Твір по літературі: Побутовий^-побутовий-історико-побутовий і моральний елемент у Вечорах на хуторі біля диканьки «Страшна помста» —і єдина в «Вечорах не хуторі» історична повість. Письменник малює в ній бурхливу епоху боротьби українського народу за свою незалежність із польськими феодалами — боротьби, у до — торою український народ звернувся до немочі й підтримки російського на-роду. У цій повісті Гоголь передає стародавню народну легенду, рас — …, що каже про страшний злочин зрадника своїй батьківщині — огидного чаклуна Незважаючи на фантастичний елемент, у повісті відбилися реальні історичні події боротьби козацтва v іноземними загарбниками, з польською шляхтою. Гоголь, користуючись мотивами народних легенд, разоб-лачает чорну, огидну натуру зрадника, злочину якого не можуть знайти прощення й забуття навіть по закінченні століть Користуючись яскравими епічними фарбами народних песець, українських «дум», малює Гоголь образ Данили Бурульбаида — доблесного патріоти, мужнього борця за батьківщину. Безстрашна б’ється він зі злісним чаклуном, могутньою рукою знищує нахабних еахйагчщеов, обміном, що напали на нього рідну землю . Передвіщаючи епічну силу »Тараса Бульби», «Страшна помста» звучить як героїчна поема, присвячена доблесті борців-патріотів, що самовіддано борються за незалежність своєї родиньь Опис Дніпра проходить через всю повість, виражає її ліричну тему, надає’ глибину й узагальненість її образам. Велична картина Дніпра із ще більшою силою виділяє патріотичну тему провадити-по^-вести. Дніпро тут стає як би символом батьківщини, могутньої, величної й прекрасної.
Поетичні образу, епічні картини, найбагатші фарби народних пісень і легенд широко використані Гоголем в «Страшної помсти. Сам ритмічний лад повести звучить як пісня, як поетичне оповідання сказителя-бандуриста. Народності задуму- осуд зради батьківщині й прославляння вірності й доблесті відданих її. синів — визначає й народності образів повести Особливе місце займає в «Вечорах на хуторі біля Диканьки» повість «Іван Федорович Шпонька і його тіточка». У ній показана правдива картина побуту й вдач дрібнопомісного дворянства.
Ця повість відрізняється від інших повістей «Вечорів» своїм сатиричним характером, їдко висміюючи паразитизм, духовну порожнечу провінційного суспільства У повісті про Шпоньке Гоголь показав безглузде й животіння незначного й нікчемного дворянина-небокоптителя, затхлий И кислий мирок провінційного дворянства. Хоча Іван Федорович не позбавлений добродушності, скромності й сам по собі необразливий, ці якості не можуть хоч. скольконибудь заповнити його незначність і внутрішню порожнечу, виправдати його безглузде, паразитичне существание в якості хоча й дрібного, але, «душевладельца». Образ Івана Федоровича Шпоньки відкриває галерею гоголівських дворян-«существователей». Уже тут Гоголь нещадно висміяв і засудив вульгарність вульгарної людини — як визначив пізніше відмітну тему його творчості Пушкіна Гоголь упевненою й вільною кистю малює повсякденні, буденні картини поміщицького побуту, загострюючи в них типові риси, що здобувають величезну викривальну силу. За зовні добродушним описом життя дворянських маєтків встає перед читачем дозвільна, тваринна, зупинена у своєму розвитку й у той же час наповнена дрібними, егоїстичними інтересами життя їхніх хазяїв. Це мир, з дитинства добре знайомий письменникові, мир достатку природних благ і в той же час повного духовного збідніння, дріб’язковості інтересів їх власників Малюючи правдиві картини побуту поміщиків, їх нібито безтурботного патріархального укладу, Гоголь показує, що в цій поміщицькій глушині основною життєвою пружиною є користолюбство, нечесні витівки й плутня