П. Громов, Б. Эйхенбаум: Творчість Лєскова — Частина 17

Так - вираженням віри в більші можливості національного російського характеру, які розгорнуться в поступальному, прогресивному соціальному розвитку країни й народу, - завершується тема пошуків праведності у творчості письменника, весь шлях якого був шляхом напряженнейших соціальних, моральних і художніх шукань. Дума про Росію, про народ, про його майбутнє була головної протягом усього складного, суперечливого творчого шляху Лєскова, що буяло блискучими успіхами й грубими зривами

Лєсков прагнув у своїй творчості осягнути життя різних класів, соціальних груп, станів Росії, створити багатоколірний, складний, багато в чому ще до нього невивчений (у тих аспектах, які його особливо хвилювали) образ всієї країни в один із самих заплутаних і важких періодів її існування. Звідси випливають гострі протиріччя його творчого шляху. Діапазон національної теми в Лєскова величезний. Його творчість охоплює не тільки різноманітні класи, професії й побутові стани, але й найрізноманітніші області Росії з їхніми народами, що населяють: Крайня Північ, Україна, Башкирія, Каспійські степи, Сибір, Прибалтика. Національна й соціальна теми даються в нього не як "пейзаж" і не як "вдачі", а як матеріал для рішення більших історичних і моральних проблем - для рішення питання про долі Росії. Його художня робота знайшла собі визнання й своєрідне продовження й розвиток у творчості двох більших російських письменників, що зуміли багато чого в його пошуках і знахідках по-своєму використовувати й рушити далі, відповідно до новій історичній епосі. Увага Лєскова до життя людей різних класів, станів, соціальних груп, професій, побутових утворень виявилося дуже коштовним для А. П. Чехова, що у трохи інших умовах, по-своєму, інакше, чим Лєсков, прагнув створити найширшу картину життя Росії в її різних, переважно не затрагивавшихся до "його ніким, крім Лєскова, проявах. Наприкінці свого життя М. Горький, ділячись своїм досвідом з молодими літераторами, писав: "Я думаю, що на моє відношення до життя впливали кожний по-своєму - три письменники: Пом'яловський, Гл. Успенський і Лєсков". Треба думати, що для Горького в художній роботі Лєскова найбільш істотне значення мали інші її сторони, чим для Чехова. В історично інших умовах і із зовсім інших соціальних позицій М. Горький, як художник, все своє творче життя цікавився складними взаєминами між класом і індивідом, між сословно певним, класовий^-класовим-замкнено-класовим, традиційно нерухливим і історичною діалектикою розпадання старих класів і утворення нових. Горьковские образи "" людей, щовиламалися, "бешкетників", "диваків", людей, що живуть "не на тій вулиці", - при всіх історичних виправленнях, імовірно, генетично пов'язані із шуканнями в цьому напрямку Лєскова. Так виявився коштовним і плідним в історії літератури художній^-художній-ідейно-художній досвід письменника, що у своїй творчості, як говориться на сторінках "Життя Клима Самгина", - "простромив всю Русь".


Загрузка...