загрузка...

«Під чужим небом», «стилет чи стилос?..». Ностальгічні мотиви, філософічність поезій

Антонич та Св. Гординський. Згодом Варшавська група заходилася видавати журнал «Ми». У його підготовці брав активну участь і Євген Маланюк.

Уже в першому числі видання з’явилися друком поезії та стаття письменника. Війна й окупація Польщі примусила його шукати роботу.

Певний час удалося працювати в українській гімназії у Варшаві, підробляти на випадкових роботах, а інколи доводилося перебиватися й без хліба. В останні місяці війни Є. Маланюк був змушений покинути Польщу й повернутися до Чехії, а відтак знову збиратися в дорогу. Перебувати в Чехії було небезпечно.

1945 р. Євген Маланюк був змушений залишити домівку, сім’ю й податися в другу еміграцію. Точніше, з цього року для нього розпочався другий період блукань, уже в Німеччині.

І знову майже чотири довгих таборових роки життя. У таборовій школі міста Регенсбурга Євген Филимонович влаштовується вчителем математики та української літератури. Навколо нього знову збирається коло літературно обдарованої молоді з нової хвилі української еміграції — Леонід Лиман, Олег Зуєвський, Леонід Полтава. Поет бере участь у створенні письменницької організації МУР, що протягом 1945–1949 рр. працювала в Німеччині й стала цікавою сторінкою в історії української літератури у вигнанні. А загалом для Є. Маланюка то були тяжкі часи: життя перевалило за полудень віку, а його необхідно було починати заново; з чого починати, на що сподіватися — поет часто не знав.

Під кінець сорокових люди все частіше від’їздили з таборів: хто — до Латинської Америки, хто в Австралію, проте, більшість прагнула потрапити до СшА. В одному із транспортів 1949 р.

відпливав у свою третю еміграцію і Євген Маланюк. Нелегко складалося його життя в Америці. Спочатку довелося працювати фізично.

Пізніше пощастило влаштуватися за фахом — на інженерну посаду в Нью-Йорку; у креслярському бюро він працював до виходу на пенсію в 1962 р. Євген Маланюк помер 16 лютого 1968 р. в Нью-Йорку. Похований на кладовищі в Бавнд-Бруці в Нью-Джерсі, яке часто називають українським пантеоном. Огляд творчості Євгена Маланюка Сам себе Є. Маланюк назвав імператором залізних строф!

ця фраза міцно вкоренилася в літературі стосовно життя й творчості Маланюка, у спогадах про нього. Значну частину творчості поета становить поезія, присвячена Батьківщині. Поезію Євгена Маланюка можна назвати автобіографічною, адже в ній митець передавав своє світовідчуття, розуміння подій, свідком яких він був. Воїн УПА після поразки визвольних змагань повинен був разом зі своїми товаришами назавжди покинути Батьківщину, стати вигнанцем.

Опинившись в еміграції, він, як і багато інших, гостро переживав свою відірваність від України, мріяв повернутися на рідну землю. Життя склалося так, що його муза була покликана служити державотворчій ідеї, будити й формувати націю. Майбутній письменник вітав українське відродження 1917-1918 pp., про що пізніше написав у своїх поетичних творах. Поетичні рядки — це пошуки відповіді на ті питання, які дуже хвилювали молоду людину, це роздуми над історією й майбутнім рідної держави і її народу, вони, по суті, стали магістральним напрямом ранньої творчості Євгена Маланюка. У Подєбрадах (1924) поет дебютує збіркою віршів «Стилет і стилос», через рік виходить його друга збірка — «Гербарій».

Осмислення трагічної долі Вітчизни та пошуки виходу із цього становища — наскрізні мотиви поезій цього періоду. У наступних збірках («Земля й залізо», 1930; «Земна Мадонна», 1924; «Перстень Полікрата», 1939) Є. Маланюк усе більше заглиблюється в історію України, шукаючи в ній державотворчі ідеали, але разом із тим шукаючи відповіді на питання сьогодення.

Міцності, силі, мужності поет протиставляє «рабську кров», «розслабленість ледачу». Він шмагає українців і Україну задля однієї мети — хоч так розбудити віками витравлювань національну свідомість народу.

Творчість Є. Маланюка дійшла до читача в дев’ятьох збірках.

Самі назви говорять нам багато: «Стилет і стилос», «Гербарій», «Земля і залізо», «Земна Мадонна», «Серпень» та інші. Дуже різноманітними видаються нам тексти поета, але серед них так чи інакше вирізняються кілька мотивів, кілька тем, що наскрізно проходять крізь усю творчу спадщину Є.

Маланюка: • центральний образ лірики — образ України, її доля, її історія; • болісне почуття розлуки з рідним краєм — головний мотив творчості поета-мислителя в еміграції; • образ України присутній практично в усіх віршах Є. Маланюка, бо, осмислюючи минуле й сучасне, поет посилається на історію України, на долю української нації. Складними Переживаннями ліричного героя-вигнанця, болем за долю батьківщини сповнені твори митця; • суть концепції історії України очима Є.

Маланюка в тому, що митець постійно шукав відповіді на питання: чому Україна зазнала поразки? І пов’язував історію України із сконцентрованою символікою в пласті історії. Для поета Україна — Еллада Степова, Київ — Степова Александрія; • Є. Маланюку болить втрата державності, утрата тієї еллінської краси й сили, які були притаманні Україні княжої доби.

Є. Маланюк був упевнений, що Україна зуміє вибороти собі незалежність, бо має це місце в історії. 2. Виразне читання поезії «Під чужим небом» 3. Бесіда з учнями • До кого звертається поет у творі?

• З якими образами асоціюється поетова Україна? • Про які деталі поетового «українського» життя ви дізналися? • Який прийом використовує автор у вірші? (Антитезу: протиставляється життя в Україні і в еміграції). • З якими образами автор пов’язує еміграцію? • Що ви можете сказати про композицію вірша? • Визначте мотив другої частини поезії. (Для поета еміграція — смерть). • Визначте тему та ідею поезії.

• Чи можна вважати вірш автобіографічним? Обґрунтуйте відповідь. • Дослідіть художні засоби поезії. (Епітети: «убогий митар», «вогненний слід», «сіре поле в чорних круках», тавтологія «А я тут, на чужинних бруках, Чужий — несу чужий тягар», оксиморон «страшна краса» та ін.). 4. Узагальнення Доля закинула ліричного героя (він же й автор) далеко на чужину. Усе добре — цивілізація, розваги, тільки героєві самотньо, тоскно без рідної Херсонщини, старенької батьківської хати, маленької річечки й привіту рідних та близьких. Усе це йому сниться, пригадується, ятрить серце, але повороту немає, і мати вже, напевне, перестала очікувати сина. Виявляється, що туга за батьківщиною — одне з найболючіших почуттів, і поет добре відчув це на собі.

Вірш складається з п’яти частин, кожна з них має свій ритмомелодійний малюнок відповідно до змісту й настрою героя (від теплих спогадів до відчаю, підкріпленого алкоголем). 5. Виразне читання вірша «стилет чи стилос?..» 6. Бесіда з учнями • На початку вірша звучить риторичне запитання: «Стилет чи стилос? ». Чому перед поетом постав такий вибір? • Як образно поет передає своє вагання у виборі?

• Який прийом лежить в основі поезії? (Антитеза: «тут»… і «там») • Що ближче поетові? Як про це сказано у вірші? • Які образи-символи використовує Є.

Маланюк? • Які завдання ставить Маланюк перед митцем? • У чому полягає державотворча місія поета? • Визначте ідейний зміст твору. • Проаналізуйте мову вірша. 7. Узагальнення Є. Маланюку належить відома фраза, що стала афоризмом чи то пак навіть гаслом: «Як в нації вождів нема, тоді вожді її поети».

Митець, попри свою творчу «професію», брав на себе надзвичайно велику громадянську відповідальність. Є.

Маланюк вважав, що поет, людина мистецтва — єдиний, хто може розбудити душі співвітчизників, донести до суспільства певні ідеї, вірування, прагнення. У Маланюка реальний світ постає крізь призму поетового «я», і читач захоплюється символічністю та образністю.

Так, у поезії «Стилет чи стилос?..» ці предмети несуть на собі не просто пряме, матеріально виражене значення: стилет — короткий кинджал, стилос — паличка для письма. Стилет є символом одвічного близького бою сам на сам, свідомого вибору жертовної боротьби за ідеали народу. Стилос — це уособлення мистецтва з його витонченою гармонією, музикою людських почуттів та магією добра й краси. Ліричний герой поезії, а з ним і сам автор, вагається, чому надати перевагу — боротьбі, дії, силі чи прекрасному, поезії. Вибір цей інколи буває трагічним. Найчастіше в житті людини, та й у природі відбувається протиборство, суперечка або переплетення цих сил (там «пестощі» — тут «жаха набряклий вітром обрій»).

І все ж герой зачарований «веселим галасом бою», «безмежжям» та готовий поринути у вир бурхливого життя. IV. УзагальненняВивченогоМатеріалу Продовжте речення • Батько Є Маланюка був людиною… • Мати, Гликерія Яківна, принесла в сім’ю… • Є. Маланюк віршувати почав…



Поставьте ссылку на http://historylib.net/ и мы будет чрезвычайно благодарны.
  • Лірика Буніна (відкликання) Бунін И. А
  • Лірика Буніна (відкликання) Мир Буніна - це мир зорових і звукових вражень(А. Блок) У юнацтві вихідними для Буніна стали картини природи, рідного краю. У його поезії богатий розлив фарб. Возопивят сміливі зіставлення, особливі суцвіття, метафорическе людське відчуття не приютности, грізні прихраствия. Основні напрямки його лірики - елегійність, созерцаточность, смуток. "Сутінки"-1900рік "захід"-1900рік "почав степ пустелею віє"- 1894рік. Не в кого з російських поетів немає такого почуття віку ліричного героя - він як
  • Маяковський “про місце поета в робітнику
  • Маяковський "про місце поета в робітнику ладу" На рубежі нового періоду в житті країни й у своїй власній творчості в Маяковського виникає необхідність заново переглянути й до кінця продумати свої погляди на сутність літератури й на положення й завдання письменника в соціалістичному суспільстві. У вірші" Розмова з фінінспектором про поезію"Маяковський вирішує хвилюючий і його й кожного письменника питання "про місце поета в робітнику ладу", про значення поезії. На його думку, місця
  • Тема поета й поезії у творах Некрасова
  • Тема поета й поезії у творах Некрасова В 1856 році було написано один із самих головних віршів Некрасова - «Поет і громадянин». У цьому вірші різко протипоставлена позиція двох людей - поета й громадянина. Поет, що відмовився від служіння суспільству, стає марним Поет пройшов довгий і складний шлях, він знеміг у боротьбі, склав смиренно руки, померкли його почуття й цивільна поезія Другий герой, громадянин, приходить до поета, намагається розбудити в
  • Разноликость поезії С. Єсеніна
  • Твір по літературі: Разноликость поезії С. Єсеніна У всього своя хода є; Що приємно юшку, що - для ока Якщо перс складає погано пісня, Виходить, він вовек не із Шираза. С. Єсенін Поезію Сергія Олександровича Єсеніна не можна назвати монотонної, вона скоріше разнолика. На різних етапах свого життя Єсенін вибирає абсолютно несхожі теми для своїх віршів У житті Єсеніна були періоди важких протиріч, глибокої щиросердечної відмови, коли життя здавалося йому
  • «Пражская школа» в контексте украинской диаспоры
  • Прослеживаются взаимовлияния в пределах «пражской школы» украинской поэзии и контакты «пражан» с другими представителями диаспоры 1920- 1930-х годов, затронута проблема сохранения национальной самоидентичности в условиях эмиграции. Взаимодействие единиц литературного процесса является одним из движителей его развития. Наиболее активно художественные контакты и взаимовлияния происходят в пределах школы, группировка, группы. Одним из известнейших группировок украинской литературы ХХ столетия является «пражская школа». После Первой мировой войны Прага была, наверное, чуть ли не наибольшим культурным
Вы ознакомились с сочиненинием на тему: «Під чужим небом», «стилет чи стилос?..». Ностальгічні мотиви, філософічність поезій