Піднята цілина (ідейно-художній зміст)
Ім’я М. А. Шолохова відомо всьому людству. Його видатної ролі у світовій літературі XX століття не можуть заперечувати навіть супротивники соціалізму. Добутку Шолохова вподібнюються епохальним фрескам, а «Тихий Дон» по силі художнього узагальнення ставиться в один ряд з «Війною й миром» Л. Н. Толстого
Один із самих значних добутків письменника — роман «Піднята цілина». Перша книга роману вийшла в 1932р., друга була закінчена наприкінці 1959р. Майже 30 років розділяють їх і визначають деякі розходження в проблематиці й способах зображення дійсності. Проте, обидві книги зв’язані єдністю концепції, єдністю характерів і доль і являють собою цільний художній твір. Шолохова тягне доля донського козацтва, особливі риси його духовного вигляду, його драматична доля. Письменник застає своїх героїв у момент крутого перелому, коли в їхні долі владно вторгаються нові початки, валять колишні умови їхнього існування. Уже сам заголовок «Піднята цілина» — говорить про зміни. Ці зміни пов’язані з появою в козачому середовищі нових соціалістичних ідей. Що несуть вони в життя? — от проблема, що ставить Шолохов.
Більшу идейно-естетическую навантаження несе в романі образ оповідача
Фігура оповідача — самостійний і важливий елемент композиції. Він виступає в ролі коментатора — співчуваючого, осудливого, добродушно насмехающегося. Його екскурси в минуле, те, як докладно він описує обставини народного життя й козачі долі — все це виявляє в оповідачі людини, кровно зацікавленого в долі народу
У романі Шолохов зіштовхує три групи персонажів: комуністів несучим у село нові ідеї, їхніх ворогів — захисників старого правопорядку, і маси козацтва
Вороги в «Піднятій цілині» представники різних соціальних шарів. Серед них офіцер Половців, нащадок старого дворянського прізвища Летьевский, міцний хазяїн-кулак Островнов, бандит Тимофій Рваний і ін. Це люди, які прагнуть перешкодити змінам і повернути життя в колишнє русло. Шолохов не задовольняється зовнішніми зображеннями ворожого стана. Він звертається й до засобів внутрішній психологічній характеристиці. Письменникові важливо показати, що руйнівний характер діяльності накладає відбиток на душі, на моральність людей, спотворює природні людські почуття
Партійний колектив — співдружність людей, що прагнуть до перебудови миру. Cвое подання про зміст, мету й засоби перетворення Шолохов втілює, у першу чергу, в образі Давидова. Давидов — людина новий у козачому хуторі. Але він теж представник народу, хоча й іншої його грані — пролетарської. Заводська людина, робітник-двадцатипятитисячник, посланий партією для колективізації села, поставлений у незвичайні, виняткові для нього умови селянського життя, такий підхід дозволяє провести серйозні випробування характеру, показати, як сила комуністичної переконаності здатна зробити простого слюсаря свідомим творцем історії, допомогти йому повернути життя в Гремячем Балці. Гуманістичні задуми Давидова Шолохов перевіряє практикою, його відношенням до народу. Розвиток дії показує, що все своє життя він підкоряє інтересам колгоспу, інтересам людей, що довірилися йому. Образ Давидова втілює подання Шолохова про найбільшу безкорисливість, самовідданість, діючий гуманізм комуністів. В образі Нагульнова, вірного соратника й товариша Давидова, Шолохов виразив протиріччя між високою гуманістичною метою й неприборканим темпераментом, прямолінійністю, негнучкістю особистості, натхненої цим ідеалом. Автор співчуває героєві, захоплюється його безкорисливістю, його самозреченням. Він нарочито загострює масштаби нагульновских задумів (мрії про світову революцію) , щоб підкреслити властиве героєві нерозуміння реальних можливостей свого часу. Шолохов наполегливо зіставляє служіння Нагульнова справі колгоспного будівництва з його відношенням до потреб козаків, до сьогоднішнього стану їхніх розумів. Одночасно він захоплюється людиною, що, забуваючи про себе в ім’я високих цілей, прагне прискорити плин життя. Але письменник затверджує, що це прискорення повинне здійснювати відповідно до реального стану дійсності й в ім’я цієї дійсності. Шолохов співчуває жагучій вірі в комунізм і заперечує фанатичну одержимість, сліпоту, неуважність до конкретної особистості. Фігура Разметнова підкреслює цю думку. У його особистості автор виявляє природну чуйність, моральну глибину, здатність, незважаючи на суворі випробування, зберегти людяність. Особисті властивості Разметнова оттеняют гуманістичний зміст політики партії
Діяльність комуністів, як показує Шолохов, прискорює темп народного життя, звільняє неї від важкої спадщини минулого, дає розкритися справжнім моральним цінностям, які укладені в душах трудівників. Вона спрямована на об’єктивно піднесені цілі. Комуністи усвідомлюють їх як свою особисту справу. Цих цілей їм доводиться домагатися, переборюючи опір ворогів, забобони мас, свої власні недоліки. Фінал роману трагедійний: гинуть Давидов і Нагульнов. Але сутичка з ворогами завершується перемогою комуністів. Перемогою комуністів завершується й мирна битва за народ з тією відсталою силою, що укладена була в старому укладі життя
«Піднята цілина» — класичний добуток радянської літератури. Вона придбала ні із чим не порівнянну популярність. Цю книгу читали вголос на польових станах. Через десятиліття, коли епоха колективізації повторилася в інших соціалістичних країнах, «Піднята цілина» пережила друге народження, нею зачитувалися, у ній знаходили практичний посібник з колгоспного будівництва