Після «Грози» Островського — Частина 6

Інакше кажучи, викриття у внутрішній побутовій стороні нашого життя миру самодурства, тупоумства, затурканості й проч., незастосовне анітрошки до першого розряду обчислених драматичних добутків, додається з більшим успіхом до другого. Я думаю навіть так, що г. ---ібов, хоча й односторонньо, але логічно вірно вивів теорію з уважного вивчення багатьох і притім досить яскравих сторін другого розряду комедій, і потім, захоплений пристрастю до логічних висновків quand meme {всупереч усьому, будь-що-будь (фр.).}, всупереч самому життю, підвів під логічний рівень і комедії першого розряду: інакше цього насилування й пояснити собі неможливо. Не припускати ж з боку критика, тобто суспільного разъяснителя, зобов'язаного своїм званням шукати серйозно правди й серйозно ж передавати результати своїх шукань, ---і не припускати ж, говорю я, свідому, навмисний виверт, деспотичний бажання змусити життя і її явища жити, на зло їхній власній істоті, за законами теорії? Або вуж всі теоретики по натурі несвідомо деспоти, і про всякому з них може бути сказане у відомому відношенні те, що пушкінський Мазепа говорить про Карла XII:

Як полк вертітися він долю

Змусити хоче барабаном! 1

Видно, так! Але як би те не було, а перед нами все-таки нероз'яснене, навіть ---і як здається по наведеному мною поділу шарів ---і роздвоєне, суперечне саме собі явище; перед нами справа, що переходила кілька інстанцій, у кожній вирішене різним образом і саме, очевидно, що подав привід до таких різних рішень

Що ж це таке? У чи самій справі Островський, починаючи з комедії "У чужому бенкеті похмілля", іде іншим шляхом, а не тим, яким він пішов, після першої своєї комедії, в "Бідній нареченій" і інших добутках? І який із цих двох шляхів указувало йому його покликання, якщо два шляхи дійсно були, ---і а вони, ці два шляхи, є необхідно, якщо тільки прийняти за пояснення діяльності Островського теорію г. ---ібова? І в якому із двох перших, дорівнює капітальних творів Островського, дорівнює широко обіймають зображені в них мири: в "Свої люди сочтемся" або в "Бідній нареченій", виразилося особливо покликання Островського, його завдання, його художньо-суспільне слово? І, нарешті, чи точно є в діяльності нашого першого і єдиного народного драматурга роздвоєння?.. От питання, які необхідно вимагають дозволу, ---і а тим часом анітрошки не дозволені, а скоріше заплутані теорією публіциста "Сучасника", і без дозволу яких Островський залишається, повторюю знову, все-таки загадковим, незрозумілим явищем, як у ті дні, коли вираження "нове слово", ужите вашим покорнейшим слугою із приводу "Бідної нареченої", збуджувало такі знущання в петербурзьких критиках 2.

Діяльність Островського починається, властиво, з 1847 року. Для повноти моїх критичних нарисів привожу перелік усього ним написаного до комедії "У чужому бенкеті похмілля", як грані другої смуги його розвитку, у хронологічному порядку

1) "Сімейна картина". Надрукована в "Московському міському листку" 1847 року 3, передрукована без змін у повнім зібранні творів 1859 року. У цій же, тільки рік газеті, що видавався, надрукована сцена з комедії "Свої люди сочтемся", що носили тоді назву: "Банкрут", сцена, підписана буквами А. О. і Д. Г. ---і буквами, що подали згодом привід до жалюгідної історії, чимале час срамившей деякі журнали й газети 4.

2) "Нариси Замоскворечья", невелике оповідання в "Московському міському листку" 1847 року, що не ввійшов, на жаль, у повне зібрання творів 1859 року

3) "Свої люди сочтемся", комедія в чотирьох діях, в "Москвитянине" 1850 року й окремою книжкою. Надрукована з деякими скороченнями й зміною кінця (досить невдалим, крім збільшення однієї, яркою й найвищою мірою знаменної, риси в характері Лазаря) 5 у повнім зібранні творів

4) "Ранок парубка", в "Москвитянине" 1850 року. Передруковано без змін у повнім зібранні творів

5) "Несподіваний випадок", сцени, ---і в альманасі "Комета" 1851 року. Не ввійшло в збори творів

6) "Бідна наречена", комедія в п'яти діях, ---і в "Москвитянине" 1852 року. Передрукована в першому томі творів

7) "Не у свої сани не сідай", комедія в трьох діях, ---і в "Москвитянине" 1853 року й в 1-м томі творів

8) "Бідність не пороть", комедія в трьох діях, надрукована без змін в 2-м томі творів

9) "Не так живи, як хочеться", народна драма в трьох діях в "Москвитянине" 1855 року. Передрукована в 2-м томі творів, з невеликими, але досить цікавими для мислячого критика виправленнями, обличающими дивну хиткість відносин поета до своєму, може бути, улюбленому, але чомусь, що не виносилося дітищу 6.

На цьому добутку я поки зупиняюся. Тут грань усього безсумнівного. За "Не так живи, як хочеться", тобто з комедії "У чужому бенкеті похмілля", починається область спірного

Найперше із цих обчислених мною, більших і невеликих, більш-менш удалих, добутків носило на собі яскраву печатку самобутності таланта, що виражалася й 1) у новині побуту, виведеного поетом і до нього зовсім не початого, якщо виключити деякі нариси Луганського 7 і Вельтмана ("Пригоди, почерпнуті з моря життєвого"), нариси, накидані цими обдарованими письменниками, так сказати, мимохіть, мимохідь, і 2) у новині відносин автора до дійсності взагалі, до зображеному їм побуту й до типів із цього побуту, особливо, і 3) у новині манери зображення, і 4) у новині мови, у його барвистості, особливості

Із усього цього нового, що з першої мінути своєї появи в літературі приносив із собою наш драматург, критика в стані була, та й тепер ще перебуває, зрозуміти тільки новину побуту, що він зображував. "Сімейна картина", найперше, але один з оконченнейших творів Островського, пройшло з появою своєму майже що непоміченим, та й не мудро: воно й у повнім зібранні творів, надрукованому досить разгонистим шрифтом, займає небагато більше півтора друкованого аркуша. Ще менш замічена була новина відносин до дійсності, відносин, радикально противуположних тим сентиментально-желчноболезненним відносинам, які лютували тоді в добутках петербурзької натуральної школи, у маленькому оповіданні "Нариси Замоскоречья", єдиному добутку, що вилився в Островського не в драматичній формі. Поява комедії "Свої люди сочтемся", як подія занадто яскраве, що висувалася далеко з ряду звичайних, наробило багато шуму, але не викликало ні однієї ділової критичної статті. Комедія здивувала критику, і комічне відношення критики до комедії зображено сміливими, дотепними, хоча й різких рисах в оригінальному жарті Эраста Благонравова: "Сон з нагоди однієї комедії" 8. У цьому жарті, написаної з усім шляхетним запалом юності, з усім захопленням правди, у жарті, що роздратував донезмоги тодішню критикові ---і висловлений був уперше обдарованим критиком-гумористом глибоко вірний погляд на розходження нового таланта, що з'явився в нашій літературі, від таланта Гоголя. Дозволяю собі привести із чудової, не позабутої, але жарту, що загубилося в старому журналі, ---і істотно важливе місце, що ставиться до цього розходження. Жарт Эраста Благонравова сама написаний у драматичній формі; в особах, що розмовляють у ній, виведені тодішні напрямки й відтінки напрямків. Парубкові, представникові крайності захоплення новим добутком, ---і знавець західних літератур говорить:

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Adblock
detector