Педагогічні прикрості Федора Сологуба — «Самий зрілий» — (2) Ф. К. СОЛОГУБ Самим зрілий Із всіх, що одержали атестат зрілості в таганрозькій гімназії разом з Антоном Павловичем Чеховим, самим зрілим показував-ся для викладачів Зельманов; по мені-нию вчителів, він подавав найбільші надії на те, що зробить подальші успіхи в російській мові Зельманов ці надії виправдав: він був діловим і тру-долюбивим журналістом, писав гладко й жваво, хоча й не прославився. Прославився чомусь інший, не настільки надійний, Чехов Ця паралель дає ще один зручний випадок напасти на гімназію й подтрунить над недальновидними вчителями: прогля-діли яскраве, самобутнє дарування й отме-тили старанну посередність. Але в цьому випадку гімназія не повинна б нести упре-ка: вона похвалила того, хто найбільше процвітав у засвоєнні чужого, і не могла похвалити того, хто засвоєнням чужого був стурбований не в такій мері. Від кожного учня потрібне засвоєння преподаного, і від кожного працівника точне исполне-ние замовлення по даному зразку. Неточне засвоєння, відступ від зразка, привне-сение в роботу своєї вигадки оцінює-ся, як погрішність. Погрішністю часто й буває. Відступ від зразків дається тільки художникам, — а їх мало. Перші досвіди таких відступів і в більших художників можуть бути потворні на пер-вий погляд.
Законність такого відступу визначається правильним смаком цінуй-теля,- а бути вчителем російської мови — ще не значить мати правильний смак. Притім же школа так стурбована исполне-нием всіх лежачих на ній обов’язків, що не має змоги відкривати літера-турние таланти своїх учнів. Талантли-Вие учні звичайно платять їй тим же: досить байдужі до радо предла-гаемим її солодких плодів навчання з горь-кими коріннями Можна уявити собі й такій школі, де таланти знайдуть визнання. Але це не наша школа з її ладом, що нівелює, з її програмами, оцінками, поводженням, правилами, формами, не та школа, де Антон Чехов був тільки учнем такого-те класу. Чехов Антон по класному списку нумер той^-те-таке-те.
Де є нумера, там багато порядку, там все йде дуже струнко, але там немає живого життя А тому що іншої школи в нас ні, іншої школи ми не знаємо, то й не будемо дивуватися тим оцінкам, які школа дає своїм учням У шкільному шкапу лежать стільки-те шаблонів; їх виймають і прикидають на око до тому, до іншого. До кожному який-небудь шаблон підійде. А що залишиться за рамками шаблона, то зайве, то можна обрізати.
Отрок, що гладко втиснувся в шкільний шаблон, радує серце школьно-го начальства. Вилезающие ж із шаблона засмучують. І навіщо вилазити?
Шаблони, право, гарні й пристойні Твір прочитав: 2050 Оновлено ( 21.09.2014 10:44 )