Перша Леді Америки Хиллари Клінтон
Зміст
Введення
Партнер у центрі влади
Інші Перші Леді
Краща скрізь і у всім
Чоловік зобов’язаний стати Президентом
Випробування на міцність
Останні зусилля
Містер і миссис Президент
Реформа для всіх американців
Жінки в керма влади
Висновок
Література
Введення
Я хочу розглянути проблему положення жінки в суспільстві на прикладі Першої Леді Америки Хиллари Клінтон. Не називаючи себе феміністкою, вона стала носителькою надій жіночої емансипації. І не тільки в Америці, існують жінки й в інших країнах, що домоглися більших успіхів у прагненні до рівних прав і політичної влади
Але в жодній із країн миру вічна суперечка про право жінок брати участь у суспільному й державному житті країни нарівні із чоловіками не був дозволений природним шляхом формального голосування або розподілу обов’язків
А поки що в багатьох частинах земної кулі відбувається жахаюча дискримінація жінок у повсякденному житті: неї віддають і забувають, б’ють і насилують, витісняють і висміюють. Тому поряд з вимогою надати права для рівноправної участі в рішенні суспільно-державних проблем, і навіть, може бути, поперед цієї вимоги коштує вимога природного людського права на повагу. Тому особливо важлива позиція Хиллари Клінтон. Вона завжди вважала, що очеловечивание суспільства набагато важливіше проблеми, представники якої підлоги будуть мати більшу владу у своїх руках
Партнер у центрі влади
Те, що ця жінка не схожа на інші, з’ясувалося дуже незабаром: як тільки конфетті свята з нагоди «вступу» були виметені з вашингтонських танцювальних залів. І початку Перша Леді зовсім не так, як інші. Усього лише через п’ять днів після свого вступу на посаду Президент Білл Клінтон повідомив про утворення Комісії, що протягом ста днів повинна буде розробити концепцію реформи охорони здоров’я в США. Очолювати цю програму було доручено Хиллари «для того, щоб постачати хворих правильною їжею й, у першу чергу, думати про потреби всіх хворих американців». Це був небезпечний поворот. Реформаторська діяльність нового Президента могла б стати найважливішим досягненням у період його правління, а його вплив на суспільство США порівнянним хіба що тільки із соціальними гарантіями Президента Франкліна Д. Рузвельта або «з Великим Суспільством» програмою Лондона Б. Джонсона. Ця діяльність могла стати навіть ще більшим, але могла стать і банкрутством, катастрофою його головних обіцянок, а отже, і катастрофою його рейтингу
Але Клінтон поклав проблеми сторіччя на людину, якій він найбільше довіряв — на свою дружину Хиллари.
Керівництво нової програми не дотувалося. Однак здивувало те, що вже дуже незабаром дружина Президента керувала штатом співробітників, кількість яких перевершувало штат Віце-президента. Вона ж керувала засіданнями Комісії, членами якої були такі «шишки», як міністри охорони здоров’я, оборони, фінансів, праці й торгівлі. У Комісію входили й такі люди, як директор Відомства Керування й Відомства Економіки. Жодна Перша Леді дотепер не одержувала такої влади. А Білл Клінтон, видимо, усвідомлюючи чудність ситуації, все-таки не став утруждать себе поясненням мотивування свого рішення
Отже, він увів свою дружину як активний гравець своєї команди, поставивши її в центрі влади
«Я вдячний Хиллари за те, що вона прийняла на себе тягар цієї Комісії. Але не тільки за це. Її згода означала для мене, що вона готова відповідати за полум’я, що я сподіваюся розпалити. Багато хто з вас знають, що в той час, коли я був губернатором мого Штату, Хиллари керувала Комітетом, що розробив критерії для міських шкіл. Ці критерії стали моделлю для реформи по всій країні. Вона діяла як мій представник у регіональній групі південних штатів із проблем дитячої смертності, а в 1979 і 1980 роках була також головою Комісії нашого Штату по сільській оздоровчій програмі. Цю Комісію ми тільки починали одночасно з реформою охорони здоров’я, і діяльність ця приносить користь людям мого Штату до сьогоднішнього дня. Вона допомогла Раді Арканзасской дитячій лікарні влаштувати першу в нашім Штаті Станцію по передчасних родах. Я сподіваюся, що в найближчі місяці американський народ, і насамперед, люди нашого Штату довідаються, побачать, що вона вміє домагатися перемоги, збираючи більшість голосів. Із всіх людей, з якими мені доводилося працювати, вона має важливу перевагу: вона вміє організовувати людей і керувати ними, вона вміє на початку Програми організовувати надійне завершення її».
Цим висловленням Клінтон продемонстрував перед всією громадськістю рідке для федеральної столиці почуття «ми», і цим продемонстрував свою прихильність до своєї жінки не тільки в особистої, але й у політичному житті
«Виберіть одного, — сказав він безцеремонно під час передвиборної боротьби, — і ви одержите іншу безкоштовно». Коротко й помітно, як у рекламі супермаркету. Серйозно й точно. Занадто серйозно й занадто точно, щоб повторювати це трохи раз
Чету Клінтон зійшла як два рівноправних і рівноцінних партнери на вершину головної супервлади Землі. Вони продемонстрували принцип теперішньої команди, у якій один коштує за іншого й може зіграти за інший, якщо це необхідно. Як всі дуже близькі люди, вони можуть спілкуватися поглядами й роблять це на офіційних прийомах. Якщо Білл щось говорить, то, сказавши, він негайно шукає очами Хиллари. Вона непомітно киває йому, і після цього кивка Президент, дуже задоволений схваленням, продовжує далі. Незабаром кивок стане відомий всім і одержить назву «The Hillari Nod».
Не можна сказати, що інші Перші Леді були далекі від влади. Ні, вони були поруч, на стороні своїх чоловіків, заохочуючи радою й справою у власне ім’я інтересів. Головна відмінність Хиллари в тім, що вона здатна бути не тільки повірником, але й опозиціонером. Вона компетентна. Юрист зі ступенем доктора Єльського університету, вона призначена й утворенням, і вихованням бути дружиною президента. Але, більше того, — мудрою дружиною
Новим у Білому Домі стало те, що прислів’я «шукайте жінку» перестала бути двозначної: роль Хиллари була не тільки очевидна, але й роль цю стало можливо обговорювати відкрито. Її політичний вплив не було результатом постільного шепоту, це був результат нарад кабінету й засідань при відкритих дверях
У газеті «New York Times» Білл Клінтон дуже просто відповідав на прості питання. Питання: «Хто Вам був би завжди необхідний для прийняття рішень? » Відповідь: «Хиллари».
Інші Перші Леді
» Сьогодні справи йдуть по-іншому, — повідомляє біограф Карл Сферацца Антони. Хиллари Клінтон надає значно менше значення своєму іміджу й набагато більше — своїм політичним цілям. Це самообмеження й уможливлює для неї успіх у досягненні своїх цілей, таких як рішення проблем охорони здоров’я, внутрішньої політики й інших. » (Марио Р. Дедерихс, інтерв’ю 11 лютого 1993) Хто ж став зразком для Хиллари Клінтон? Яка Перша Леді? Без сумнівів вона віддала свої симпатії дружині Франкліна Д. Рузвельта, якого як прийнято в Америці, на знак поваги називали першими буквами його ім’я й прізвища «ФДР». Рузвельт став Президентом-Рекордсменом. Він жив у Білому Домі із тридцять третего по сорока п’ятий рік, тобто, три строки. Під його керівництвом Америка пережила глибокі внутрішні реформи й тріумфувала розширення влади в усьому світі. Елеонора була поруч. » Сила характеру, витримка, інтелігентність, уміння співчувати минулого незвичайні, озивалася про неї Хиллари Клінтон, вона дивилася на проблеми прямо й прямо йшла їм назустріч». (Redbook, March 1993) Ще будучи дружиною губернатора штату Арканзас, Хиллари Клінтон часто перечитувала діловий щоденник Елеонори, ища в ньому не тільки ради, але й розради
Елеонора Рузвельт, — і це, можливо, одна з головних причин інтересу Хиллари до її персони, — страждала від зрад свого чоловіка. Любовна інтрига з юної Люси Меркер, що зав’язалася ще в 1918 році, по суті зруйнувала шлюб Франкліна й Елеонори, але не відбилася на їхньому політичному партнерстві. Елеонора активно підтримувала Програму реформ «Нова справа» і виступала проти всіх дорогих конвенцій. Вона боролася за права людини й расова рівність, завдяки їй положення чорних в армії покращилося. Вона працювала поруч із чоловіком. Як і багато хто її попередниці, вона була «його очами й вухами». Разом з ним вона проїхала тисячі кілометрів через Сполучені Штати, разом вони оглядали притулки й в’язниці, казарми й рудники, вона писала йому доповіді й призивала його вивчати реальні прблеми країни. У Західній Віргінії вона організувала зразкову колонію для проживання бідняків. Це вона перша початку давати щотижневі прес-конференції для жінок-журналісток і регулярно писала газетні стовпчики під заголовком «Мій день». Це Елеонора Рузвельт була першої з Перших Леді, що виступили на засіданні Конгресу, пускай це й була доповідь усього лише про соціальні проблеми федерального округу Колумбія. Вона їздив як емісар свого чоловіка в Пуерто-Рико, вона призивала його створити Національне молодіжне ведомсво, а крім того, працювала представником уряду в канцелярії по захисту громадян. Це було в 1941 році й закінчилося невдачею: Елеонорі довелося відмовитися від цього поста через те, що неї критикували, називаючи її діяльність «нерозумної».
Під час Другої світової війни її авторитет був дуже високий серед прихильників пацифізму, але одночасно вона відвідувала лазарети й польові кухні. От що пише її біограф Йозеф Лас: «Вона вставала о шостій годині ранку, щоб поснідати разом із солдатами. Це було важливо для неї, тому що весь інший час їй доводилося проводити з офіцерами». (Hay, S. 167) Елеонора призначила міністром праці в 1933 році свою подругу, першу жінку — соціального реформатора. Їй довелося перебороти опір більшості в профспілках, але, наприкінці-кінців, вона перемогла. Ходять слухи, що Президент визнав свою поразку в наступній формі: «Я краще посперечаюся протягом години з усіма навколишніми мене, чим з тобою весь залишок мого життя».
Елеонора Рузвельт була надзвичайно наполегливою людиною, і це викликало не тільки замилування, але й плітки, гнів, навіть ненависть. «30 відсотків населення, — пише історик Дорис Кеарн Гудвин, уважали Елеонору дурною персоною може бути, самої дурний з усіх, коли-або існувала як дружина Президента. » Багато хто в південних штатах думали так само й навіть гірше: «Ця дружина Президента при таких можливостях може зайти далеко».
Елеонора писала чоловікові листа, повні скарг і обурення. Вона говорила, що її сковують і просто тримають на ланцюзі. Але не в неї однієї була така доля, багато діяльні Перші Леді виконували роль громовідводів, відводячи від чоловіків небезпека. Під час Громадянської війни миссис Линкольн дорікали не тільки за її походження (вона була родом з Кентуккі) , але не соромилися обвинувачувати в шпигунстві на користь південних штатів. Миссис Хардинг підозрювали в тім, що вона отруїла свого чоловіка; миссис Рейган порівнювали з жадібної до розваг, властолюбною королевою Франції Марією Антуанеттой. Мабуть, єдина, кого не хулили, був Барбара Буш. Але, як затверджує Гудвин, «вона не зробила нічого значного, і тому популярність її була, за результатами опитування суспільної думки, дорівнює 90 відсоткам».
Незадовго до обрання Білла Клінтона Президентом США у відділі «Мейфлауер» зібралися на святковий банкет члени жіночої організації «Peace Links». Оркестр виконував мелодії Глена Міллера, допомагаючи коротати час до появи почесної гості. Як тільки з’явився Хиллари Клінтон — витончена, у костюмі пастельних тонів, — оркестр різко перейшов на мелодії нового покоління. Зазвучала музика Макса Флетфорда «Не переставай думати про завтрашній день». Це був передвиборний гімн пари Клінтон, їхнє гасло, що вони вже давно взяли на озброєння
Як тільки Хиллари була представлена в якості інтелігентної й утвореної особи, що славиться своєю культурою й проникливістю, вона підійшла до мікрофона й заговорила про Елеонору Рузвельт
«Вона була жінкою, чиї досягнення продовжують жити в нашій країні до сьогоднішнього дня, — і продовжувала, натякаючи на свою ситуацію, цитуючи їдку критику на адресу Елеонори, — вони говорили, що вона повинна тримати свою думку при собі, якщо хоче бачити чоловіка Президентом. І ніхто в Америці не бажав слухати навіть саму малість із того, що вона хотіла сказати. А в неї було, що сказати. Думаючи про все це, я зрозуміла, що нічого особливого із мною не відбувається, що моя доля не виняткова. Чим більше міняються часи, тим більше вони стають схожими. » (ABC Nightline, 10. March 1993) .
Хиллари говорила без папірця, без марнослів’я, гранично чітко, заздалегідь заготовленими фразами. Це було схоже на резюме захисника, недарма вона мала репутацію блискучого адвоката. Усього лише за п’ятнадцять мінут Хиллари Клінтон повернула блиск ім’я Елеонори Рузвельт, «однієї із кращих Перших Леді» Америки
Британський щотижневик «The Economist» писав наприкінці 1992 року: «По нинішніх наших масштабах вона, звичайно, дуже діяльний представник свого покоління й активний член Демократичної партії. Якби її чоловік став Президентом, то вона б поставила собі метою будь-яким способом, навіть хитрістю, домогтися кар’єри на рівні уряду, можливо, як міністр охорони здоров’я».
На арканзасской батьківщині її чоловіка під час виборів губернатора в 1983 році депутат Ллойд Джордж підніс щось, що внесло ясність. У своєму мовленні в парламенті штату Арканзас він заявив: «Я думаю, що під час виборів Клінтона відбулася підробка» (USA Today, 27. Jan. 1993) . Натяк зрозуміли всі
На початку 1993 року по Вашингтонові ходила така истрория. Під час однієї з поїздок по країні Президент Білл Клінтон і його дружина Хиллари зупинилися в маленької бензоколонки. Власник бензоколонки представився Клінтонові як «друг юності Хиллари» і попередник останнього. Це розвеселило Президента, і він почав жартувати над дружиною: » Як ти думаєш, ким би ти сегодя була, якби вийшла заміж за моегo «попередника «? Хиллари спокійно відповіла: «Дружиною Президента Сполучених Штатів».
Краща скрізь і у всім
Що ж є головною якістю характеру Хиллари Родем Клінтон?
Ще в дитячі роки дочка дрібного фабриканта гардин запрягла у візок за назвою «Цілеспрямованість» двох конячок по ім’ю «Старанність» і «Прагнення до знань». Дороти Родем, мати Хиллари, у своєму інтерв’ю «Paris Match» сказала про свою дочку, що народилася 26 жовтня 1947 року в Чикаго: «Я завжди вірила в утворення. В утворення як самоцінність, а не засіб для заробляння грошей. Завдяки утворенню, моя дочка стала одим із кращих адвокатів країни, а потім Першої Леді Сполучених Штатів. «(Paris Match, 26. Nov. 1992) Так, миссис Родем була права, поставивши на Утворення. Успіх Хиллари — ілюстрація цьому вибору
Хиллари виросла в добре захищеному від проблем миру передмістя для білих, на окраїні багатомільйонного Чикаго, там, де зі злітної смуги аеропорту О’хара злітали нагору літаки, що летять в усі кінці світу. Уроки музики, заняття балетом — усе, що покладається для «гарної американської дівчинки».
Головною відмінністю Хиллари в школі було те, що вона визнавалася всіма кращою ученицею. Ця відмінність дала їй право на стипендію в престижному коллеже в Бостоні, штат Массачусетс.
Коли Хиллари було п’ятнадцять років, вона випробувала глибоку щиросердечну кризу. Криза цей був викликаний співчуттям боротьбі чорних за рівноправність і неприйняттям війни у В’єтнамі. Втім, останнє було, мабуть, характерно для більшості молодей її покоління. Результатом цієї кризи стало, так сказати, перевтілення твердої республіканки в активістку, що підтримує гасла реальних справ. І не просто активістку, а людини, що несе зобов’язання перед суспільством і перед собою. Правда, її зацікавленість у соціальних проблемах не носила відтінку насильства й протесту, а цілком ґрунтувалася на повазі до Права й Закону. Тоді й відбувся її головний вибір. Вона вирішила віддати себе служінню Закону Сполучених Штатів і надійшла на юридичний факультет Єльського університету. Університет Йель у Нью-Хейвене — один із самих престижних у світі. Саме там учився Джордж Буш. Але, здається, набагато більше він любив грати вбейсбол.
В 1970 році зразкова учениця із Чикаго Хиллари Родем познайомилася зі зразковим учнем з Арканзасу Біллом Клінтоном. Як і Хиллари, Білл опирався на себе й був одержимо спрагою утворення. Але він опирався на себе більшою мірою, тому що був сиротою й із закуткового села зумів пробитися до бажаної стипендії Родеса при Оксфордском університеті в Англії. Симпатія обох кар’єристів друг до друга росла з кожним днем. Її дріжджами були бесіди й дискусії про долю Америки, об неї майбутньому
«Ми просто починали розмовляти й не могли зупинитися, — скаже вона значно пізніше в одному інтерв’ю, — ми говорили усе більше й усе довше».
У них було про що говорити. І справа була не тільки в тім, що вони обоє вивчали юриспруденцію, але й у тім, що обоє допомагали нужденної. Вони жадали соціальних перетворень і були жагуче захоплені політикою. Але цементувала ці інтелектуальні відносини, звичайно ж, любов. Любов призвала Хиллари відмовитися від кар’єри адвоката на Східному узбережжі, від більших грошей у Нью-Йорку або Вашингтоні й піти за своїм Біллом через всю країну в бедний і відсталий штат Арканзас. Саме там він вирішив робити політичну кар’єру
Вони обвінчалися в 1975 році. Глушина нової батьківщини не перешкодило Хиллари стати знаменитою й високооплачуваною трудівницею на ниві юриспруденції. Не перешкодило й стати помітною фігурою й у Вашингтоні, де вона представительствовала як голова фонду по проблемі дитячої вбогості. Цей фонд був філією знаменитого Фонду захисту дітей
А тим часом, Білл піднявся на рівень губернатора Арканзасу й став наймолодшим губернатором США. Дванадцять років перебування в резиденції губернатора в Литл-Долі (правда, була дворічна перерва, з якого чету Клінтон витягла гіркий і корисний урок) «команда Биллари» готувалася до боротьби за найбільший приз. Призом цим була висока посада Президента США.
Чоловік зобов’язаний стати Президентом
Білл Клінтон зрозумів про що один раз сказала дружина «ти просто зобов’язаний це зробити». Він сам уже давно мріяв про те, як один раз, перемігши в гонці, стане президентом. Репортерам газети «USA Today» в 1988 році він невимушено повідав про свої плани: «Що стосується моїх постійних амбіцій, вони не міняються: я хотів би стати Президентом Сполучених штатів». В Арканзасі про це бажання губернатора знав кожний собака, і, до речі сказати, успіхом на виборах в 1990 році Клінтон був зобов’язаний саме цим амбіціям. І став він губернатором, практично не ворухнувши пальцем. Цього разу було вирішено пустити у звертання кар’єру Хиллари, особливо в тій частині її діяльності, що стосувалася поліпшення правового положення дітей. Хиллари дуже покладалася на успіх саме на цьому поприще
Хиллари була тої ж породи або, вірніше, однієї крові зі своїм чоловіком. Тім Мак-Розвівайся, демократ, що боровся в 1991 році із Клінтоном за пост Губернатора, напише з образою: «Вона перервала мою прес-конференцію репліками й, хоча потім затверджувала, що все це робилося не навмисно, вона умудрилася роздати пресі листки з напористими заявами, а Клінтон був дуже задоволений цим». Але Мак-Розвівайся підкреслив і ще одну, що поєднує подружжя пристрасть: «Білл Клінтон упевнений, що поза політикою життя немає. І Хиллари збільшила його політичні домагання своїм честолюбством. Збільшила беззастережно й повністю. «
Випробування на міцність
Вони разом пустилися в шлях. І відразу ж Хиллари довелося витримати випробування на міцність. Життя особиста й життя суспільній, присвяченій політиці, стяглися в один тугий вузол. Вона брала участь відразу у двох перегонах: і як дружина, від якої залежить майбутнє чоловіка, і як партнер. Адже саме від її залежало — чи стане Клінтон Творцем Історії або вони разом кануть внебитие.
У першому раунді передвиборної боротьби, у Нью-Гемпшире, виявилося, що шанси Білла Клінтона зовсім не так вуж погані. Уже в середині січня 1992 року він лідирував, набравши на 39 відсотків голосів більше, ніж сенатор Боб Керри з Небраски й випередивши навіть Пауля Тсонгаса, що був мазунчиком на своїй батьківщині Нової Англії
И отут ударила блискавка. Справа в тому, що в журналі «Star» 16 січня була опублікована стаття, автор якої затверджував, що в Білла Клінтона були скандальні зв’язки із Дженнифер Флауерс, що служила в адміністрації штату Арканзас і одночасно співав у нічному клубі в Литл-Долі. Всі ці відомості журнал почерпнула з позовної заяви Ларри Николса, що, заперечуючи своє звільнення з адміністрації Губернатора Клінтона, зробив надбанням всієї Америки слухи, уже рік жителів, що тішать Арканзасу
У команді Клінтона дзвонили в усі набатні дзвони. Але був тільки одна людина, що міг указати вихід із цієї ситуації. І цією людиною була дружина кандидата Впрезиденти.
Першим долгом вона заявила, що вона абсолютно впевнена в тім, що чоловік не віддавав її, але в неї було побоювання, що інші не повірять у це: «Білл, люди, які тебе не знають, будуть тебе запитувати: а чому ти розмовляєш із цієї певичкой? » Тому кожний контакт із Дженнифер Флауерс Білл Клінтон обговорював з Хиллари. Коли вона була в Атланті, вони розмовляли по телефоні, обговорюючи кожний крок Білла. Хиллари стояла на своєму: уважати всю історію із Флауерс недоведеними вигадками
У цьому випробуванні на розрив обоє партнера показували свої сильні сторони: Білл свій шарм і витримку, а Хиллари свою інтелігентність і твердість. Але вирішальним моментом у цьому скандалі був виступ Білла й Хиллари Клінтон у спеціальній передачі на 60 мінут по програмі CBS перед всіма націями. Цю передачу дивилася вся Америка й те, як Хиллари й Білл відмітали всі питання, сподобалося їй. Рифи були пройдені
А Хиллари кілька тижнів подорожувала через Нью-Гемпшир і інші штати, агітуючи на користь свого чоловіка. Вона дзвонила йому по телефоні щовечора й заспокоювала: «Отут, за кордоном, все виглядає зовсім по-іншому. Їм наплювати на скандал».
Ці дзвінки допомогли йому не втратити мужності
«Ми не думали, що Хиллари доможеться на Півночі таких успіхів, — коментував передвиборний заправив Ричард Минц. — Результат останніх тижнів здорово підірвав наш сценарій. Вона зуміла по-справжньому надихнути людей».
Коли 18 лютого були підраховані голоси, з’ясувалося, що Білл Клінтон ледь не програв попередні вибори. І все-таки своє друге місце Клінтон святкував як більшу перемогу. Все-таки він виявився далеко поперед своїх демократичних суперників
Але Клінтон знав, що без виступів Хиллари, що боролася за нього, як левиця, його повернення в Арканзас виглядав б просто як політ у пункт призначення за назвою Литл-Доля
Останні зусилля
час, ЩоЗалишився перед виборами, Клінтон боровся з такою витримкою й запеклістю, на які був здатний. Він знав, що кількість голосів тепер залежить тільки від нього, і він їздив уздовж і поперек всієї Америки, щоб зібрати для наступних пунктів передвиборної процедури стільки голосів, скільки він здатний був вичавити. Хиллари теж не відставала від чоловіка. У маленькому самолетике вона борознила повітряний океан Америки в супроводі декількох співробітників і подруг. Вона вчасно прибувала на місце бою й жорстко боролася за Білла. Де б вони не виявлялися, вони вміло розбивали підготовлений недоброзичливцями сценарій
Хиллари гнівно відмітала питання, що стосуються їхнього шлюбу. Не приводячи ніяких доказів, вона затверджувала, що єдиним мотивом виникнення Дженнифер Флауерс у передвиборній історії були гроші. Лондонські бульварні газети пропонували Дженнифер полмиллиона доларів. Напевно, гроші пропонували й політичні вороги Клінтона Жодне важливе рішення не приймалося без її участі; Це вона вмовила чоловіка взяти участь у відкритих телевізійних дебатах, які влаштовував чорношкірий ведучий Арсенио. На цьому шоу відбулася немаловажна подія: молоді виборці піднесли Клінтонові величезну фотографію. На ній Клінтон був знятий молодим, відчайдушним, у темних сонячних окулярах. А головне — він грав на саксофоні. Цей знімок обійшов увесь світ. Він став таким же символом передвиборної кампанії, як майки й значки
Хиллари допомагала чоловікові й у важливих телевізійних дебатах із Президентом Бушем і з незалежним «Третьою Людиною» — техаським мільярдером Россом Перо. А потім вона отпаивала Білла сподіваємося з медом і лимоном, коли в нього сіл від алергії голос
Вона «прикрила» його й наприкінці цього виснажливого марафону, в Огайо в неділю перед виборами. Момент був судьбоносний, а отут, як на зло, ішов дрібний дощик, що робив всі навколо безнадійним. Спереду була виснажлива 48-годинна поїздка через всю Америку: п’ять тисяч миль, через чотирнадцять міст і вісім штатів, від Нью^-Джерсі до Нью-Мексико. У пропасному стані Клінтон виступав не один раз. Голос його звучав хрипнуло й часто переривався кашлем: «Зле щось зле. Я, мабуть, попрошу Хиллари яке про що сказати».
Вона ясно й точно говорила про те, що прийшов час спільних зусиль
Оплески, кінець зустрічі, виліт Впенсильванию.
Нарешті, зайнялася перемога. Буш стояв перед поразкою, тому що, готової до реформ Америці, він за чотири роки нічого не зміг запропонувати. А крім того, Росс Перо забрал досить голосів, щоб Клінтон одержав більшість
За день до виборів, під час польоту над Огайо, Хиллари дозволила собі оптимістичне висловлення: «Я завжди була впевнена, що Білл може перемогти».
Містер і миссис Президент
3 листопада 1992 року для Білла Клінтона пробив «зоряну годину»: він був обраний сорок другим Президентом США, набравши сорок три відсотки голосів. Але на цьому роль Хиллари не закінчилася
Під час попереднього візиту двох провідних представників демократів у Конгресі, — Голови Палати представників Тома Фоли й керівника сенатської більшості Джордж Митчелла, Хиллари Клінтон виступала не тільки в ролі господарки, що приймала гостей. Дія відбувалася в Палаці Губернатора в Литл-Долі. Хиллари була скромно причесана, на голові чорний обруч, що як би підкреслював, що вона не просто мила господарка, але й рівноправний учасник розмови. Вона це довела, втручаючись у розмову, а Білл підтвердив її право, жартівливо помітивши: «Існує думка, що Хиллари більше в курсі справи, чим ми всі».
Різко помітним було й вплив Хиллари на вибір кандидатур, причому на найвищі посади. Ніколи ще не було так багато жінок в американському уряді: з 150 високих посад 38 були зайняті жінками, рівно одна чверть
Не утрудняючи себе мотивуваннями, Хиллари наполягала на тому, щоб у клинтоновском кабінеті міністрів, що виявляє собою «портрет Америки», юстицією обов’язково керувала жінка. Після деяких труднощів 11 лютого на цей пост була призначена Жаннет Рено.
Хиллари твердо вирішила нічого не випускати зі свого поля зору. Неважливо, що вона була першої із дружин Президентів, що не тільки одержала відповідальне Бюро в Східному крилі Білого Дому, не тільки офіс у Західному крилі, звідки шлях тільки наверх, до центра влади, вона твердо вирішила займатися реформою охорони здоров’я. Для цього їй потрібний був штат числом більше 500 співробітників
На практиці Хиллари не обмежилася тільки областю охорони здоров’я, вона займалася проблемами соціального забезпечення, — всіма проблемами у всій їхній складності. На нескінченних засіданнях у Білому Домі, присвячених першому бюджету клинтоновской адміністрації, Хиллари відверто демонструвала себе як енергійна порадниця. Вона твердо, боролася за ощадливі витрати на соціальне страхування й страхування пенсіонерів. Незважаючи на те, що другие учасники цієї дискусії голосували проти цієї позиції, Білл Клінтон, приймаючи остаточне рішення, взяв за основу вихідні від Хиллари тверді речення
Хиллари показала себе чудовою господаркою. Спокійно, без суєти вона реорганізувала все в Білому Домі. Вона хотіла, щоб Білий Дім був повний гостей. Але не тільки багатих і впливових. Усяка людина повинен мати можливість посидіти за столом із Президентом. Точно так само, як у День приведення до присяги, кожний мав можливість під час багатогодинного прийому поздоровити нового Президента і його дружину
Єдине, що забороняється категорично — це паління в Білому Домі. Саме в цьому рішенні виразилося відношення подружжя до реформи охорони здоров’я. Вони сприймали її не тільки як державне завдання, але і як свою особисту відповідальність за те, «що кожна людина повинен перейнятися турботою про своє здоров’я, повинен сам розуміти, що небезпечно для здоров’я, а що ні».
Реформа для всіх американців
Незважаючи на те, що американське суспільство — багате суспільство, — у ньому є одна болісна проблема: люди живуть у постійному страху перед важкими хворобами. Цього страху, мабуть, не випробовують лише самі богатие. Справа в тому, що тривале перебування в лікарні «з’їдає» не тільки страховку, але й всі гроші, і часто закінчується вбогістю. Майже 37 мільйонів американців взагалі не мали лікарняної страховки й, у такий спосіб повністю залежали від добродійності держави
Підприємці, які забезпечують своїм службовцем медичне страхування, просто стогнуть під лавиною расзодов. Фірма «General Motors» в 1990 році витратила на страховки 3,3 мільярди доларів, у результаті чого кожний автомобіль став дорожче на 770 доларів. Таким чином, економіка як би деформована цими витратами
Реформа охорони здоров’я — одна з вибухонебезпечних крапок політичної діяльності в США. Розумні політики це розуміють. Висунувши популярну програму, Білл Клінтон залучив до себе виборців, а недбалість Буша в цьому питанні обійшлася йому втратою багатьох голосів
Зрозуміло, чому Білл Клінтон відніс реформу охорони здоров’я до перших пріоритетів у своїй політиці. Доручивши займатися цим проектом своїй дружині, він показав всій Америці, як це важливо для нього. І Хиллари, тільки-но освоївшись у Білому Домі, прийнялася за роботу. Для неї об’єдналися 511 урядових службовців, співробітників Конгресу й експертів по всій мозаїці картини реформації
Перша Леді не пропускала ні однієї зустрічі. Крім того, щодня вона протягом шести годин вела переговори з Капитолием. Вона відвідувала всіх значних людей у Сенаті й Палаті представників. Протягом наступних місяців вона організувала 31 зустріч із депутатами Палати представників і 19 зустрічей із сенаторами. А крім того, вона колесила по всій Америці для того, щоб виконати «доручення Президента й мобілізувати широку підтримку всій реформі». Вона вміла робити складні речі зрозумілими, уміла доносити свої ідеї й думки до слухачів
Робота Хиллари була раптово перервана 19 березня 1993 року. У її 82-літнього батька Хуга Родема трапився інфаркт. Наступні шістнадцять днів Перша Леді провела в лікарні, не відходячи від постелі батька. Програма 100 днів підготовки реформи чекала Хиллари, хоча строк уже минув
6 квітня вона виступила в Техасі, де на зустріч із нею в університеті зібралися 14 тисяч чоловік. Це було дивне мовлення: набагато більше, ніж про політика, Хиллари говорила про життя й смерть, про цінність кожної людини. Про Програму охорони здоров’я вона згадала лише мимохіть: «ДО 1 травня я буду готова. І Президент, я сподіваюся, буде задоволений».
Наступного дня її батько вмер. Незважаючи на вагу втрати й турботи про своєї, тепер уже самотньої, матері, Хиллари помалу включалася в роботу Task Forse. Але все-таки вона не уклалася в строк до 1 травня. Вона не була готова ні до кінця травня, ні до середини червня. І справа була не тільки в її внутрішньому стані: Реформа дуже незабаром стала об’єктом політичного обстрілу з важких знарядь
Хиллари захищалася. У дебатах про охорону здоров’я вона знаходила все більшу впевненість. І, звичайно ж, більшість американських народів сталася на її сторону. При опитуванні «Washington Post» наприкінці квітня 1993 року показники були наступні. Діяльність Хиллари Клінтон підтримали 56% опитаних, 70% уважали, що головним напрямком реформи повинні бути антинікотинова й антиалкогольна програми; 82% вважали за необхідне контроль уряду над цінами на ліки, за ліжко-місце й візит кврачу.
Саме на всі ці побажання опиралася Хиллари у своїй реформаторській програмі. Головна проблема реформи охорони здоров’я перебувала між двома завданнями. Застрахувати, по можливості, всіх американців; Застрахувати по можливо низькій ціні страховки й одночасно уникнути підвищення податків. Отут і відбулося ще одне з’єднання спільних зусиль Президента Клінтона й заступника по охороні здоров’я Хиллари Клінтон. Економічна стратегія Білла, що передбачає скорочення витрат на 30-50 мільярдів доларів, відповідала необхідності прикрити дефіцит, що неминуче назріває у зв’язку з реформою охорони здоров’я
Економічний радник Президента побоювався, що реформа охорони здоров’я здатні знищити всі зусилля по обмеженню дефіциту держави, і більше того, створює додаткові труднощі підприємцям. Все це не сприяє економічному підйому
Біллові Клінтонові стояло вирішити серйозні проблеми. З його партії стали лунати голосу: «Ми не хочемо, щоб нас обвинувачували в тім, що ми тільки й можемо, що збільшувати податки й витрачати гроші». Його популярність стала падати. Поточна програма була розбита в Конгресі. А речення по бюджеті були прийняті з великою натяжкою. Довелося в черговий раз «заморозити» честолюбний проект Хиллари. І знову Хиллари, корячись політичним інтересам, відступила в тінь. Але вона була глибоко впевнена в тім, що реформа знову стане предметом агітації за демократів на проміжних виборах 1994 року
Жінки в керма влади
Ще задовго до того, як Хиллари Клінтон зробила свою першу поїздку за кордон як дружина Президента США, » Хиллари-Фактор » почав впливати на мир. Мир зустрів цю жінку з повагою й замилуванням, словом, точно так само, як ставляться до неї співвітчизники. Літній англієць — житель Лондона, відповідаючи на запитання американських тележурналістів, називав її «досить енергійної леді», молода японка з Токіо хотіла б стати схожої на Хиллари, коли досягне її віку. Об’єктивно оцінюючої події англійський щотижневик «The Economist » називав її «однієї із провідних представниць демократичного руху свого покоління», гамбурзький «Stern» представив її «як одну із самих влиятельнейших жінок миру», те ж саме визначення з’явилося на першій сторінці мадридського журналу «Eln Pais». Російський щотижневик «Московські новини » опублікував пророкування російських астрологів, відповідно до якого Білл («Лев») і Хиллари («Скорпіон») пари, що може цілком претендувати на звання зразкової подружньої пари XXI сторіччя. Феномен Хиллари Родем Клінтон працює на зміну миру, збуджуючи дискусії про роль жінок у політичному житті. Правда, оцінити підсумки цієї діяльності зможуть лише в XXI сторіччі
А от представниця Землі Гессен від СДПГ Хайдемари Викцорек Цойл в одному зі своїх виступів позначила основний принцип феміністичного руху: » Хто хоче мати по-справжньому людське суспільство, повинен » переступити » через сугубо чоловіче суспільство «. 14 Основним критерієм сучасної політичної діяльності, звичайно, є завдання діяти спільно, з огляду на інтереси всіх — так само як чоловіків, так і жінок, як більшості, так і меншостей, усуваючи протиріччя й порушення й переборюючи конфлікти в розподілі матеріальних благ. Це збігається з позицією Хиллари Клінтон, для якої питання очеловечивания суспільства набагато важливіше тривог із приводу того, у якого з підлог більше влади
Однак на шляху такого перетворення коштує безліч перешкод. Одна тільки думка про повсюдну жіночу присутність у всіх сверах діяльності й навіть (про, жах!) там, де місце тільки для macho («Сильний, суворий чоловік» (испан.) ) — пілотування ракети Ф/А-18, викликає запеклий опір
А, може бути, дійсно існують об’єктивні причини, у силу яких жінки не одержують більшості голосів при виборах у парламент, не можуть очолювати економічні сполучники, дослужитися до звання генерала в армії. І якщо знайти такі причини або причину, те дивні явища стануть зрозумілими. Але таких причин немає.
Епоха, коли сила мускулів цінувалася вище інтелекту й розуму, закінчилася. І Хиллари Родем Клінтон здається сьогодні «стрілочником», що регулює рух транспортних складів. Чи стане мир, завдяки участі жінок у керуванні державою, більше гуманним, — покаже майбутнє
Після того, як жінки в США одержали право на участь у виборах, Президент Уоррен Хардинг заявив: «Із приходом жінок у наше політичне життя ми можемо розраховувати на те, що їхній інтелект, їхні організаторські здатності, витонченість їхньої натури й дарунок впливати благотворно будуть сприяти поліпшенню соціального пристрою нашого суспільства «.
Це було сказано 4 березня 1921 року. Але поки що участь жінок у державному керуванні виглядає блідо, через їхню незначну кількість, і тому робити які-небудь висновки про вплив їх на суспільство неможливо.
Правда, історія знає приклади видатних жіночих особистостей, які не уступали більшості чоловіків у справах керування державою. Дехто з них виявили себе агресивними й безкомпромісними, дехто — продажн і віроломними, інші — відкритими й чуйними, готовими піти на прогресивні перетворення й реформи
В Ізраїлеві вперше в історії цієї держави ще в 1969 році до влади прийшла жінка. Прийшла по велінню власної совісті й по праву. Адже вона стояла в джерел державотворення. Мова йде про ветерана робочого руху прем’єр-міністрі Голде Мейр.
Хиллари Клінтон, щиро восхищавшаяся Мейр, уважає, що саме пані Мейр підсилила авторитет і вплив жінок у світовій політиці. Першої Леді імпонує, що російська єврейка Мейр була американською громадянкою. Голда Мейр знаходилася при владі в плині п’яти літ
Однак жодна з жінок-політиків не залишила такого глибокого сліду в історії всесвітньої політики, як «Залізна Леді» — прем’єр-міністр Англії Маргарет Тетчер, що керувала країною, керуючись винятково правилами послідовного консерватизму. Тетчер була на пості прем’єр-міністра з 1979 по 1990 рік. Тетчер прожила довге життя політика, набагато більше довгі й щасливу, ніж інші жінки, що тримали кермо влади у своїх руках. За період її правління в Англії виросло ціле покоління людей, які вважають у порядку речей ситуацію, коли на чолі уряду й країни коштує жінка. Їх не бентежить навіть той факт, що в порівнянні із цією жінкою чоловіка — члени її кабінету міністрів і ті, що прийшли після її, виглядають «неженками». Політичне кредо Маргарет Тетчер видно з її наступного висловлення: «Краще правило для політика: якщо хочеш щось сказати — питайся поради чоловіка, якщо хочеш щось зробити — запитай жінку» (Newsweek, 3. Dec. 1990) .
Примітно те, що всі ці утворені, енергійні жінки одержали шанс показати себе й заявити про себе в політику лише після того, як до них на цих посадах потерпіли фіаско представники сильної підлоги
Але все-таки згідно зі статистичними даними за 1993 рік, лише у вісьмох зі ста сімдесятьох країн на чолі уряду стояли жінки. Ненабагато краще обстояли справи й у парламентах. Виключенням не стали й економічно розвинені країни із прогресивно розвитий системою демократичного правління. Кількість жінок у вищих державних органах, наприклад у палаті представників Конгресу США, — 10,8 відсотка
Неможливо об’єднати під загальним знаменником всіх представниць верховної влади. Час і місце, у рамках яких вони здійснювали свою політику відрізняються. Цей аспект заслуговує окремої розмови. Але безперечно одне: участь жінок у міжнародному житті й політику не є більше пріоритетом чоловіків
Висновок
Хиллари Клінтон усвідомлює й почуває, як у її країні зріє час зміни політичного керівництва й появи «миссис Президент». Росте незадоволеність населення США результатами політичного курсу, проведеного протягом сторіч політиками чоловічого роду. Однак в «команді Биллари» один без іншого не діяти, не перемагати не може. Реформи Білла й ідеї Хиллари, доповнюючи один одного, приведуть до перемог або терплять поразку. Цим і пояснюються тактичні прийоми й наявність цілого складу «косметичних засобів», за допомогою яких подружня пара намагається затушувати й свої власні помилки й промахи, і невдалі дії своїх соратників
Хиллари завжди в курсі всіх внутрішніх державних справ, вона дає ради й розпорядження, але прилюдно вона відводить собі досить скромну роль, уступаючи Президентові загальний інтерес і увага
Хиллари Клінтон виявляє собою приклад або, вірніше, результат того історичного процесу, у якому роль американських жінок ставала усе більше значимої, а їхньої можливості усе більше широкими. Така Перша Леді повинна була з’явитися з неминучістю. Хиллари Клінтон користується своїм правом і своїми можливостями, вона сама пробила собі дорогу. Але не тільки це важливо: вона уможливила вибір для всіх жінок у майбутній Америці
Можливо, цей вибір, — «миссис Президент» без лапок
Література
1. Дедерихс М. Р. Хиллари Клінтон і влада жінок. — М.: ЦСеИ, 1995.