П’єса «Міщани»

П'єса «Міщани»

Чоловік повинен знати,

Що йому потрібно робити в житті...

- А... Нил - знає?

Він знає!

Г. Горького

П'єса Олексія Максимовича Горького "Міщани" - не просто дебют письменника в драматургії,- нею відкривається нова суспільно-політична лінія",- писав видний режисер К. С. Станіславський

П'єса починається багатозначним діалогом Тетяни й Підлоги про героя. Поля, слухаючи читання Тетяни, зауважує: "А я б такого не полюбила...немає! Нудний він... І все скаржиться...

Невпевнений тому що... Чоловік повинен знати, що йому потрібно робити в житті..." Тетяна (неголосно). А... Нил - знає? Поля (упевнено). Він знає!"

"Він знає!" - от що почув російський читач і глядач після ліричних-сумно-ліричних монологів чеховських героїв про безвихідність сьогодення й про далеке прекрасне майбутнє, до якого вони не відали шляхів. Ніл стало як живе уособлення майбутнього, наблизивши його, змусивши повірити в його реальність. Драматург створив героїчний образ людини, упевненого в "своїй силі й у своєму праві перебудовувати життя й всі її порядки". Робітник Нил і Поля, здатна "на всяке геройство",- "головні фігури" п'єси, так сказано в авторські поясненняхкспектаклю.

Щирі герої - Нил і Поля, але чому ж п'єса називається "Міщани"? У цьому-те й сховане глибокий історичний зміст, точно так само, як і в тім, що грандіозна горьковская епопея про майже піввікову історію Росії назване "Життя Клима Самгина", тобто ім'ям духовного брата Петра Бессеменова - діючої особи п'єси. Гіркий відзначав, що головний ворог життя не капітал, а холопи його, поважні міщани, які бажають довести в інтересах свого особистого щастя... неможливість іншого порядку життя. Свій час Горького називав "часом суду" над міщанством, над його "порядком душі", його ідеологією, мораллю, етикою

У будинку Бессеменова поклоняються грошам, тут панує культ речей і скнарості. Тут іде боротьба двох почав: індивідуалістів, які плекають своє боягузливе "я", і людини, що вмістили в душі своєї весь біль і радість життя. Прекрасної й трагічне однаково далекі міщанській свідомості. Міщанин позбавлений ідеалів, він ні в що не вірить, не може, не в силах вірити. "Я народилася без віри в серце",- безпомічно ремствує Тетяна Бессеменова, ища співчуття. Її подруга Цветаева вгадує причину мнимої "психологічної" складності молодого покоління Бессеменових. "А може бути,- ти боїшся вірити... адже віра - зобов'язує..." Так, і Тетяна, і Петро Бессеменови бояться відповідальності, змін, прагнуть до спокою "усередині й поза собою". "Моє бажання втрутитися в саму гущавину життя... місити її й так і едак",- натхненно, із захопленням говорить Нил. "Нічого не можу змінити, ничегр не в можливості внести",- белькоче Петро, розгублено й мляво.

Петро й Нил - їхній двобій становить інтерес, він перспективний, тому що продовжиться в майбутньому, коли вороги встануть по різні сторони барикади. Петро - уособлення ілюзорних надій міщанства. "Ти - опора нам", -заклинає старий Бессеменов, звертаючись до сина. Але Петро метається між "хочу" і "повинен". Молодший Бессеменов, "колишнім громадянином півгодини", - індивідуаліст, щозлобує: "Суспільство? От що я ненавиджу!" Мимовільними суддями зіткнення Петра й Нила виступають всі діючі особи п'єси. Старий Бессеменов, не відаючи сам, дає точну оцінку й синові, і Нилові: "Навчився презирства до всьому живучого, а розміру в діях не придбав". А Нил-"він зухвалий... він - розбійник, але - людина з особою!"

Від першого до останньої дії п'єси йде моральний суд Людини над міщанином. "У вас - з туги вмреш... нічого ви не робите... ніяких схильностей не маєте",- говорить Бессеменовим Перчихин. "Ви іржа якась, а не люди!" - говорить Олена, жиличка Бессеменових. Моральні, етичні діалоги-двобої "Міщан" виростають у політичну суперечку "зразкового міщанина" Бессеменова й Нила про хазяїв життя- "хазяїн той, хто трудиться",- про несправедливість будуючи, при якому "чесними людьми командують свині, дурні, злодії...".

У п'єсі ясно звучить думка про прийдешню революцію, і солістом у цьому історичної дійстві буде Нил


Загрузка...