Особливості сюжету й композиції поеми гоголя «Мертві душі»

Особливості сюжету й композиції поеми гоголя Мертві душі

Приступаючи до роботи над поемою "Мертві душі", Гоголь писав, що йому хочеться в цьому напрямку "показати хоча б з одній стороні всю Русь". Так письменник визначив своє головне завдання й ідейний задум поеми. Для здійснення настільки грандіозної теми йому знадобилося створити оригінальне за формою й змістом добуток

Поема має кільцеву "композицію", що відрізняється своєрідністю й не повторює подібної композиції, скажемо, роману М. Ю. Лермонтова "Герой нашого часу" або гоголівської комедії "Ревізор". Вона обрамляється дією першої й одинадцятої глав: Чичиков в'їжджає в місто й виїжджає з його

Експозиція, що традиційно розташовується на початку Твір, в "Мертвих душах" перенесена в її кінець. Таким чином, одинадцята глава є як би неформальним початком поеми й формальним її кінцем. Поема ж починається з розвитку дії: Чичиков починає свій шлях до "придбання".

Небагато незвичайним виглядає й жанр Твір, що сам автор визначає як епічну поему. Високо оцінивши ідейні й художні вартості "Мертвих душ", В. Г. Бєлінський, наприклад, дивувався, чому Гоголь назвав цей добуток поемою: "Цей роман, чомусь названий автором поемою, являє собою добуток, настільки ж національне, скільки й високомистецьке".

Побудова "Мертвих душ" відрізняється логічністю й послідовністю. Кожна глава завершена тематично, вона має своє завдання й свій предмет зображення. Крім того, деякі з них мають подібну композицію, наприклад, глави, присвячені характеристикам поміщиків. Вони починаються з опису пейзажу, садиби, будинку й побуту, зовнішності героя, потім показаний обід, де герой уже діє. І завершення цієї дії - відношення поміщика до продажу мертвих душ. Така побудова глав давало можливість Гоголю показати, як на ґрунті кріпосництва складалися різні типи поміщиків і як кріпосне право в другій чверті XIX сторіччя, у зв'язку з ростом капіталістичних сил, приводило поміщицький клас до економічного й морального занепаду

На противагу авторському тяжінню до логіки в "Мертвих душах" усюди б'є в очі абсурд і алогізм. За принципом алогізму вибудувані багато образів поеми, абсурдні дії й учинки героїв. Прагнення пояснити факти і явища на кожному кроці зіштовхується з необьяснимим і неконтрольованим розумом. Гоголь показує свою Русь, і ця Русь абсурдна. Божевілля тут заміняє зтравий зміст і тверезий розрахунок, нічого не можна пояснити до кінця, і життям керує абсурд і нісенітниця

У контексті всі добутки, у розумінні його задуму, у композиції й розвитку сюжету велике значення мають ліричні відступи й вставні новели. Дуже важливу роль грає "Повість про капітана Копейкине". Не зв'язана по своєму змісті з основним сюжетом, вона продовжує й поглиблює основну тему поеми - тему омертвіння душі, царства мертвих душ. В інших ліричних відступах перед нами з'являється письменник-громадянин, що глибоко розуміє й почуває всю силу своєї відповідальності, жагуче люблячу свою Батьківщину, і страждаючою душею від неподобства й безладь, які оточують його і які діються всюди на його улюбленій і багатостраждальній Батьківщині

Зміст першого тому Гоголь узагальнює в маленькій лаконічній притчі про Кифе Мокійовича й Мокие Кофовиче. Вона здобуває особливе, ключове значення для сприйняття всієї поеми. Її герої виростають у символ узагальнюючого значення, вони концентрують у собі найважливіші риси й властивості всіх інших персонажів "Мертвих душ".

Макрокомпозиція поеми "Мертві душі", тобто композиція всі задуманого Твір, підказана Гоголю безсмертної "Божественною комедією" Данте: перший тім - пекло кріпосницької дійсності, царство мертвих душ; другий - чистилище; третій - рай. Цей задум залишився нездійсненим. Вед написавши перший тім, Гоголь не поставив крапки, вона залишилася за обрієм незакінченого Твір. Не зміг письменник провести свого героя через чистилище й показати російському читачеві прийдешній рай, про яке мріяло все життя


Загрузка...