: у містах збиралися засоби в допомогу голодуючої, у селах організовувалися їдальні й проводилася роздача зерна, лікарі безоплатно працювали в районах, охоплених епідемією
Катастрофа царського поїзда
У жовтні 1888 року, під час однієї з поїздок по країні, імператорський поїзд зійшов з рейку. Дах вагона, у якому перебувала сім’я Олександра III, початку провалюватися. Імператор, що володів надзвичайною фізичною силою, прийняв на свої плечі падаючий дах і тримав її доти, поки його дружина й діти не вибралися живими й непошкодженими з-під уламків