Твір по літературі: Пам’ятник, до якого не заросте народна стежка Багато сучасників А. С. Пушкіна ще при його житті пророкували йому особливе місце в росіянці й світовій літературі. Відомий російський критик В. Г. Бєлінський писав про Пушкіна: «Прийде час, коли він буде в Росії поетом класичним, по утворах якого будуть утворювати й розвивати не тільки естетическое, але й моральне почуття». І історія показала, що він був абсолютно прав А. С. Пушкін залишив після себе неоціненна спадщина.
Теми для добутків письменник черпав із глибини життя. Він піддавав дійсність сміливій критиці й разом з тим знаходив у ній ідеали, близькі народу. І з висоти цих ідеалів він оцінював всі події і явища життя. Пушкіна став по-справжньому народним поетом, душею народу, його голосом. Він піднімав у своїй творчості питання, які хвилювали й сучасників поета, і наступні покоління Глибоко, яскраво й жваво виражаючи у своїх віршах особисті переживання, поет не обмежується лише особистою темою. У його добутках постійно звучить непідроблений інтерес до інших людей, до доль народу й країни. І ця суспільна тема хвилює автора також щиро, як особиста.
Саме про це — про зміст життя й призначення поета — говорить він у віршах «Поет», «Пророк» і багатьох інших Обходячи моря й землі, Дієсловом пали серця людей Так розумів Пушкін своє завдання й пред’являв до себе високі вимоги. Поет може жити спокійним життям, поки його поетичний дух «вкушає хладний сон». Але наступає момент, коли «душу поета стрепенеться, що як пробудився орел», відкриються «віщі зіниці» і він стане бачити те, що недоступно погляду звичайної людини, він почне чути «неба содроганье», «гад морських підводний хід і дольней лоза прозябанье». Творчість — це велика праця й подвиг, і поет повинен бути натхнений великою й важливою ідеєю.
Поезія, по твердому переконанню Пушкіна, повинна строго додержуватися істини, віддано служити волі, красі, добру й справедливості. Самими строгими суддями своїй творчості є сам поет: …Ти сам свій вищий суд, Усіх суворіше оцінити вмієш ти своя праця Ти їм чи задоволений, вимогливий художник? Задоволений?
Так пускай юрба його сварить… Автор призиває поета не обертати уваги на думку юрби, ставитися равнодушно до огуди й хвали. Адже хвала, образа й наклеп — тимчасове. Постійна лише відданість своїм високим ідеалам. І цим вимогам і завданням Олександр Сергійович прагнув випливати все своє життя. Він постійно жив життям своєї країни, її радостями й сумами, її успіхами й стражданнями, її славою й болем Пушкін був поетом волі: його творчість волає до волі — політичній і духовної, волі від рабства й забобонів. Він присвятив його служінню людині, боротьбі за щастя й справедливість.
«Поет — луна миру», — писав М. Горький Пушкін був поетом для вибраних, і в той же час у його добутках відбиваються характерні, типові переживання й почуття, зрозумілі й близькі більшості людей. Так, у вірші «Село», оді «Вільність» відбилися думки й прагнення прогресивно настроєних шарів суспільства. А у віршах «Я вас любив…
» або «Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…» укладені щирі ніжні почуття, які хвилювали й завжди будуть хвилювати серця всіх людей, незалежно від їхніх поглядів і політичних переконань Пушкін був «поетом дійсності», у його творчості знаходило відгук все різноманіття явищ життя, весь барвистий живий мир хвилював «ніжний розум» поета. І у всьому цьому світі, у кожної непомітній на перший погляд деталі, він умів знаходити красу, що таїться в ній, і гармонію. Н. В.
Гоголь задавав собі питання: «Що ж було предметом його поезії?» І відповідь була очевидна й разючий: «Усе стало її предметом… Німіє думка перед незліченністю її предметів». У своєму вірші «Я пам’ятник собі…» поети виражає надію, що майбутні покоління зрозуміють і оцінять його, полюблять його поезію за те, що вона будить кращі почуття. Всією своєю творчістю, всім своїм життям, всіма думками, прагненнями й справами А. С.
Пушкін спорудив собі «нерукотворний пам’ятник», до якого вже багато років не заростає «народна стежка» і не заросте, напевно, ніколи.