Побутова детал як засіб характеристики персонажа в русскои класичній літературі (Н. В.Гоголь)
Кожна людина по-своєму індивідуальна й неповторний. Це прекрасно розуміли всі російські письменники й тому прагнули показати своїх героїв з різних точок зору, дати максимально повний їхній опис. Як правило, характеристика героя починалася з його портрета, зовнішності; потім рисувалася та обстановка, у якій він жив, і ті речі, які його повсякденно оточували.
Так, Н. В. Гоголь у поемі «Мертві душі» показав образи п’яти поміщиків: Манилова, Коробочки, Ноздрева, Собакевича й Плюшкина. Все це різні люди: кожний з них мав свої власні риси характеру, свою манеру говорити, одягатися, діяти; в усіх була різна зовнішність, різна обстановка в будинку й садиби теж різні. Але є те, що їх поєднувало: всі вони зображені Гоголем сатирично й по тому самому плані. І в цьому зображенні важлива роль належить побутовій деталі. Візьмемо, наприклад, першого героя, до якого приїжджає Чичиков,- Манилова.rn’, ‘rn
Насамперед Гоголь обертає нашу увагу на садибу поміщика. Будинок Манилова «стояв на юру, тобто на піднесенні, відкритому всім вітрам, якої тільки вздумается подути». Біля будинку перебували « п’ять-шість беріз» з «ріденькими вершинами». Під двома з них «видна була альтанка із плоским зеленим куполом, дерев’яними блакитними колонами й написом: «Храм відокремленого міркування». Уже в цьому описі видні дві головні риси Манилова: безгосподарність (будинок стоїть на незручному місці, що продувається вітрами) і схильність до порожнього мечтательст-ву (на це вказує назва альтанки).
Під стать будинку була й обстановка в ньому: «У його будинку вічно чого-небудь бракувало: у вітальні стояли прекрасні меблі, обтягнута франтівською шовковою матерією, що, вірно, коштувала досить недешево; але на два крісла її недостало, і крісла стояли обтягнуті просто рогожею». На стіл разом з дорогим свічником «з темної бронзи із трьома античними граціями» подавався ввечері «мідний інвалід, кульгавий, що згорнувся на сторону й весь у салі». Але цього, здавалося, не зауважував ні сем Манилов, ні його дружина, ні слуги: для них це було в порядку речей. Улюбленими заняттями Манилова були паління трубки й мріяння «бог знає про що». У його кабінеті «завжди лежала якась книжка, закладена закладкою на чотирнадцятій сторінці, що постійно читав уже два роки». Маєтком своїм він не займався, «навіть ніколи не їздив на поля, господарство йшло якось саме собою». Манилов не знає навіть, скільки в нього вмерло селян. Як ми бачимо із цього опису, Гоголь малює свого героя з явною іронією й навіть глузуванням
А от Собакевич показаний уже явно сатирично. Зовні він здався Чичикову схожим «на середньої величини ведмедя»: його фрак «був зовсім мідь-вежьего кольору», сам він ступав криво й навскіс, наступаючи безупинно на чужі ноги, і навіть кликали його Михайлом Семеновичем. Його головна риса — груба практичність. Тому, наприклад, його будинок мав не чотири колони, як хотів того архітектор, а три: Собакевичу цього здалося цілком достатнім. Всі речі в кімнаті походили на свого хазяїна: «усе було міцно, незграбно», «у куті вітальні стояло бюро на чотирьох ногах, доконаний ведмідь». Навіть дрізд у клітці чимсь нагадував Собакевича. На картинах, що прикрашала стіни кімнати, були зображені «люди міцн і здорові», яким був сам поміщик, У цьому описі будинку Собакевича виявилося авторське відношення до героя — саркастичне глузування
У романі И. А. Гончарова «Обломів» дається опис «домашнього костюма» головного героя: «на ньому був халат з перської матерії, теперішній східний халат»; «туфлі на ньому були довгі, м’які й широкі». Чому ж письменник починає знайомити нас зі своїм героєм з такого докладного опису його одеясди? Тому що вона як не можна більш точно виражає основу життя Іллі Ілліча — напівсонне існування. Саме в такому халаті було зручніше за все віддаватися дозвільним міркуванням на м’якому, покійному дивані. Обстановка кімнати повністю відповідала цьому способу життя Обломова. На перший погляд, вона здавалася «прекрасно убранною»: у ній «стояло бюро цінної деревини, два дивани, оббиті шовковою матерією», «гарні ширми». Але більше досвідчене око зауважувало, що ця дорога обстановка була лише своєрідною декорацією, зовнішнім дотриманням пристойностей, а насправді Обломів мало цікавився речами й дивився на них «холодно й розсіяно». У кабінеті героя було погано прибране: на стінах подекуди була павутина, дзеркала не протерті, учорашня вечеря не прибрана. Але все це майже не хвилювало Іллю Ілліча. Ці речі, як і халат, туфлі, слуга Захар, квартира, що він знімав, були як би раковиною, у яку він ховався від життя. Герой зберігав і беріг свій спокій — фізична й щиросердечний, і звична речі допомагали йому в цьому. Цю обстановку доповнювала викурена трубка, книги із запиленими сторінками, торішня газета. Як нагадує все це обстановку в кабінеті Манилова! І це не випадково: обоє героя були в чомусь схожі, хоча жили в різний час
Таким чином, як ми бачимо, Побутова деталь — опис предметів, що оточували героя,- служить яркою й наочною його характеристикою. Часом річ говорить про свого власника набагато більше, ніж найдетальніший опис
Твір по літературі на тему: Побутова деталь як засіб характеристики персонажа в російській класичній літературі