Пісня про віщого Олега Пісня про віщого Олега Пушкіна

Пісня про віщого Олега
...приймеш ти смерть від коня свого

А. С. Пушкіна. Пісня про віщого Олега

З літописів відомо, що на початку X сторіччя в Києві правил князь Олег. Він зробив удалий похід на Цареград, уклав з Візантією зручний для російських купців торговельний договір. У відповідь на набіги кочових племен зі сходу Олег зі своїм військом зробив великий похід убік Каспійського моря й розправився схазарами.

Народ составля про боїв похід і сам Олег легенд, билин, сказк, песн. У народних переказах Олег зображується чарівником, що вміє обернутися звіром і птахом, і навіть маленькою мурахою. Про нього розповідається, як про розумного воїна, що зумів перехитрити греків, які закрили ланцюгами Босфорська протока, а Олег, поставивши турів на колеса, під'їхав до самого міста Цареграду. У народі Олега називали віщим за те, що він багато знав, був мудрим князем, умів пророкувати майбутнє. Поет Олександр Сергійович Пушкіна цікавився історією російської держави. Він читав літописи, вивчав архіви. Поет добре знав народну творчість і, напевно, йому були відомі легенди про князя Олегу. І поет написав «Пісню про віщого Олега», дуже схожу на народну билину.

А. С. Пушкіна розповідає про князя Олегу як про билинного богатиря. Йому покірні води й суша, його щит висить на воротах Цареграда, його бояться і йому заздрять недруги, «і пращ, і стріла, і лукавий кинджал» не можуть нанести йому ран. А. С. Пушкіна розповідає легенду про те, як, вертаючись із походу, Олег зустрів чарівника. У відповідь на питання князя, «...незабаром ль, на радість сусідів-ворогів, могильної засиплюся землею?», чарівник відповів: «...приймеш ти смерть від коня свого».

В Олега був дуже гарний кінь, що багато разів рятував йому життя під час боїв. Князь називав його товаришем, вірним іншому, вірним слугою. Коли Олег почув пророкування чарівника, він вирішив розставатися з конем і наказав відвести коня в луги й добре за ним доглядати. Олег думав, що так він зуміє уникнути своєї смерті

Пройшло багато років. Було багато походів, битв. Князь Олег не загинув. Під час одного банкету Олег згадав про своєму старому бойовому другу - коні. Йому сказали, що кінь уже вмер. Олег розсердився: зрячи він повірив тоді чарівникові й розставайся з улюбленим конем. Він захотів побачити кості коня й разом з гістьми пішов на берег Дніпра. Там він ногою «на череп коня наступив і сказав: «Спи, друг самотній! Твій старий хазяїн тебе пережив». Але в цей момент із черепа коня виповзла змія, оповилася навколо ніг і вжалила князя. Так збулося пророкування чарівника

У літописах немає відомостей про те, як у дійсності вмер князь Олег. Легенда про Олега, так красиво розказана А. С. Пушкіним у формі стародавньої пісні, стає схожої на правду.


Загрузка...