Після «Грози» Островського — Частина 1

От що скаже народ!.. думав я, виходячи з ложі в коридор після третьої дії "Грози", що закончились искреннейшим вибухом загального захвату й гарячих викликів автора

Враження сильне, глибоке й головним чином позитивно загальне зроблено було не другою дією драми, що, хоча й з деякою працею, але все-таки можна ще притягти до караючого й викривального роду літератури, ---і а кінцем третього, у якому (кінці) анічогісінько іншого ні, крім поезії народного життя, ---і сміло, широко й вільно захопленої художником в одному з її существеннейших моментів, що не допускають не тільки викриття, але навіть критики й аналізу: так цей момент схоплений і переданий поетично, безпосередньо. Ви не були ще на поданні, але ви знаєте цей чудовий по своїй сміливій поезії момент ---і цю небувалу досі ніч побачення в яру, всією дихаючою близькістю Волги, всю благоухающую заходом трав широких її лугів, всіма звучними вільними піснями, "забавними", таємними мовленнями, всю повну чарівності страсті веселої й розгульної й не меншої чарівності страсті глибокої й трагічно-фатальний. Це адже створено так, начебто не художника, а цілий народ створював отут! І це-те саме було всього сильніше відчуте в добутку массою, і притім массою в Петербурзі, дивуй би в Москві, ---і массою сложною, разнородною, ---і відчуто при всієї неминучій (хоча значно меншої проти звичаю) фальші, при всій страхаючій різкості олександрійського виконання

Для мене особисто, людини в народ віруючі й давно, раніше вашого Лаврецкого, що воспитали в собі смиренність перед народною правдою, розуміння й почуття народу становлять вищий критериум, що допускає над собою в потрібних випадках перевірку одним, уже тільки останнім, самим загальним критериумом християнства. Не народ існує для словесності, а словесність (у самому великому змісті, тобто як весь різноманітний прояв життя в слові) для народу, ---і й не словесністю створюється народ, а народом словесність. Усяка ж словесність, що думає створити або перестворити народ... Але тут я краще покамест зупиню мовлення свою й не докінчу думки, як Гамлет не докінчує фрази: "И якщо сонце зароджує хробаків у дохлому собаці..." 4

Напередодні подання "Грози" я довго говорив з вами багато про що 5, що для мене й, судячи із симпатії вашої до розмови, для вас самих становить істотне вірування стосовно мистецтва й до життя. Я збирався було писати до вас ряд листів, у яких з возможною й нужною ---і не для вас, звичайно, а для інших, читачів ---і ясністю, з возможною й зовсім ненужною, але считающеюся за потрібну в наше відвикле від відверненого мислення час, виразністю, викласти положення й логічно життєві наслідки того загального погляду на мистецтво й відносини мистецтва до життя, що я не раз називало ідеально^-художнім. Погляд цей ---і не новий який-небудь, ---і й, стало бути, я не маю претензії називати його моїм поглядом; називаю же я його так, тобто ідеально^-художнім, у противуположность двом іншим: 1) погляду, що привласнив собі в недавній час назва реального6, але, по суті, теоретичному, що розстеляє бідне життя на прокрустово ложі, що підкоряє її більш-менш вузької теорії, тобто сукупності останніх результатів, добутих розумом в останню мінуту сучасного життя, і 2) погляду, присвоивающему собі назва естетического, проповедивающему своя дилетантська байдужість до життя й до її істотних питань, в ім'я якогось мистецтва для мистецтва, а тому набагато більше заслуживающему назва погляду матеріального7, чи грубо матеріального, чи тонко матеріального, це зовсім однаково. Природно, що, противуполагая ідеально-художній погляд естетическому в такому змісті, ---і я не думаю ставити мистецтву які-небудь зовнішні цілі або завдання. Мистецтво існує для душі людської й виражає її вічну сутність у вільній творчості образів, і по цьому самий воно ---і незалежно, існує саме по собі й саме для себе, як все органічне, але душу й життя, а не порожню гру, має своїм органічним змістом

Замість розвитку цих загальних основ, замість задуманих було мною чисто філософських бесід, які відкладаються на невизначений час, але все-таки, якщо накиплять коли-небудь, те будуть звернені до вас, я, весь під впливом живого й, з усіма його недоліками, істинно могутнього художнього явища, зважився повести з вами багато хто й довгі мовлення про Островського й значення його поетичної діяльності, ---і мовлення, які насамперед і паче всього будуть щирі, тобто будуть ставитися до самої сутності справи, а не до чого-небудь сторонньому, поза справою лежачий, і сама справа навмисно або ненавмисно затемняющет

Якщо деякі з основних положень і наслідків ідеально-художнього погляду, у застосуванні до розглянутих явищ, зажадають по суті самої справи досить докладного розвитку, ---і я буду без побоювання віддаватися таким вимогам по досить зрозумілому бажанню бути зовсім зрозумілим моїм читачам

Із приводу цього я дозволяю собі зробити невелике, чисто особистий відступ: зізнатися вам відверто ---і скарги на незрозумілість мого звичайного викладу мені серйозно набридли;8 тому що я, як людина переконання, дозволяю собі дорожити моїм переконанням. Переконання ---і якщо воно є дійсне переконання ---і купується по більшій частині ценою розумових і моральних процесів, більш-менш тривалих переворотів у щиросердечному організмі, ---і процесів і переворотів, не завжди, як ви знаєте, легенів ---і а не приходить із вітру. У кому є сильна потреба висловити свої переконання, у тім дуже природно й бажання, щоб з ними, із це складове моральне життя людини переконаннями, або погоджувалися, або, що точно так само важливо, сперечалися. До цих же пор я ще не мав задоволення сперечатися як ні з ким з теоретиків, так і ні з ким з естетиков.

Готовий з полною щирістю зізнатися в гріху деякої темряви викладу й деякої излишней прихильності до аналізу, я залишаюся, однак, при переконанні, що розумової ліні, ліні мислити й стежити за розвитком чужої думки, не треба по-справжньому балувати ні в собі, ні в інші. Стислі форми філософського викладу ---і зрозуміло, там, де вони потрібні, ---і заміняють собою цілі сторінки резонерства, хоча, звичайно, жадають від читача самомислення, зовсім резонерством не необхідного

Не відступаючись тому анітрошки від права припускати в моїх читачах здатність мислити й стежити за розвитком чужої думки, я, у теперішньому випадку, постараюся тільки, як можливо, уникати стислих формул і термінів філософії тотожності 9, але ---і порахував би гріхом заміняти їхнім резонерством. Резонерство рішуче огидно всякому, чиє мислення подужує істини хоч небагато більше складні, чим 2X2 = 4. Є мислення, та й не жіночі тільки, ---і ви цього, на жаль, не домовили, ---і в які 2X2 дають не 4, а стеаринову свічку...10 От для цих-те мислень і створене особливо резонерство. Ворушачи й дратуючи розумову хтивість, резонерство, цей процес без результатів, це щире і єдине мистецтво для мистецтва тим добре, що й на справу начебто схоже, тобто дає відомий ступінь насолоди, та й до справи ні до якому не веде, тобто не жадає від занимающихся їм ні розумових, ні моральних самопожертв

Істина філософська, як витончений добуток, пов'язана з известною цілістю, є органічна ланка цілого миру ---і й цілий мир у ній просвічує як у цілому неподільному. Якщо душу ваша прийняла неї, вас осягнув уже цілий мир необхідно пов'язаних з нею думок: у неї є зв'язку, споріднення, історія й внаслідок цього непереборна, манлива вперед сила ---і сила життя

Резонерство, це ---і дагерротип, випадковий, сухий, мертвий, ні із чим розумно не зв'язаний, розумовий трутень, розумовий євнух, породження морального міщанства, його улюблене чадо, висиджене їм, як гомункулус Вагнером


Загрузка...