Онєгін добрий мій приятель У романі А. С.Пушкіна «Євгеній Онєгін» відбивається епоха, у якій жив сам поет. Євгеній Онєгін є поразкою суспільства того часу. Він одержав традиційне дворянське виховання й утворення, пізнання його у всім минулому поверхневими, але цього було досить щоб у суспільстві його порахували приємним, розумним і милим людиною. Онєгін мав правильно поставити себе в суспільстві й грамотно поводитися з різними людьми: «Але в чому він щирий був геній, що знав він твердіше всіх наук, що було для нього измолода й праця, і борошно, і отрад, що займало цілий день його тужну лінь, — була наука страсті юної». Життя Онєгіна повна розваг, звеселянь і забав, Воно проводить час на балах у театрі, ресторанах. Але Євгеній утомився від такого життя, йому знудили розваги. «Немає: рано почуття в ньому охолонули, йому знудив світла шум» — Пушкін іронізує над тим, що молодий Онєгін уже утомився від життя Онєгін почуває себе зневіреної в житті, що утомилося від усього. Він не вірить у щирість таких почуттів, як любов і дружба: «коротше: російська нудьга їм опанувала потроху…
». Але незабаром автор знаходить у себе схожі з Онєгіним риси й точки дотику. І вони подружилися: «Умов світла скинувши тягар, як він, утомившись від суєти, з ним подружився я в той час. Мені подобалися його риси…» Пушкін підтримує свого героя, але в той же час відправляє в його село, у незнайоме суспільство Приїхавши в село Онєгін шукає вихід зі свого безцільного існування й вирішує провести реформи, але й це йому незабаром набридає, і їм знову опановує розчарування й нудьга. Сусіди — поміщики не злюбили Євгенія, порахували його «диваком» і «дружбу припинили з ним».
І він також відділився від цього суспільства Образ Онєгіна протягом роману міняється. На початку він з’являється як типовий представник світського Петербурга, потім як поміщик, потім стає гарним другом і приємним співрозмовником. Але суспільна думка доводить суперечка Онєгіна й Ленского до дуелі, а через їхню дурну гордість усе закінчується трагично, після дуелі Онєгін вирішує зникнути від суспільства, у якому він розчарувався. Ця низка подій у корені міняє життя й характер головного героя. Так при першому знайомстві з Тетяною Ларіної Онєгін не проявляє ніякого інтересу до неї й тільки прошествии часу, зустрівшись із нею в Москві, що змінилася Євгеній розуміє від якого щастя відмовився, відкинувши любов Тетяни. І наш герой, завжди скептично що ставився е людським страстям, сам виявився у вирі бурхливих почуттів Тепер Пушкін співчуває Онєгіну, що раніше сприймав любов, як гра, а тепер він сам слабкий і щирий у своїй любові Образ автора допомагає розкрити сутність головного героя.
Онєгін по — своєму дорогий і близький А. С.Пушкіну.