Перший сон Раскольникова і його роль у романі Ф. Г. Достоєвського «Злочин і покарання»
У романі Ф. Г. Достоєвського, як і в произведениях. багатьох інших російських письменників, зустрічаються описи шов головного героя. Для Достоєвського сни мають велике значення ще й тому, що вони розкривають характер і душу людини. В «Злочині й покаранні» зустрічається чотири сни Родіона Раскольникова, але ми розглянемо й проаналізуємо перший сон, описаний Достоєвським на початку романі
Раскольникову сниться його дитинство, ще в рідному містечку. Він гуляє з батьком і проходить мимо шинок, з якого вибігають п’яні мужики. Один з них, Миколка, запрошує інших прокотитися не його возу, у яку упряжена»маленька, худа саврасая селянська клячонка». Мужики погоджуються й сідають. Миколка б’є кінь, примушуючи неї тягти віз, але вона через слабість не може навіть іти кроком. Тоді хазяїн починає бити шкапу з остервенением і добиває її. Розкольників-Дитина в перший момент дивиться на все происходящее в жаху, потім кидається захищати коня, але занадто пізно.
Атмосфера происходящего розпечена найсильнішими почуттями. З одного боку, це злісна, агресивна пристрасть розгнузданої юрби, з іншого боку — нестерпний розпач маленького Народи, що трясе його серце жалістю до «бідної конячки». І в центрі всього — жах і сльози домагається шкапи, що. Не випадково, створюючи цю страшну картину, Достоєвський використовує дуже багато знак оклику
Головна думка епізоду полягає в неприйнятті вбивства натурою людини, і зокрема натурою Раскольникова. Перед сном герой думає про корисність убивства баби-процентщици, що віджила своє сторіччя й «заїдає» чужий, але після Розкольників прокидається в холодному поті й у жаху від сцени, побаченої в сні. Це зміна можна пояснити боротьбою душі й розуму, що постійно відбувається в головному герої. Сни не підкоряються розуму, у них розкривається натура людини, і ми бачимо, що вбивство огидно душі й серцю Раскольникова. Але в реальності думки й турботи про матір і сестру, бажання довести свою теорію про «звичайні» і «незвичайних» людях на практиці спонукують думати про вбивство і його корисність, заглушати борошна натури
Достоєвський вкладає в перший сон головного героя свої думки про причини злочину й про протиприродність убивства
Рідне містечко — це символ і самий Петербург. Шинок, п’яні мужики, ядушлива атмосфера — все це невід’ємні складового Петербурга часів Достоєвського. Автор уважає, що Петербург є причиною й співучасником злочину Раскольникова. Місто своєю атмосферою, мнимими тупиками, жорстокістю й байдужністю діє на головного героя, втягуючи його у хворобливий стан порушення. Саме цей стан підштовхує Раскольникова до створення теорії, що опановує його розумом і велить имсамим.
Сон безліччю ниток пов’язаний з тим, що відбудеться потім у реальності роману. Розкольників, содрогнувшийся перед тим, що він задумав, все-таки вб’є бабу й Або ще-завіту, така ж безпомічна й забиту, як шкапа: вона не насмілиться навіть підняти руку, щоб захистити особу від сокири вбивці. Потім умираюча Катерина Іванівна видихне разом із сухотною кров’ю: «Заїздили шкапу!» Але Розкольників у цій дивній реальності виступить уже як кат, як частина грубого, жорстокого миру, що привласнив собі право вбивати, однаково як: на парі або, або винаходячи теорії про сильну й слабку особистостей
Сон головного героя описаний автором з усіма деталями й нагадує сцену з вірша Н. А. Некрасова «Про погоду». Дія сну розвертається послідовно, у відмінність, наприклад, від сну Николеньки в романі Л. Н. Толстого «Війна й мир», що де відбуваються події гарячково поміняють один одного. Але перший сон Раскольникова не є єдиним: за ним підуть ще три сновидіння, і кожне із чотирьох має своє значення. Перший сон головного героя зіграв важливу роль надалі добутки, тому що, розвиваючи тему «покарання» Раскольникова, Достоєвський покаже, що саме в душі зберігаються всі головні істини про відношення людей друг до друга: «Не суди», «Не вбий», «Возлюби ближнього, як самого себе». І покараний Розкольників буде в першу чергу тим, що його серце не прийме злочину. Прислухайся Розкольників не до заклику розуму, а до заклику серця, які пролунали в першому сні, — страшний злочин не свершилось би.