Пьер Безухов — улюблений герой Л. Н. Толстого Війна й мир Толстої Л. Н

Пьер Безухов - улюблений герой Л. Н. Толстого
Пьер Безухов - одні з найпривабливіших персонажів толстовського роману «Війна й мир». Це складна, суперечлива людина, у якому з'єднуються що не з'єднаються, здавалося б, риси - готовність присвятити своє життя благу інших людей, прагнення до корисної діяльності й слабість волі, безініціативність; пошуки «заспокоєння, згоди із самим собою» і спадкоємна схильність до розгульного барству.

На початку оповідання Пьер - парубків, захоплений виром життя, по-детски чуйний до всього - як гарному, так і дурному, - що пропонує йому життя. Безухов повний шляхетних спонукань, жагуче захоплений французьким Утворенням, ідеями загального братерства. У той же час він усе більше втягується в розгульне життя столичної «золотої молоді», гуляє в компанії Анатоля Курагина. На цьому шляху його чекає неминуча катастрофа: Безухов жениться на цинічної, розважливої й аморальної елен Курагиной, прийнявши порив власної чуттєвості за любов

Зрада дружини з Долоховим потрясає Пьера. Він змушений викликати Долохова на дуель, однак у ньому немає ненависті до ворога. Навпроти, герой випробовує моральне страждання від необхідності стріляти в коханця своєї дружини, оскільки вважає його невинним. «Може бути, я б т же саме зробив би па його місці», - думає герой. Як це буває зі шляхетними, справді моральними людьми, Пьер здатний «піднятися» над ситуацією, бути справедливим і безстороннім в оцінках інших і, в остаточному підсумку, обвинуватити у своїх нещастях, насамперед самого себе

Ранивши на дуелі Долохова й розставшись із дружиною, Пьер відчуває страшну внутрішню порожнечу. Життя представляється йому безглуздої. Герой задасть собі питання, на які немає відповіді: «Для чого жити, і що таке я? Що таке життя, що смерть? Яка сила керує всім?»

Зустріч із масоном Баздеевим рятувальна для Пьера в цей кризовий для нього момент життя. Шлях морального вдосконалення, які пропонують масони, представляється героєві єдиним шансом на відновлення й відродження до життя. Однак незабаром Пьер переконався в тім, що багато хто бачили в масонстві засіб для розширення своїх світських зв'язків, які масонів точно так само, як завсідників модних столичних салонів, цікавили не проблеми любові, істини й блага людства, а «мундири й хрести, яких вони домагалися в житті».

Народний патріотичний підйом під час Вітчизняної воїни 1812 року зціляє героя від пережитої їм особистої драми. Бородінська битва, побачена в романі очами Пьера, будить у ньому нові духовні сили. Уражений героїзмом солдатів, Безухов сам проявляє мужність і готовність до самопожертви. Наближаючись до головної квартири французів, він по дорозі рятує з палаючого будинку дівчинку, заступається за мирних жителів, яких грабували французи-мародери

Важливою подією в житті Пьера стає його знайомство із простим солдатом, що був селянином Платоном Каратаевим, що персоніфікує в романі народні маси. Каратаев зробило величезний вплив на Пьера Безухова. Його зустріч із Каратаевим стала важливою віхою на шляху знаходження Безуховим внутрішньої гармонії, «згоди із самим собою». Каратаев відродив у Безухові віру в життя, Убога

Ця зустріч означає для Пьера прилучення до народу й народної мудрості, сьогодення зближення із простими людьми. У полоні Пьер знаходить «той спокій і добробут собою, до яких він марне прагнув колись». Тут він довідався «не розумом, а всією істотою своїм, життям, що людина створена для щастя, що щастя в ньому самому, у задоволенні природних людських потреб...» Зустріч із Платоном Каратаевим дозволила Пьеру піднятися на якусь нову духовну висоту, збагатила його новим сприйняттям буття

Спостерігаючи за психологічним станом героя в цю пору, Толстой розвиває свої ідеї про внутрішнє щастя людини. Воно, по Толстому, полягає в повній щиросердечній волі, спокої й умиротворенні, у незалежності від зовнішніх обставин

Однак у цілому життєва позиція Платона неприйнятна для Пьера, з його спрагою діяльності й активного вдосконалення миру й власної душі. Після повернення з полону Пьер не став каратаевцем, непротивленцем. По самій суті свого психологічного складу, по своїх ціннісних установках герой не здатний жити без пошуку, без активного й творчого відношення до життя. Лише «діяльна чеснота», по думці Пьера, може вивести країну із кризи. Співзвучні цієї позиції й думки автора: «Щоб жити чесно, треба рватися, плутатися, битися, помилятися, починати й кидати, і знову починати, і знову кидати, і вічно боротися й втрачати. А спокій - щиросердечна підлість».


Загрузка...